2/130/1309/2024
130/3152/24
05.11.2024 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Заярний А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» (місцезнаходження: м. Вінниця. вул. Пирогова, 131) про визнання безопірного факту укладення договору згідно рішення суду №130/2553/19, 130/893/20, визнання невиконання та порушення відповідачем розділу 13 Договору, визнання, що умови договору почали виконуватись з 13.08.2022, стягнення з відповідача моральної шкоди в розмір 500 000 грн,
31.10.2024 позивач звернувся до суду з цим позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на постанову Вінницького апеляційного суду від 09.10.2024 по справі №130/211/24, де зазначені підстави відмови в скарзі ОСОБА_1 на рішення судді Жмеринського міськрайонного суду від 24.06.2024, цитує: «позовна заява ОСОБА_1 не містить посилання щодо невиконання відповідачем «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» умов укладеного договору». Усуває ці недоліки в прохальній частині позову.
Просить: 1. Ознайомитись з постановою апеляційного суду від 18.01.2023 по справі №130/2706; 2. Ознайомитись з ухвалою апеляційного суду від 11.03.2024 по справ 3130/211/24; 3. Ознайомитись з ухвалою судді від 12.10.2021 по справі 3130/248/21; 4. Витребувати справу; 5. Визнати безспірним факт укладення договору згідно рішень №130/2553/19, №130/893/20; 6. Визнати невиконання та порушення відповідачем розділу 13 Договору; 7. Визнати, що умови договору посали виконуватися з 13.08.2022; 8. Стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 500000 грн.
Як доказ надав: дві копії зави-приєднання; дві копії заяви; копії судових рішень від 09.10.2024 по справі №130/211/24, від 18.01.2023 по справі №130/2705/22, від 12.10.2021 по справі №130/2481/21.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя встановив таке. Згідно даних відкритого Єдиного державного реєстру судових рішень:
І. У справі № 130/2553/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Вінницяобленерго» (в особі структурної одиниці «Шаргородські електричні мережі»), ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про визнання бездіяльності щодо невиконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та щодо нарахування суми заборгованості за електропостачання, про визнання певних обставин, про стягнення суми недовідпущеної електроенергії, про зобов'язання вчинити дії, про стягнення моральної шкоди - суд повністю відмовив у задоволенні позовних вимог, прийшовши до висновку про недоведеність позовних вимог в частині визнання протиправною та незаконною бездіяльності відповідачів при невиконанні ними Закону України «Про захист прав споживачів», Постанови НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року; про визнання відсутності укладеного нового договору між сторонами, відсутності споживання електроенергії споживачем, відсутності сплати рахунків за спожиту електроенергію; про визнання, що згідно з частиною шостою постанови НКРЕКП відношення між сторонами регулюються як до підписання нового договору так і після підписання нового договору - старим договором на користування електроенергією від 20 березня 2001 року за №20360553; про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо перерахування споживачу заборгованості електроенергії з жовтня 2019 року; про стягнення з відповідачів суми недовідпущеної електроенергії споживачу згідно квитанцій відповідачів про заборгованість з жовтня 2019 року; про зобов'язання відповідачів встановити електрообладнання споживачу згідно акта від 01 грудня 2010 року.
Вінницький апеляційний суд постановою від 09.03.2021 залишив рішення суду першої інстанції в силі з тих підстав, що раніше ухваленими судовими рішеннями встановлено, що з 1 січня 2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» укладено договір № 20360553 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (для побутових споживачів) шляхом приєднання відповідача до умов публічного договору приєднання, а факт споживання електричної енергії та оплата виставлених рахунків свідчить про приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95458626.
ІІ. У справі № 130/893/20 за позовом ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію судом зроблений висновок, що фактичне споживання ОСОБА_1 відповідних обсягів електричної енергії з 1 січня 2019 року та наявність відкритого на його ім'я особового рахунку (пункт 3.2.13 Правил) свідчить про його приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що був розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», як з постачальником за регульованим тарифом, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання, оплати електричної енергії, відкриття особового рахунку (п.3.2.13 Правил).
Вінницький апеляційний суд постановою від 03.03.2021 залишив рішення суду першої інстанції в силі з тих підстав, що чинна редакція Закону України «Про ринок електричної енергії» не встановлює обов'язок ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надсилати ОСОБА_1 заяву-приєднання, а підписання споживачем такої заяви-приєднання не є виключною умовою для приєднання до умов Договору постачання універсальних послуг. Здійснивши факт споживання електричної енергії та оплату виставлених рахунків, ОСОБА_1 у належній формі приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95331388.
ІІІ. У справі № 130/1858/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Жмеринські електричні мережі», ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про порушення прав споживача ОСОБА_1 , зокрема, просив визнати, що згідно з частиною восьмою Акта «Вінницяобленерго» від 23 серпня 2019 року № 296 договір вважається укладеним в разі неповернення споживачем надісланої йому заяви-приєднання відповідачами. У задоволенні позову відмовлено.
Вінницький апеляційний суд постановою від 08.12.2021 залишив рішення суду першої інстанції в силі з тих підстав, що доводи позивача про ненадання йому пропозиції з укладення договору на постачання електричної енергії не заслуговують на увагу; фактичні обставини відносин між сторонами у справі свідчать про наявність між ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» та ОСОБА_1 договірних стосунків. Посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101843986.
ІV. У справі № 130/2166/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про порушення прав споживача суд зробив висновок про відсутність порушень зі сторони товариства пункту 3.3 Договору, укладеного між ним та ОСОБА_1 .
Вінницький апеляційний суд постановою від 14.12.2021 залишив рішення суду першої інстанції в силі з тих підстав, що позовні вимоги про визнання, що комерційна пропозиція відповідно до вимог пункту 13.9 Договору, вимог ЦК України повинна надсилатися стороні Договору, а не публікуватися на веб-сайті відповідача та порушення відповідачем вимог пункту 3.3 частини 3, пункту 13.9 частини 13 договору, статті 644 ЦК України до задоволення не підлягають. Посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101897842.
V. У справі № 130/2539/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про порушення прав споживача, ОСОБА_1 скаржився на порушення товариством пунктів 13.2 та 13.9 Договору, а також пункту 7.11 ПРРЕЕ, відключивши його від електропостачання. Судом було встановлено, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а також наявність у споживача ОСОБА_1 заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, в зв'язку з чим йому було припинено постачання електроенергії, що не оспорюється сторонами. Порушень прав споживача ОСОБА_1 з боку ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» судом встановлено не було, у позові відмовлено.
Вінницький апеляційний суд постановою від 14.12.2021 залишив рішення суду першої інстанції в силі з тих підстав, що з урахування встановлених у справі обставин, зокрема наявності у споживача ОСОБА_1 заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, визначену судовим рішенням, яке набрало законної сили, відсутності доказів здійснення погашення вказаної заборгованості, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог у зв'язку з відсутністю в діях відповідача порушення абз. 4 п. 7.11. ПРРЕЕ, оскільки на час відключення позивача від електроживлення, спору щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів не було. Посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101897838.
VІ. У справі № 130/2799/22 за позовом ОСОБА_1 ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про встановлення (визнання) факту та стягнення моральної шкоди, рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05.04.2023 відмовлено в задоволенні позовних вимог, а саме: визнати, що на момент укладення договору від 01.01.2019, який був укладений 02.01.2019 в офісі ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» п. 7 постанови, на який відповідач посилається у відповіді, не існувало; визнати, що у розділі 13 договору зазначено, що він набирає чинності, а його умови начинають виконуватись з дати, зазначеної позивачем у заяві приєднання; стягнути на його користь з відповідача за постійну брехню на судових засіданнях про те, що між сторонами укладено публічний договір, моральну шкоду в розмірі 500000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позиція ОСОБА_1 , що договір про постачання електричної енергії між сторонами від 01.01.2019 укладено на підставі п.7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, якого на цей момент не існувало, і договір між ними набирає чинності із дати, яка вказана у заяві-приєднання, є помилковою, оскільки він при наявності відкритого на його ім'я особового рахунку, приєднався до договору, шляхом фактичного споживання (продовження споживання) відповідних обсягів електричної енергії з 1 січня 2019 року на підставі п.7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, який до внесення в неї змін був пунктом 8.
Отже, з огляду на досліджені у судовому засіданні докази, суд не знаходить підстав для задоволення як основних позовних вимог ОСОБА_1 так і похідних щодо стягнення моральної шкоди. Рішення набуло законної сили 08.06.2023. В апеляційному порядку не переглядалося. Посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110192174.
VІІ. У справі № 130/3245/23 за позовом ОСОБА_1 ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про стягнення моральної шкоди, позивач скаржився, що в залежності від предмета і підстав позову відповідач в судові справи за його позовами надає різні договори, за обман суду просив стягнути 100000 моральної шкоди. Рішення суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що між сторонами укладено договір від 01.01.2019 про постачання електроенергії. Позивачем не доведено протиправність дій чи бездіяльності відповідача ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», а також причинного зв'язку між його винними діями та завданням позивачу моральної шкоди, яку він оцінив в розмірі 100000 грн.
Вінницький апеляційний суд постановою від 17.04.2024 залишив рішення суду першої інстанції в силі з тих підстав, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії від 01.01.2019. Позивач не довів обставин, на які він посилається як на підставі своїх вимог та не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання йому моральної шкоди діями відповідача, а відтак і розмір, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118415943.
VIІI. У справі №130/211/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», в якому просив за порушення умов укладеного договору від 01.01.019 стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 32000 грн, яка стягнена з ОСОБА_1 за судовим рішенням №130/893/20, моральну шкоду в розмірі 468000 грн за відключення його від електропостачання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір від 01.01.2019 про постачання електроенергії, невід'ємною частиною якого є комерційна пропозиція. Протягом 4-х років відповідач в судові справи за його позовами надає різні договори з різними пропозиціями, з різними прізвищами сторін, з різними умовами договору. До сьогодні укладений договір між сторонами не набрав чинності, а його умови не мають виконуватися. На підставі Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 629, 639, 642 ЦПК України, просить сягнути матеріальну шкоду в розмірі 32000 грн та моральну шкоду в розмірі 468000 грн за відключення його від електропостачання.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Вінницький апеляційний суд постановою від 09.10.2024 залишив рішення суду першої інстанції в силі з тих підстав, що суд першої інстанції вірно визнав недоведеним позивачем ОСОБА_1 жодної з визначених законом підстав відшкодування матеріальної шкоди в сумі 32000 грн, оскільки її розмір він пов'язує з раніше стягнутою заборгованістю за спожиту електричну енергію судовим рішенням по справі № 130/893/20, яке набуло законної сили.
Також судом першої інстанції вірно зазначено, що позовна заява ОСОБА_1 у даній цивільній справі не містила посилань щодо порушення чи невиконання відповідачем ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» вимог укладеного договору про постачання електроенергії.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві взагалі не зазначає у чому полягає моральна шкода, якими діями вона спричинення, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням прав особи та правом на відшкодування моральної шкоди, а також вина відповідача.
Прийнявши до уваги зазначені вище обставини, а також вимоги законодавства, колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини сторін та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122216465.
Суддя, дослідивши поданий позов приходить до однозначного висновку, що і питання наявності чи відсутності договірних відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», питання виконання умов договору між сторонами, і питання умов надання послуг відповідачем позивачеві на підставі договору про постачання електричної енергії, і питання стягнення з відповідача моральної шкоди за невиконання умов договору постачання електричної енергії були предметом судового розгляду в справах: №130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21, № 130/2539/21, 130/2799/22 № 130/3245/23, №130/211/24 і саме в цих справах сторони були вправі надавати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 червня 2020 року у справі №333/6816/17 звернула увагу на те, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України) (пункт 30, 31, 41, 42).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суддя з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного Суду дійшов висновку, що поданий у цій справі ОСОБА_1 позов спрямований на створення штучних підстав для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, відтак у відкритті провадження за цим позовом слід відмовити, оскільки спірні правовідносини не є цивільними. Такі відносини виникли з приводу переоцінки доказів, які були предметом розгляду в інших справах, розглянутій в порядку цивільного судочинства №130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21, № 130/2539/21, 130/2799/22 № 130/3245/23, №130/211/24. Тому розгляд заявлених вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доводити існування чи відсутність існування договірних відносин з приводу споживання електроенергії та умови такого споживання, встановлення факту невиконання (не належного виконання) умов договору постачання електричної енергії, протиправність дій чи бездіяльності відповідача ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», а також завдання позивачу моральної шкоди, тощо ОСОБА_1 мав у згаданих вище цивільних справах на відповідній стадії процесу, а не заявляючи окремий позов після того, як рішення у зазначених справах набрало законної сили після їх перегляду у апеляційному порядку.
Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати фактичні обставини справи поза межами процесу, де ці питання були розглянуті, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що ці питання мав вирішити суду у цивільному провадженні по справах №130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21, № 130/2539/21, 130/2799/22 № 130/3245/23, №130/211/24, які були розглянуті як у суді першої інстанції так і в апеляційному порядку, та рішення суду в яких набрали законної сили.
При цьому суд звертає увагу позивача на таке, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata - остаточні рішення національних судів не мають ставитися під сумнів.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. 260 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» про визнання безопірного факту укладення договору згідно рішення суду №130/2553/19, 130/893/20, визнання невиконання та порушення відповідачем розділу 13 Договору, визнання, що умови договору почали виконуватись з 13.08.2022, стягнення з відповідача моральної шкодив розмір 500 000 грн, оскільки його заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили в прядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ
Ухвала підписана 05.11.2024