Номер провадження: 33/813/2523/24
Номер справи місцевого суду: 522/10694/24
Головуючий у першій інстанції Гаєва Л.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
25.10.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду міста Одеси від 23 вересня 2024 року,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 814023 від 01 липня 2024 року, водій ОСОБА_1 01.06.2024 року о 00 годин 21 хвилині, керувала автомобілем «BMW X5», д/н НОМЕР_1 , по вулиці Преображенській, біля будинку №12, у м. Одесі, у стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився за допомогою алкотестера «Драгер» з результатом - 0,84%. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.9«А» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306., за що передбачена відповідальність за частиною 1 статтею 130 КУпАП.
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2024 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. на користь держави України, та позбавлено її права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави України.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Приморського районного суду міста Одеси від 23 вересня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не звернув увагу на особистість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 проходить військову службу, має статус учасника бойових дій, має гарну характеристику, нагороджена різними грамотами та подяками, тому в умовах воєнного стану на території країни, вчасне прибуття на службу та виконання бойових завдань безпосередньо залежить від права керування транспортними засобами. Щодо суті інкримінованого правопорушення, суд першої інстанції не звернув на таке: відеозапис з нагрудної камери здійснений з перериванням та є не безперервним, тому його не можна вважати належним та допустимим доказом; в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 ; працівниками поліції не роз'яснено права та обв'язки передбачені ст. 268 КУпАП, не забезпечено право на адвоката. Крім того, скаржник просить суд врахувати позицію викладену в постанові Одеського апеляційного суду від 25.09.2023 року у справі №522/8241/23, Дубровицького районного суду Рівненської області від 01 березня 2023 року по справі №949/39/23, Сквирського районного суду Рівненської області від 29 червня 2023 року по справі №376/1762/23, Дубровицького районного суду Рівненської області від 13 червня 2023 року по справі №949/631/23.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 25.10.2024 року на 11-30 год. шляхом направлення повідомлення на засоби зв'язку, що вказані апелянтом в апеляційні скарзі для оперативного зв'язку, ОСОБА_1 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилась.
25.10.2024 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від захисника ОСОБА_1 адвоката Смирнова А.І. про відкладення судового засідання. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що у зв'язку з відсутністю адвоката на території України, просить відкласти судове засідання на іншу дату. На підтвердження зазначеним обставинам, додано копію закордонного паспорту Смирнова А.І. з відбитками штампу про перетин кордону.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Також, ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд, проаналізувавши подане адвокатом Смирновим А.І. як захисником ОСОБА_1 клопотання про відкладення судового засідання, доходить висновку про відхилення даного клопотання, оскільки адвокат у відповідному клопотанні не вказує про існування в нього об'єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що можуть завадити йому приєднатися до судового засідання суду апеляційної інстанції, що призначене на 25.10.2024 року на 11-30 год., в режимі відеоконференції. Враховуючи, що розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції не повинен порушувати вимоги процесуального закону щодо своєчасного розгляду справи.
За таких підстав, а також враховуючи, що апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 814023 від 01 липня 2024 року, водій ОСОБА_1 01.06.2024 року о 00 годин 21 хвилині, керувала автомобілем «BMW X5», д/н НОМЕР_1 , по вулиці Преображенській, біля будинку №12, у м. Одесі, у стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився за допомогою алкотестера «Драгер» з результатом - 0,84%. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.9«А» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306., за що передбачена відповідальність за частиною 1 статтею 130 КУпАП. В графі протоколу пояснення особи, зазначено: «не згодна за моєю проханням державного адвоката не було надано». Протокол підписаний особисто ОСОБА_1
Згідно роздруківки (чеку) тесту з газоаналізатора Драгер 7510, з якого встановлено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 поліцейськими проведений 01.06.2024 року о 00-36 год. з використанням спеціального технічного засобу, а саме газоаналізатора Драгер 7510. Тест № 506 показав, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду: 0.84 ‰. ОСОБА_1 підписала даний чек.
Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння поліцейськими проведений за допомогою газоаналізатора Драгер 7510, прилад № ARLМ-0416, у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння. Результат огляду на стан сп'яніння склав 0.84 ‰. ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння згодна. Під час огляду на стан сп'яніння вівся відеозапис.
