м. Вінниця
05 листопада 2024 р. Справа № 120/4874/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 позивач) з позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, Держприкордонслужба) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням від 23.10.2023 № 674 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як дружині померлого старшини запасу ОСОБА_2 , з тих підстав, що термін між звільненням колишнього військовослужбовця та його смертю становить більше одного року.
З таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач не погоджуюся, та зауважує, що смерть ОСОБА_3 , як колишнього військовослужбовця настала через захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, а тому, звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою від 22.04.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
07.05.2024 представником відповідача до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому представник Держприкордонслужби зазначає, про те, що згідно з приписами статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІ "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Так, п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі: - загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
- смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
З підстав чого, за результатом розгляду наданих позивачем матеріалів, Адміністрацією прийнято рішення № 674 від 23.10.2023 про відмову дружині померлого старшини запасу у призначені одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011, оскільки ОСОБА_4 11.04.2019 звільнено зі військової служби, разом з тим, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , чоловік позивача ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, із зазначеного слідує, що смерть старшини запасу ОСОБА_5 настала пізніше, ніж протягом 1 року після звільнення його з військової служби.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
10.08.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка - старшини запасу ОСОБА_5 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Листом від 18.08.2023 за № 11/С-12154-18127 Адміністрація Держприкордонслужби повідомила позивача про те, що заява ОСОБА_1 , надіслана до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України для розгляду її по суті.
18.09.2023 НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України листом № 11/С-391-396 повідомив позивача про те, що висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги було направлено до Адміністрації Державної прикордонної служби України для прийняття рішення про призначення та виплату такої допомоги.
Комісією НОМЕР_4 прикордонного загону Держприкордонслужби, відповідно до абзацу першого пункту 13 Порядку № 975, складено Висновок № 49 від 21.09.2023 про неможливість виплати одноразової грошової допомоги дружині померлого старшини запасу ОСОБА_5 , передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII. Цей висновок разом з іншими документами було направлено до розпорядника бюджетних коштів - Адміністрації Держприкордонслужби.
За результатами розгляду матеріалів, поданих заявницею, Адміністрація Держприкордонслужби згідно з абзацом другим пункту 13 Порядку № 975 прийняла Рішення № 674 від 23.10.2023 про відмову дружині померлого старшини запасу ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII. Підставою для відмови визначено те, що проміжок між звільненням ОСОБА_3 та його смертю становить більше одного року.
Не погодившись із вищевказаним рішенням Адміністрації Держприкордонслужби, позивач оскаржила його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Приписами ч. 5 ст. 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 16 зазначеного Закону, встановлені умови призначення військовослужбовцям та членам їх сімей одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.
За змістом частини п. 1, 2 ч. 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги передбачений статтею 16-3 Закону № 2011-XII.
Пунктом "а" ч. 1 ст.16-2 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно з частиною 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина 10 статті 16-3 Закону № 2011-XII).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", яким визначено (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
При цьому, відповідно до п. 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі: - загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
- смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
- загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Отже, як встановлено судом, позивач звернулась із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'яку із смертю її чоловіка - старшини запасу ОСОБА_5 в наслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
За результатами розгляду Адміністрацією Держприкордонслужби поданих заявницею матеріалів, відповідно до абзацу другого пункту 13 Порядку № 975, прийнято Рішення № 674 від 23.10.2023 про відмову у призначенні дружині померлого старшини запасу ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII. Підставою для відмови визначено те, що проміжок між звільненням ОСОБА_3 та його смертю становить більше одного року.
Як слідує з пп. 1 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, закону прямої дії, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується членам сім'ї військовослужбовця у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Тобто, нормами Закону № 2011-XII визначено, одноразова грошова допомога призначається і виплачується членам сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби.
Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, старшина ОСОБА_5 було звільнено з військової служби 11.04.2019 наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.04.2017 № 117-ОС.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи зазначене, суд констатує що смерть старшини запасу ОСОБА_5 настала після спливу однорічного терміну після звільнення його з військової служби.
Разом з тим, як зазначає відповідач та з ним погоджується суд, що відповідно до норм пп. 5 п. 4 глави 12 розділу ІІІ Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженим наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 06.05.2009 № 333, передбачено, що "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби.
Постанова ВЛК в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті 12.4.1 пункту 12.4 цієї глави, за наявності медичних документів, виданих (складених) у зазначений період, які підтверджують факт виникнення (розвитку) захворювання у період перебування в діючій армії.
Зазначена постанова ВЛК приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період перебування в діючій армії.
При цьому, слід зазначити, що хоча смерть ОСОБА_5 настала в наслідок захворювання, пов'язаного із захистом батьківщини, однак старшина запасу помер більше ніж через чотири роки після звільнення його з військової служби, а не на протязі року після звільнення зі служби, як передбачено вимогами пп. 1 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII.
Отже, підсумовуючи викладене, судом, на підставі норм Закону № 2011-XII та Порядку № 975, не встановлено права ОСОБА_1 на призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей
Додатково, належним буде зазначити, щодо тверджень позивача, а саме про те, що у 2017 році законодавець вперше ввів поняття "особа, звільнена з військової служби" в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Введено воно було з метою передбачити право членів сім'ї на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця після звільнення зі служби через поранення, контузії, захворювання, отримані при захисті батьківщини.
У 2016 році, редакція пункту 1 статті 16 Закону виглядала наступним чином: "..одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби..."
Вказана норма хоча не мала посилання на "смерть осіб, звільнених з військової служби", однак Верховний суд сформулював висновок щодо застосування цієї норми й до звільнених зі служби осіб. Згідно цього висновку, редакція пункту 1 частини 2 статті 16 Закону передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця, навіть якщо смерть настала після звільнення зі служби.
Отже, з наведеного позивачем слідує, що нормами ст. 16 Закону № 2011-XII станом на 2016 було передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця, навіть якщо смерть настала після звільнення зі служби.
Однак, в даному випадку стороною відповідача не заперечується право на отримання призначення одноразової грошової допомоги у разі якщо смерть настала після звільнення зі служби, а констатується про те, що смерть настала після спливу одного року після звільнення зі служби. Тобто, присічною мірою законодавець визначив строк після звільнення зі служби.
При цьому, чинні норми законодавства застосовуються станом на момент виникнення спірних правовідносин, а відповідно до положень статті 58 Конституції України, як акта, що має найвищу юридичну силу, "закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення"
Враховуючи, що станом на 2016 рік старшина ОСОБА_5 був живий та проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, норми, які діяли на той час в межах даних правовідносин, не можуть бути застосовані. Більше того, на момент розгляду справи по суті норми статті 16 Закону № 2011-XII, не визнавалися неконституційними.
Отже, в основі тверджень позивача про неконституційність норм пунктів 1 і 2 статті 16 цього Закону лежать її припущення та інтерпретація цих положень, що не може вважатися обґрунтуванням їх неконституційності.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позивачем не було доведено обгрунтованість підстави для нарахування та виплати їй одноразової грошової допомоги відповідно до норм ст. 16 Закону № 2011-XII, з підстав чого у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
При цьому в даному рішенні судом надано оцінку підставам та предмету позову. Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, оскільки не спростовують встановлені судом обставини у спірних правовідносинах та викладені висновки суду.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач: Адміністрація Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039)
Рішення суду сформовано: 05.11.2024.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна