2/130/959/2024
130/2247/24
31.10.2024 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Органу опіки та піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 26 липня 2024 року звертається до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Органу опіки та піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою суду від 7 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 2 вересня 2024 року. Цією ж ухвалою зобов'язано орган опіки та піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради надати суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина.
Підготовче судове засідання 2 вересня 2024 року відкладено на 14 жовтня 2024 року за клопотанням представника органу опіки та піклування у зв'язку з неготовністю висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав та за клопотанням позивача, з метою здійснення запиту до Державної прикордонної служби щодо перетину кордону відповідачкою.
Від представника відповідача адвоката Кадук А.І. 3 жовтня надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
11 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, надаючи докази належного виконання відповідачкою батьківських обов'язків.
14 жовтня 2024 року підготовче судове засідання відкладено за клопотанням органу опіки та піклування на 31 жовтня 2024 року.
27 жовтня 2024 року до суду поступив висновок органу опіки і піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради, згідно з яким комісія вирішила, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним.
До початку проведення підготовчого судового засідання 31 жовтня 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про залишення позову без розгляду. У заяві позивач вказав, що наслідки залишення позову без розгляду йому відомі та зрозумілі.
Суд вважає, що клопотання позивача підлягає задоволенню, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Представник відповідача в підготовче судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність та клопотання про стягнення судових витрат.
У клопотанні представник відповідача ОСОБА_4 зазначає, що витрати відповідачки на правову допомогу складають 9100 грн, які вона просить стягнути з позивача. До клопотання додає договір про надання правничої допомоги від 2 жовтня 2024 року, додаток до договору з визначенням вартості правничих послуг, акт наданих послуг, квитанцію, згідно з якою відповідачка оплатила адвокату 600,00 грн за консультацію, 1500 грн за ознайомлення з матеріалами справи та 7000,00 грн за повний супровід судової справи, а всього 9100 грн. При цьому посилається на частину третю статті 142 ЦПК України - у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно із частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.
Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Одночасно суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55, статтею 124 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову.
Разом з тим в відповідно до положень частини першої статті 44 ЦПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.
На думку суду, звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, у даному конкретному випадку свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами; його дії, направлені на захист своїх прав, суд вважає необґрунтованими та тягнуть за собою обов'язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу - з огляду на таке.
Нижче суд викладає відомості, зазначені у документах справи, не даючи їм оцінки та лише констатує вказані у них обставини.
У позовній заяві позивач наголошує, що відповідачка самоусунулась від виховання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за кордоном, син знаходиться на повному утриманні позивача, а відповідачка умисно ухиляється від виховання дитини.
У своєму відзиві на позов від 11 жовтня 2024 року відповідачка зазначає, що позивач намагається ввести суд в оману, позбавлення її батьківських прав йому необхідно для отримання відстрочки від мобілізації як батька двох дітей, клопоче про допит сина ОСОБА_6 , який проживає з батьком. До відзиву на позов відповідачка додає скріншоти з месенджеру "Вайбер" щодо спілкування з сином ОСОБА_5 , обмін фотографіями та відеороликами, які скидав позивач, письмовими повідомленнями, копії квитанцій грошових переказів (а.с.80-106, 125-126).
Позивач пояснень на відзив не надає.
До суду 22 жовтня 2024 року надходить висновок Служби у справах дітей Жмеринської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідачки. Комісія, зокрема, вказала, що позивачем не наведені підстави, викладені у статті 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (а.с.138-145).
23 жовтня 2024 року до суду надходить заява позивача про залишення його позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 без розгляду (а.с.147).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.
Однак суд вважає, що позивач, подаючи позов про позбавлення батьківських прав своєї колишньої дружини, знаючи про її постійне спілкування з сином та надіслання грошових переказів на його утримання, зловживав своїми процесуальними правами і подав завідомо безпідставний позов.
Тому процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів слід вважати необґрунтованими, оскільки вони не вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Отже, є підстави для констатування факту зв'язку між необґрунтованістю дій позивача його зверненням до суду з цим позовом та із заявою про залишення позову без розгляду.
Щодо клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу, у якій представник відповідача посилається на норми частини третьої статті 142 ЦПК України, де зазначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, то суд звертає увагу, що в даному випадку позов за заявою позивача залишається без розгляду, і в задоволенні позову не відмовлено.
Практика Великої Палати Верховного Суду, визначає принцип «jura novit curia» у наступному: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору. Цей принцип застосовано у Постанові Великої Палати Верховного Суду 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.
Діючи в межах заявлених вимог, саме суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню.Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов'язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.
Так, з'ясувавши що учасник судового процесу послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд має самостійно здійснити їх правильну правову кваліфікацію та застосувати ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц).
З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Відповідно до положень частини третьої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду та задоволення заяви представника відповідача про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 44,133,142, 257 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Органу опіки та піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради, про позбавлення батьківських прав, - залишити без розгляду .
Клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про стягнення судових витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 9100 (девять тисяч сто) гривень.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду на протязі п'ятнадцяти днів через Жмеринський міськрайонний суд.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