ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 754/3474/24
провадження № 2/753/5386/24
04 листопада 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
У березні 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Олійника О.В., звернулася в Деснянський районний суд м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила суд стягнути з відповідача на її користь 3% річних у розмірі 86 482,38 грн та інфляційні витрати у розмірі 418 908,06 грн за невиконання грошового зобов'язання за період з 08.03.2021 по 07.03.2024.
Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2016 у цивільній справі № 754/8135/16-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з відповідача на користь позивача борг за невиконання договору про надання послуг в сумі 964 800,00 грн, що еквівалентно 36 000, 00 дол. США, 3 % річних у розмірі 17 207,80 грн, судовий збір 6 890,00 грн. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2017 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2016 в частині стягнення з відповідача 3% річних скасовано та в цій частині ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог, в решті рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 04.02.2020 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2016 у не скасованій частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2017 залишено без змін. На виконання судового рішення Деснянським районним судом м. Києва 31.01.2017 видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця від 22.02.2017 відкрито виконавче провадження. У процесі виконання судового рішення державним виконавцем проводилися виконавчі дії, в результаті яких 20.09.2021 на депозитний рахунок ВДВС надійшли кошти у розмірі 5 571,41 грн, з них на рахунок стягувача було перераховано 4 600,41 грн боргу. Отже станом на 08.03.2024 залишок невиконаного зобов'язання відповідача перед позивачем становить 960 199, 59 грн, тому позивач вважає за доцільне стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати за невиконання грошового зобов'язання у відповідності до ст. 625 ЦК України.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 11.03.2024 позовну заяву з додатками передано для розгляду за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Гусак О.С. відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до розпорядження № 83 Дарницького районного суду м. Києва справу передано для повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв'язку із перебуванням судді Гусак О.С. у відпустці по вагітності та пологам.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 24.09.2024 прийнято справу до свого провадження, ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлялася про розгляд справи в суді за адресою реєстрації місця проживання, однак конверт з позовною заявою та ухвалою суду повернувся без вручення одержувачу за закінченням терміну зберігання. Таким чином ОСОБА_2 не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2016 у цивільній справі № 754/8135/16-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з відповідача на користь позивача борг за невиконання договору про надання послуг в сумі 964 800,00 грн, що еквівалентно 36 000, 00 дол. США, 3 % річних у розмірі 17 207,80 грн, судовий збір 6 890,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2017 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2016 в частині стягнення з відповідача 3% річних скасовано та в цій частині ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог, в решті рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04.02.2020 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2016 у не скасованій частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2017 залишено без змін.
22.02.2022 постановою державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 53450592 з примусового виконання вищевказаного рішення суду.
Як вбачається з відповіді Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 26.01.2024 за № 22/03/пд./2024-3 та інформації, що міститься у загальному доступі на сайті Міністерства юстиції України, на даний час виконавче провадження № 53450592 не завершене.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, у частині п'ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Згідно ч.1 та 2 ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, наявність судового рішення, яке набрало законної сили підтверджує факт наявності заборгованості у відповідача. Відтак, оскільки виконання судового рішення є обов'язковим, та з огляду на те, що відповідач порушив виконання грошового зобов'язання з виплати заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді інфляційних витрат та 3% річних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України у період з 08.03.2021 по 07.03.2024 з розрахунку боргових зобов'язань на загальну суму 960 199,59 грн., яка залишилася невиконаною за рішенням суду.
Правомірність застосування ст. 625 ЦПК України у разі прострочення виконання зобов'язання боржником рішення суду підтверджується у наступних постановах: Постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц, Постанові Верховного Суду у справах № 638/10417/15-ц від 20.02.2019,№310/5419/15-ц від 11.07.2018, №463/4711/15 від 04.07.2018, №703/4704/15-ц від 28.02.2018,№361/7939/2015-ц від 06.08.2018.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування вказаних витрат є грошовим зобов'язанням і вважається особливим засобом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання та способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) за користування грошовими коштами.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Відтак, за період з 08.03.2021 по 07.03.2024 інфляційні втрати за час невиконання рішення суду становлять в розмірі 418 908,06 грн., 3% річних - 86 482,38 грн.
За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, так як позивачем доведено, а відповідачем не спростовано в силу принципу змагальності сторін обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК України суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційну складову боргу у розмірі 418 908,06 грн., 3% річних у розмірі 86 482,38 грн., судовий збір у розмірі 5 053,90 грн, а всього: 510 444,34 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 04.11.2024.