СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/145/24
ун. № 759/21608/24
04 листопада 2024 рокусуддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м.Києві державної адміністрації (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 14), Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації (02160, м. Київ, Харківське шосе, 4А) про встановлення місця проживання дітей разом з батьком,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просить визначити місце проживання дітей разом з батьком. Ухвалою суду від 22.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 19.11 2024 року об 11 год. 00 хв. 28.10.2024 працівником канцелярії суду зареєстрована заява представника позивача про забезпечення позову. У поданій заяві позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом надання можливості позивачу спілкуватися з дітьми засобами дистанційного зв'язку щодня тривалістю до 2-х годин у період з 18.00 до 21.00 за київським часом без присутності ОСОБА_3 .
Заяву мотивує тим, що відповідачка не надає позивачу точну інформацію про місце перебування дітей та перешкоджає їхньому особистому спілкуванню. Дії відповідачки спрямовані на усунення позивача від виховання та комунікації з дітьми, що суперечить інтересам дітей та порушує їх право на спілкування з обома батьками .
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом. Серед передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України видів забезпечення позову значиться, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин(п. 3ч. 1 ст. 150 Кодексу),іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (п. 10ч. 1 ст. 150 Кодексу).
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Обмеження у застосуванні судом заходів забезпечення позову окремо встановлені частинами 4 12 ст. 150 ЦПК України.
Зокрема, згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано: «[…] співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заході. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. ч. 1 - 3 ст. 157 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, який просить забезпечити заявник, є визначення місця проживання дітей разом з батьком, а забезпечити вказаний позов заявник просить шляхом надання можливості спілкування з дітьми засобами дистанційного зв'язку щодня тривалістю до 2-х годин в період з 18.00 до 21.00 за київським часом без присутності ОСОБА_3 .
Так, у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини (аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з одним із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Також, ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
Між іншим, у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20)).
Разом з тим, статтею 159 СК України передбачено: якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Частиною 2 статті 159 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо участі одного із батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають суттєве значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного із батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
При цьому відповідно до статті 19 СК України при розгляді таких спорів обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
Наведені вище дії орган опіки та піклування вчиняє як при розв'язанні спору у суді про участь у вихованні дитини одним із батьків, що проживає окремо, так і у позасудовому порядку, у результаті чого приймається відповідне розпорядження.
Системний аналіз норм процесуального та матеріального права дає підстави стверджувати, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіка зустрічей із дитиною, по суті, може вирішити спір, який має ініціюватися окремо, шляхом подачі до суду відповідного позову. А тому очевидно, що зазначений вид забезпечення позову в окремих випадках розглядається як порушення вимог процесуального законодавства, оскільки стає, по суті, підміною рішення суду.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 727/3856/18, від 20.02.2020 у цивільній справі № 754/4437/18, від 09.09.2019 у цивільній справі № 607/10896/19, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України враховуються судами при застосуванні відповідних норм права.
Крім того, зі змісту заяви ОСОБА_1 реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про визнання місця проживання дітей, не вбачається. Доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях, а забезпечення позову в спосіб який просить позивач фактично призводить до ухвалення рішення у справі, не доведено співмірність заходу забезпечення позову пред'явленим позовним вимогам та не надано жодних доказів на підтвердження вказаних у заяві обставин, зокрема, щодо наявності перешкод у спілкуванні та побаченні з дітьми.
Суд, дослідивши доводи заявника та подані документи, приходить до висновку, що заява позивача задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.151-153, 293 ЦПК України,-
Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м.Києві державної адміністрації (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 14), Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації (02160, м. Київ, Харківське шосе, 4А) про встановлення місця проживання дітей разом з батьком.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання її суддею.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О. Петренко