04 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/8194/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач-2) про скасування рішення від 02.02.2024 № 032950009415 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати звернення.
Позов обґрунтований тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, та у зв'язку з досягненням 54 річного віку у січні 2024 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Однак рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області йому відмовлено у призначенні пенсії з підстав проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.
Із цим рішенням позивач не погоджується та зазначає, що ним при зверненні до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку надано документ, який підтверджує статус потерпілого та засвідчує факт його проживання станом на 01 січня 1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, а також надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ щодо призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, - довідку Волинської обласної державної адміністрації №1984 (категорія 3).
ОСОБА_1 вважає, що проживання у селі Грудки Волинської області згідно з довідкою органу місцевого самоврядування, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року та до сьогодні дає йому право на зниження пенсійного віку на 6 років (максимальний).
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с. 15).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.25-27). В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Тернопільській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії. Документами, які були надані позивачем до заяви, підтверджено факт проживання (роботи) останнього у зоні гарантованого (добровільного) відселення станом на 01 січня 1993 року - 01 рік 04 місяці 06 днів. З наданих позивачем документів встановлено, що він з 01.09.1987 по 16.06.1988 та з 10.09.1989 по 30.03.1993 навчався у Львівському сільськогосподарському інституті м. Дубляни, а з 07.07.1988 по 09.09.1989 - проходив військову службу.
Період навчання (м. Львів) та період проходження військової служби не може бути врахований до періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки м. Дубляни не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а місце знаходження військової частини не можливо встановити.
Відтак, оскільки обчислений період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення на 01 січня 1993 року становить менше трьох років, то ГУ ПФУ в Тернопільській області обґрунтовано прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Відповідач 1 також вважає, що оскільки предметом спору є рішення саме ГУ ПФУ в Тернопільській області, то безпідставними є позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву (а.с. 19-21) позовні вимоги заперечив та просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем підтверджено факт проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 лише 01 рік 04 місяці 06 днів, тому у пенсійного органу були відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
29.01.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (а.с.34 зворот), надавши документи згідно з розпискою-повідомленням (а.с.35).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого від 02.02.2024 №032950009415 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з тих підстав, що обчислений станом на 01 січня 1993 року період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 1 рік 04 місяці 06 днів (менше трьох років) (а.с.10). До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не враховано: період навчання з 01.09.1987 по 16.06.1988 та з 10.09.1989 по 30.03.1993 в Львівському сільськогосподарському інституті м. Дубляни, оскільки даний населений пункт не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; період проходження військової служби з 07.07.1988 по 09.09.1989 (не можливо встановити місцезнаходження військової частини).
Також як слідує з рішення про відмову в призначенні пенсії, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.08.2000 по 30.09.2000, з 01.08.2001 по 30.09.2001, з 01.12.2001 по 31.01.2002, з 01.08.2022 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.07.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом. Не зарахування ГУ ПФУ в Тернопільській області до страхового стажу періодів роботи з 01.08.2000 по 30.09.2000, з 01.08.2001 по 30.09.2001, з 01.12.2001 по 31.01.2002, з 01.08.2022 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.07.2003 не оскаржується позивачем у межах цієї справи.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону від 09 березня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
Наведені положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 6 років.
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ визначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Також частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Позивачу Волинською обласною державною адміністрацією 21.12.2023 замість посвідчення було видано довідку №1984 як потерпілому від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с.9).
Однак відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність самого посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи недостатньо для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки таке посвідчення не дозволяє встановити фактичні періоди проживання/роботи особи на території радіоактивного забруднення.
Підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 02.02.2024 №032950009415 вказано не підтвердження фактичного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року (а.с.10).
Як встановлено судом, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ позивач пенсійному органу надавав довідку Волинської обласної адміністрації від 21.12.2023 №1984 (а.с.9), довідку Грудківського старостинського округу виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 03.04.2024 № 544 (а.с.11), архівну довідку Львівського національного університету природокористування від 15.11.2023 № 01-25-20-1240 (а.с. 12), диплом НОМЕР_1 (а.с. 37), військовий квиток (а.с. 37 зворот-38), що підтверджено розпискою-повідомленням від 29.01.2024 (а.с.35).
Згідно з поданими документами, обчислений ГУ ПФУ в Тернопільській області період проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року (село Грудки Волинської області) становить 1 рік 04 місяці 06 днів, що підтверджено і довідкою Грудківського старостинського округу виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 03.04.2024 № 544.
Тобто, період навчання позивача з 01.09.1987 по 16.06.1988 та з 10.09.1989 по 30.03.1993 на денній формі навчання в Львівському сільськогосподарському інституті м. Дубляни відповідачем 2 до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано.
В матеріалах справи наявна архівна довідка Львівського національного університету природокористування від 15.11.2023 № 01-25-20-1240 про те, що ОСОБА_1 наказом № 250/3 від 20.08.1987 зарахований студентом 1-го курсу денної форми навчання за напрямом підготовки «Агрономія»; наказом №180/4 від 16.06.1988 - надавалась академічна відпустка у зв'язку з призовом на військову службу; наказом № 305/4 від 20.09.1989 - поновлений студентом 1-го курсу денної форми навчання цієї ж спеціальності та наказом № 54/3 від 01.04.1993 - відрахований з числа студенів у зв'язку з закінченням терміну навчання та присвоєно кваліфікацію вченого агронома з видачею диплома КД № 007240 від 02.04.1993 (а.с.12). Ця довідка не містить інформації про періоди проходження позивачем практики, а також періодів літніх та зимових канікул.
Надаючи правову оцінку доводам ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відсутності у ОСОБА_1 необхідного періоду проживання станом на 01 січня 1993 року (не менше трьох років), суд враховує, що у постановах від 19.09.2019 у справі №556/1172/17 та від 17.06.2020 у справі №572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
З приводу доводів позивача про те, що наявне у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (довідка) надає йому безумовне право на зменшення пенсійного віку, то суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у розумінні підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 року) по 01 січня 1993 року не менше трьох років.
Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років (у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років), то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Суд повторює, що висновок у рішенні ГУ ПФУ в Тернопільській області про відсутність (не підтвердження) необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року (не менше трьох років) для вирішення питання про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796-XII ґрунтується на наданих разом із заявою від 29.01.2024 доказах.
На час звернення із заявою ОСОБА_1 наданими доказами не підтверджено факт проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років у період з 26.04.1986 по 01.01.1993.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем в межах цієї справи не зарахування ГУ ПФУ в Тернопільській області до страхового стажу періодів роботи з 01.08.2000 по 30.09.2000, з 01.08.2001 по 30.09.2001, з 01.12.2001 по 31.01.2002, з 01.08.2022 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.07.2003 не оскаржується.
З огляду на наведені положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, за встановлених у справі обставин, суд дійшов переконання про відмову у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 02.02.2024 №032950009415 та зобов'язання призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку (на 6 років) на підставі Закону №796-XII з дати звернення.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідачів відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк