04 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/9914/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №025050003850 від 11.04.2024; зобов'язання повторно розглянути заяву від 06.04.2024 про перерахунок та перехід на інший вид пенсії, зарахувавши пільговий стаж та заробіток відповідно до довідок з окупованих територій доданих до заяви, з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 06.04.2024 звернувся із заявою через веб-портал Пенсійного фонду України про перерахунок та перехід на інший вид пенсії, у зв'язку з наданням додаткових документів про страховий стаж та заробіток, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №025050003850 від 11.04.2024 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії на пільгових умовах.
Підставами відмови у рішенні №025050003850 від 11.04.2024 зазначено, що додані до заяви документи завірені печаткою Донецької народної республіки, яка не є суб'єктом міжнародного права. Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств і організацій на тимчасово окупованій території.
Відповідно до зазначеного Закону будь-які органи, її посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченим законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 3 статті 9 зазначеного Закону, є недійсними і не створює правових наслідків.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Відзив на позов до суду не надходив.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Позивач за час своєї трудової діяльності набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06.04.2024 позивач звернувся із заявою через веб-портал Пенсійного фонду України про перерахунок та перехід на інший вид пенсії, у зв'язку з наданням додаткових документів про страховий стаж та заробіток, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №025050003850 від 11.04.2024 відмовлено позивачу в проведенні перерахунку пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з тим, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств і організацій на тимчасово окупованій території.
Відповідно до зазначеного Закону будь-які органи, її посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченим законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 3 статті 9 зазначеного Закону, є недійсними і не створює правових наслідків.
Вважаючи рішення про відмову про перехід на інший вид пенсії незаконним та безпідставним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV (далі Закон №1058- IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058- IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною першою статті 24 Закону №1058- IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058- IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058- IV).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що застосування Порядку №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу має місце лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також якщо містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Суд встановив, що відповідно до записів №6-8 трудової книжки ОСОБА_1 від 10.07.1984 серії НОМЕР_1 , позивач з 25.08.1987 по 28.12.1987 працював на посаді учня забійника підземного з повним робочим днем в шахті.
Також в даній трудовій книзі зазначений трудовий стаж на посаді забійника 6 розряду підземного з повним робочим днем в шахті за період з 28.12.1987 по 18.10.1993.
Суд зауважує, що у трудовій книжці позивача наявні всі необхідні дані (накази, тощо) про прийняття на посади за спірний період, відсутні будь-які неточності чи виправлення, записи завірені печатками підприємства та скріплені підписами відповідних керівників.
На підтвердження трудової діяльності позивача за спірний період, а саме: 25.08.1987-18.10.1993 надав такі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.03.2024 №16.07.09/2595/547/01, від 22.03.2024 №16.07.09/2598/547/03, 22.03.2024 №16.07.09/2597/547/02-02, від 22.03.2024 №16.07-09/2596/547/02-01.
Так, суд встановив, що довідки від 22.03.2024 №16.07.09/2595/547/01, від 22.03.2024 №16.07.09/2598/547/03, 22.03.2024 №16.07.09/2597/547/02-02, від 22.03.2024 №16.07-09/2596/547/02-01, які видані Адміністрацією міського округу Горлівки Донецької народної республіки Архівне управління підтверджують, що позивач у спірний період працював на посадах з повним робочим днем під землею та отримував заробітну плату.
Варто зауважити, що спірним питанням у цій справі є не врахування пенсійним органом під час призначення пенсії довідок, виданих Адміністрацією міського округу Горлівки Донецької народної республіки Архівне управління.
Із приводу цього, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон №1207-VII), тимчасово окупованою територією визначено сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону №1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частиною 1 ст.17 Закону №1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
За правилами ст. 18 Закону №1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не відповідно до законодавства України, визначено, зокрема, Законом №1207-VII.
Частинами 1 3 статті 9 Закону №1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом створеним у порядку, не передбаченому законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 1207-VII встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зазначив: «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи сформульовані в рішеннях Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Із матеріалів справи слідує, що підприємство, на якому працював позивач у спірний період, на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території.
Варто відмітити, що згідно із ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, стаття 44 Закону №1058-IV надає Пенсійному фонду повноваження вимагати відповідні документи для перевірки та підтвердження інформації, необхідної для визначення права осіб на оформлення пенсії. Це включає перевірку обґрунтованості та достовірності наданих даних щодо умов праці та інших деталей, обов'язкових для пенсійного забезпечення.
Окрім цього, суд відмічає, що періоди роботи ОСОБА_1 на підземних роботах з 25.08.1987 по 18.10.1993 підтверджується записами №6-8 трудової книжки від 10.07.1984 серії НОМЕР_1 , до яких у відповідача відсутні зауваження з приводу будь-яких неточней чи виправлення.
Варто зауважити, що ігнорування пенсійним органом записів про спірний період роботи у трудовій книжці позивача є свідченням надмірного формалізму, який, у питанні визначення права особи на призначення пенсії, враховуючи значення вказаного питання для заявника, суд розцінює як прояв недобросовісності, нерозумності та непропорційності.
У свою чергу, обов'язок здійснення записів у трудовій книжці покладений на роботодавця, а не на працівника. Працівник не може відповідати за правильність та повноту ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації підприємства і це не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція виклав Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Як зазначено вище, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день, зокрема, на підземних роботах за списком №1 виробництв, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Приймаючи спірне рішення, відповідач не навів інших обставин, ніж не взяття до уваги уточнюючих довідок про пільговий характер робіт позивача у зв'язку з тим, що довідки, а також інші документи завірені штампами, печатками Донецької народної республіки.
Наведені відповідачем доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду цього спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що рішення від 11.04.2024 №025050003850 підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, розумності та пропорційності, з огляду на що є протиправним.
Суд зауважує, що питання про врахування чи не врахування періодів роботи працівника до загального чи пільгового стажу роботи, та, як наслідок, призначення пенсії, є функціями пенсійного органу.
Натомість суд надає оцінку діям/рішенням пенсійного органу у разі виникнення спору про правомірність таких дій/рішень.
За правилами абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Варто зауважити, що пенсія призначається з дати звернення із заявою про призначення пенсії, як це встановлено частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV.
Суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» саме 06.04.2024 (а.с. 15).
При цьому, суд звертає увагу на те, що обчислення загального страхового стажу, яке дає особі право на призначення пенсії є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі вдаватись до обчислення страхового стажу та призначати пенсію, замінюючи такими діями пенсійний орган.
У той же час, при обчисленні загального страхового стажу чи пільгового стажу відповідач зобов'язаний урахувати висновки суду щодо необхідності зарахування чи не зарахування певного стажу до страхового.
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання Головного управління ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву від 06.04.2024 про перерахунок та перехід на інший вид пенсії, зарахувавши пільговий стаж та заробітну плату відповідно до довідок з окупованих територій доданих до заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 968,96 грн, сплачений згідно з квитанцією від 06.09.2024.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №025050003850 від 11 квітня 2024 року про відмову у проведені перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву від 06 квітня 2024 року про перерахунок та перехід на інший вид пенсії, зарахувавши ОСОБА_1 пільговий стаж та заробітну плату відповідно до довідок з окупованих територій доданих до заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя В.В. Дмитрук