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 01.06.2024 року о 00-25 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю с порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей. Огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводився за допомогою алкотестера «Драгер». Результат огляду: 0.84 ‰.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських № 471806, 474911 (далі - ПВР), дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються подій, які мали місце 01.06.2024 року, за участі ОСОБА_1 . Як вбачається з відеозаписів, ОСОБА_1 , будучи на водійському місці автомобіля, була зупинена в комендантську годину, не заперечуючи про належність її до керування транспортним засобом, зазначила, що відвозить додому чоловіка. Під час перевірки документів, поліцейський запитав чи вживала ОСОБА_1 протягом дня спритні напої та, що у відповідь сказала, що зранку вживала. На що поліцейський, вказав на ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 погодилась пройти такий огляд на місці зупинки. Результат даного тестування склав 0.84 ‰, про що ОСОБА_1 поліцейським проголошено вголос та показано на приладі. В подальшому працівниками була складено протокол про адміністративне правопорушення з ч. 1 ст. 130 КУпАП, ознайомлено зі змістом протоколу та було надано можливість надати свої пояснення до цього протоколу, з чим ОСОБА_1 і скористалася.
При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З положень ст. 266 КУпАП вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з більш детальним врегулюванням дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положення п. 2, 3, 5 Порядку № 1103 встановлюють, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Положенням п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
За приписами п. 3 - 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026) передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для висновку, що 01.06.2023 року ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вбачається що до матеріалів справи додані відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських. Всупереч доводам апеляційної скарги щодо неналежності та допустимості даних відеозаписів, у апеляційного суду відсутні підстави для сумніву у належності та допустимості таких відеозаписів, оскільки вони здійснені поліцейськими відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, узгоджуються з іншими доказами по справі, є повними та безперервним та дають можливість встановити всі обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, апеляційний суд наголошує, що сам по собі відеозапис є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 , апеляційним судом відхиляють як необґрунтовані, оскільки з долучених відеозаписів з ПВР № 471806, 474911, вбачається, що ОСОБА_1 не заперечувала факту керування нею транспортним засобом, а навпаки підтвердила, на питання працівників поліції щодо пересування у комендантську годину, що підвозить чоловіка додому. Апеляційний суд розцінює такі доводи, які виникнули на стадії судового розгляду, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 працівниками поліції не було роз'яснено її прав та обов'язків, спростовуються наявними у справі доказами. Зокрема, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 814023 від 01 липня 2024 року, ОСОБА_1 було роз'яснено її права, що підтверджується її підписом.
Запис у графі пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення про ненадання їй державного адвоката, здійснений ОСОБА_1 вже після того, як у відношенні неї були оформлені матеріали адміністративної справи і вона зрозуміла, що поліцейськими вже зафіксований факт керування нею автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги щодо не залучення адвоката при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були предметом дослідження суду першої інстанції, проте суд апеляційної інстанції зазначає, що у зазначеній ситуації ОСОБА_1 не відноситься до жодної з категорій фізичних осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» (ст.14 вказаного Закону). Також ОСОБА_1 не є особою, до якої було застосовано адміністративне затримання або адміністративний арешт.
Апеляційний суд враховує, що у межах розгляду цієї справи ОСОБА_1 реалізувала право користуватися послугами адвоката та забезпечено її право на апеляційний перегляд судового рішення.
З приводу посилань в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на особистість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 проходить військову службу, має статус учасника бойових дій, має гарну характеристику, нагороджена різними грамотами та подяками, апеляційний суд зазначає наступне.
Стаття 33 КУпАП визначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Так, у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року ЄСПЛ у складі його Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно визначених статтею 24 КУпАП видів адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення як, зокрема, штраф (п.2 ч.1 ст.24); позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання) (п.5 ч.1 ст.24).
За санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті, оскільки санкцією не передбачено альтернативного застосування стягнення, тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130, ст.ст. 33 - 35 КУпАП, обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.
Чинний КУпАП не містить норми, яка надає право суду призначити інший вид стягнення або більш м'яке стягнення ніж передбачено санкцією відповідної статті.
Будь-яких виключень і особливості застосування санкції, передбаченої у частині 1 статті 130 КУпАП, як щодо суб'єкта скоєння цього правопорушення (фізичної особи), так і з врахуванням діючого воєнного стану, законодавство не містить.
Таким чином, суд не вправі при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від передбачених у санкції статті 130 ч. 1 КУпАП видів стягнення - штраф та позбавлення права керування транспортними засобами, які застосуються одночасно без можливості виключення будь-якого з цих видів стягнення або їх обох разом.
За таких обставин, ОСОБА_1 мала усвідомлювати та передбачати наслідки її дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України. Само по собі перебування ОСОБА_1 на військовій службі в ЗСУ не є підставою для не застосування відносно неї адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом або можливості її звільнення від цього виду адміністративного стягнення.
Апеляційний суд відхиляє посилання в апеляційний скарзі на практику судів в інших справах, оскільки чинним КУпАП не передбачено врахування в якості судового прецеденту висновків судів загальної юрисдикції в частині очевидного вільного тлумачення застосування санкції статті 130 ч.1 КУпАП під час апеляційного перегляду справ про адміністративні правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду міста Одеси від 23 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе