Дата документу 05.11.2024
Справа № 501/3759/24
3/501/1326/24
31 жовтня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Яковця Є.О.,
за участю:
захисника - адвоката Лисюк О.В. (ВКЗ),
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 (ВКЗ),
розглянувши матеріали, що надійшли з ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Пріцьки Кагарлицького району Київської області, громадянина України, який офіційно не працевлаштований, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
24 серпня 2024 року о 20:05 год водій ОСОБА_1 керував по вул. Парковій в м. Чорноморську Одеського району Одеської області транспортним засобом - електросамокатом JET 208129 без номерного знака з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей) та в порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху України від медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер» та в медичному закладі відмовився, під відеозапис на бодікамеру №Е21В7129
З цих підстав щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ААД № 578094 від 24 серпня 2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що 24 серпня 2024 року алкогольні напої не вживав, у стані сп'яніння не перебував, самокатом не керував. Він підняв самокат, який лежав на проїзній частині, був розряджений, та поклав його на узбіччя. Працівники поліції гуртом налетіли на нього і почали затюкувати його та продиктували йому пояснення, які він написав у протоколі. Ознаки сп'яніння, які вказані у протоколі - це, насправді, ознаки захворювання, адже він якраз захворів, у нього була температура 40-42оС, озноб. Він якраз хотів придбати ліки в аптеці. У Чорноморську мешкав у приватному секторі, на вул. Радісній, 7, за 15-20 хв від пляжу. Запаху алкоголю від нього чути не було і не могло бути чути, бо він не вживав алкогольних напоїв, а працівники поліції знаходились від нього на відстані близько трьох метрів, тобто і не почули б, якби він і вживав. До лікарні у м. Чорноморську він не звертався, а звернувся за медичною допомогою, лише коли повернувся з відпочинку додому. Симптоми у нього були ще три дні після складення протоколу.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Лисюк О.В. у судовому засіданні пояснила, що з боку працівників поліції мало місце порушення процедури, адже на відеозаписі не зафіксовано, щоб ОСОБА_1 керував самокатом, щоб самокат перебував у русі. Також відсутній безперервний відеозапис у матеріалах справи. ОСОБА_1 не були роз'яснені його права, а протокол йому не вручили. Щодо ознак сп'яніння, які вказані у протоколі, то це ознаки захворювання. Загалом у нього порушена координація рухів. Також ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції, що самокат розряджений, однак, вони не реагували. Також вона підтримала інші доводи, викладені у письмових поясненнях, поданих до суду.
Також сторона захисту повідомила, що ОСОБА_1 під час події, яка поставлена йому в провину погано себе почував - захворів, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність.
Особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, поліцейський СРПП ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, старший сержант ОСОБА_2 пояснив, що 24 серпня 2024 року ввечері рухався у складі екіпажу патрульної поліції по вулиці Радісній у м. Чорноморську, вони повернули на вулицю Паркову. Водій одного з автомобілів, які проїжджали по вулиці Парковій, повідомив їм, що далі по цій вулиці їде чоловік на самокаті і виляє по вулиці. Вони з'ясували, де саме його було помічено і поїхали туди, наздогнали водія самоката і попросили прийняти вправо. Він ввімкнув бодікамеру, але не пам'ятає коли саме, можливо, коли порівнявся з водієм самоката, а можливо, коли виходив зі службового автомобіля. Він представився водію самоката та попросив його надати документи. Далі водій повідомив, що їде в АТБ, а на запитання, чи вживав алкогольні напої відповів, що вживав, тому і взяв самокат, а не поїхав на автомобілі. Потім він повідомив, що зараз він закінчить поїздку у додатку і продовжить спілкування. Під час спілкування водій пояснював йому, що самокат - це не транспортний засіб. Що водій брав самокат в оренду вони жодним чином не фіксували. Водію були роз'яснені його прав та був вручений протокол. Водій повідомив, що вживав алкогольні напої, але з протоколом не згоден, і сам написав пояснення у протоколі. Також на місце зупинки приїжджала муніципальна варта.
Крім того, захисник ОСОБА_3 надала суду письмові пояснення, в яких обґрунтовує відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на таке:
1)матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували керування ОСОБА_1 транспортним засобом - самокатом;
2)працівником поліції порушено принцип безперервності відеофіксації, оскільки запис розпочинається коли працівник поліції вже знаходиться поруч із ОСОБА_1 , а не з моменту руху та зупинки транспортного засобу;
3)працівником поліції порушено відповідний алгоритм дій про проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп'яніння, тобто не було зрозуміло та послідовно викладено пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, а у випадку відмови - у відповідному медичному закладі;
4)крім вищезазначених недоліків відеозапис наданий працівниками поліції, тривалістю 6:10 хв також не містить:
-інформації про факт руху та керування транспортним засобом ОСОБА_1 ;
-інформацію про факт зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 ;
-інформації про роз'яснення ОСОБА_1 працівниками поліції прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та порядку застосування спеціального технічного засобу;
-видачу направлення на огляд водія транспортного засобу до медичного закладу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 6 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735) огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Відповідно до п. 2 ст. 8 Конвенції органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Таке втручання означає порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не було передбачено законом і не мало мети або цілей, які є правомірними відповідно до п. 2 ст. 8 Конвенції, та не було необхідним у демократичному суспільстві для здійснення зазначеної мети або цілей.
За позицією Європейського суду з прав людини фізична недоторканність особи охоплюється поняттям «приватного життя», яке захищається статтею 8 Конвенції (див. рішення від 26 березня 1985 року у справі «X і Y проти Нідерландів» (X and Y v. the Netherlands), п. 22, Series A № 91). Крім того, тіло особи стосується найбільш особистісного аспекту приватного життя і обов'язкове медичне втручання, навіть якщо воно є мінімальним, становить втручання у це право (див. рішення у справах «Y.F. проти Туреччини» (Y.F. v. Turkey), заява № 24209/94, п. 33, ECHR 2003-IX з подальшими посиланнями, та «Соломахін проти України» (Solomakhin v. Ukraine), заява № 24429/03, п. 33, від 15 березня 2012 року). 85. Таке втручання призводить до порушення статті 8 Конвенції, якщо не доведено, що воно здійснювалось «згідно із законом», переслідувало одну або більше законних цілей, визначених пунктом 2, та їхнє досягнення було «необхідним у демократичному суспільстві».
Аналізуючи за критеріями трьохскладового тесту дії працівників поліції на відповідність ст. 8 Конвенції, суд звертає увагу, що законодавством України дозволене втручання у приватне життя у виді проходження огляду особи, яка керує транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції із застосуванням спеціальних технічних засобів або лікарями в закладах охорони здоров'я, воно здійснювалось «згідно із законом»; за другим критерієм, «законність цілей втручання» шляхом перевірки водія на стан сп'яніння обґрунтовується інтересами громадської безпеки на дорогах, для запобігання злочинам в цієї сфері, для захисту здоров'я, моралі, прав і свобод інших осіб, учасників дорожнього руху; за третім критерієм («втручання повинно бути необхідним у демократичному суспільстві») воно обґрунтовано нагальною соціальною потребою боротьби з керуванням транспортними засобами у стані сп'яніння.
З огляду на створення у суспільстві стану моральної нетерпимості до осіб, які керують транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, та негативного впливу таких правопорушень на рівень кількості ДТП зі смертельними наслідками, суд вважає, що таке втручання у приватне життя особи, яка керує транспортним засобом, не порушує ст. 8 Конвенції.
Суд звертає увагу, що право працівника поліції щодо перевірки водія на стан сп'яніння або направлення його на медичний огляд до закладу охорони здоров'я не є абсолютним, а недопустимість свавілля щодо втручання у приватне життя забезпечується вимогою наявності підстав (запах алкоголю з ротової порожнини, суб'єктивна оцінка поліцейського, яка підлягає перевірці у встановленому порядку) та можливістю водія відмовитися від проходження відповідних оглядів, з наслідками передбаченими діючим законодавством.
Таким чином, негативний обов'язок Держави, згідно з яким державні органи та посадовці не повинні втручатися в приватне та/або сімейне життя особи, за винятком ситуацій, в яких таке втручання виправдовується положеннями частини 2 статті 8 Конвенції у даному випадку дотримано.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України).
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» є більш загальним, ніж «механічний транспортний засіб», і за ознаками, які зазначені у п. 1.10 ПДР України, електросамокат належить до транспортного засобу.
У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, суд касаційної інстанції зазначив, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху, є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував електросамокатом «JET», який відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» відноситься до легкого персонального електричного транспортного засобу.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема, є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів.
Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підтверджується наданими суду доказами:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №578094 від 24 серпня 2024 року, в якому зазначена суть правопорушення, ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст. 63 та ст. 268 КУпАП, та ОСОБА_1 власноруч зазначив, що з протоколом згоден, випив 1 л пива, більше такого робити не буде;
направленням на огляд до медичного закладу водія транспортного засобу від 24 серпня 2024 року о 20:10 год, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та зазначено про відмову ОСОБА_1 від огляду;
витягом з бази МВС щодо фіксації складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
довідкою про наявність у ОСОБА_1 діючого посвідчення водія;
оптичним диском з відеозаписом на якому зафіксовані наступні обставини: працівник поліції намагається встановити особу ОСОБА_1 , на що останній відмовляється повідомляти свої данні, пояснюючи, що зараз він залишить самокат та піде пішки. В даний момент ОСОБА_1 стоїть поруч із включеним електросамокатом, видно що передня фара самокату світиться. Далі ОСОБА_1 надав інформацію щодо своєї особи та працівник поліції перевірив достовірність наданої інформації. Після чого, ОСОБА_1 повідомив працівника поліції, що він відключив електросамокат, та видно, що він відкочує його і ставить неподалік. Після чого працівник поліції питає у ОСОБА_1 куди він їхав, на що останній повідомив, що він їхав до магазину АТБ. Після цього, працівник повідомляє, що на електросамокаті заборонено керувати в стані сп'яніння, на що ОСОБА_1 повідомив, що він не знав, що самокат вважається транспортним засобом. Далі працівник поліції пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер», на що ОСОБА_1 відмовився, повідомивши, що на самокат не потрібні документи. Після цього працівник поліції запропонував проїхати до медичного закладу для проходження медичного огляду, на що ОСОБА_1 повідомив, що він нічого не робив, їхав на «велосипеді», на що працівники поліції повторно повідомили що це електросамокат, а ОСОБА_1 сперечався. Після повторної пропозиції працівника поліції пройти огляд як за допомогою «Драгера» та і у медичному закладі, ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється. Далі ОСОБА_1 повторно запитує у працівників поліції, в чому він обвинувачується, на що працівники поліції повторно повідомляють, що вони підозрюють його у керуванні транспортним засобом - електросамокатом в стані алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 знову наполягає, що це не транспортний засіб. Працівник поліції роз'яснює правила дорожнього руху ОСОБА_1 . На запитання ОСОБА_1 що буде далі після відмови, працівник поліції повідомив, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
З дослідженого відеозапису також вбачається, що на початку ОСОБА_1 тримає електросамокат, у якого світиться передня лампа (фара), тобто, що самокат працював, а не був розряджений, як повідомив ОСОБА_1 у судовому засіданні. Також видно, що переважно ОСОБА_1 знаходиться на відстані близько 0,5 метра від поліцейського, а в певний момент наближається до поліцейського майже впритул, щоб заглянути у планшет поліцейського, той відхиляється. Вказане спростовує пояснення ОСОБА_1 , що він був на відстані три метри від поліцейських і вони не могли почути від нього запаху алкоголю. На відеозаписі також зафіксовані обставини, які спростовують інші пояснення ОСОБА_1 , надані ним у суді. Так, видно, що ОСОБА_1 не заперечує свого перебування у стані сп'яніння, не повідомляє, що він захворів та має підвищену температуру. Також він не заперечує, що керував електросамокатом, однак, постійно наполягав, що для керування ним не потрібний спеціальний дозвіл (право керування).
Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 сперечався з працівником поліції, не погоджувався з ним, активно наполягав на своїй думці, а тому не логічними є його пояснення у суді, що у протоколі він написав пояснення не самостійно, які вважав за потрібне, а ті, які йому продиктували працівники поліції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є буд-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд вважає, що переглянутий відеозапис є одним з джерел доказів, перелік яких наведений у статті 251 КУпАП, а саме - показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Суд вважає, що даний відеозапис цілком відображує дії працівника поліції, які відповідають як вимогам КУпАП, так і Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також наявність ознак сп'яніння у водія ОСОБА_1 , що надало працівникам поліції право запропонувати водію пройти огляду на стан сп'яніння, зокрема, нечітка мова, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці.
Крім того суд критично відносить до долученого стороною захисту медичного висновку про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 як підтвердження того, що ОСОБА_1 погано себе почував - хворів, під час події. Так, даний медичний висновок був дійсний з 04 по 06 вересня 2024 року, а подія трапилася 24 серпня 2024 року, тобто за 10 днів до звернення ОСОБА_1 до лікарні. Крім того, під час розмови з поліцейським, ОСОБА_1 не посилався на своє захворювання, що вбачається з відеозапису.
Загалом, письмові та усні пояснення сторони захисту не спростовують докази винуватості ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи.
Суд наголошує, що отримання особою права керування транспортним засобом презюмує знання нормативних актів, якими регулюються питання дорожнього руху та поведінки водіїв під час керування транспортними засобами, вимоги щодо водіїв транспортних засобів, наслідки їх порушення та відповідальність.
При вирішенні цієї справи, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований, зокрема, у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України».
Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Оцінивши зазначені докази у їх сукупності та дослідивши обставини даної справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, суд вважає наявними підстави для застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення з порушника також підлягає стягненню судовий збір.
Оскільки суд накладає адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , то з нього також підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 23, 24, 27, 30, 40-1, 287, 285, 289 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Реквізити для сплати штрафу: найменування - Одеська область; отримувач - ГУК в Од. обл./м.Чорноморськ/21081300; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код ЄДРПОУ - 37607526; код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA848999980313080149000015001; код класифікації доходів бюджету - 21081300; призначення платежу - адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, платник ___.
У разі несплати штрафу через п'ятнадцять днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до статті 308 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби з метою стягнення подвійного розміру штрафу - 34000,00 грн. та витрат на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Реквізити для сплати судового збору: ГУК в Од.обл./м.Чорноморськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA778999980313151206000015750; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - *101;РНОКПП; ПІБ, судовий збір, Іллічівський міський суд Одеської області.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Іллічівський міський суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова підлягає виконанню протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Суддя