Справа № 569/21496/24
про залишення позовної заяви без руху
05 листопада 2024 року
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Тимощук О.Я., перевіривши виконання вимог ст. 175, ст. 177 ЦПК України по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із спільного майна, -
ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Ярославська О.М. звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із спільного майна.
Зазначена позовна заява подана з порушенням вимог ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено:
- відомі номери засобів зв'язку відповідача;
- відомі адресу електронної пошти відповідача;
- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривні.
Позивачем заявлено 2 (дві) позовні вимоги немайнового характеру, які кожна окремо мають оплачуватися судовим збором, а саме заявлено наступні вимоги:
-виділити і натурі майно, що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на праві спільної часткової власності, а саме 20/100 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за його технічними характеристиками - коридор площею 0,9 кв.м.; кухня площею 7,2 кв.м.; коридор площею 1,5 кв.м.; підсобне приміщення площею 6,3 кв.м.; житлова кімната площею 17,2 кв.м.; туалет площею 1,3 кв.м.; ганок. Загальна площ 34,4 кв.м., житлова площа 17,2 кв.м. та надвірні будівлі і споруди;
-припинити право спільної часткової власності на 20/100 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване за ОСОБА_1 .
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду фізичною особою заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день подачі позову до суду становить 1 211 грн. 20 коп.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Вказані вимоги повинні бути оплачені судовим збором окремими квитанціями або одним платежем на загальну суму, яка відповідає кількості позовних вимог помноженої на визначений Законом України «Про судовий збір» розмір судового збору за відповідну вимогу по конкретній категорії справ.
Позивачем при подачі позову до суду судовий збір сплачено не було.
Представником позивача - адвокатом Ярославською О.М. долучено до позовної заяви клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що позивачка є студенткою 5 курсу Львівського національного університету ветеринарної медицини та навчається на денній формі навчання, ніде не працює та має дохід лише пенсію по втраті годувальника в розмірі 2 725,00 грн. інших джерел доходів немає, відповідно звернулася до Центру з надання безоплатної правничої допомоги з метою отримання правничої допомоги адвоката, оскільки основною метою позову є в подальшому реалізація її прав щодо отримання пільг з оплати за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених участині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належнихдо сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Разом із тим, враховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі"), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах, суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Отже, чинним законодавством визначено саме право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір за своїм внутрішнім переконанням.
Враховуючи вищевикладене, вивчивши клопотання представника позивача - адвоката Ярославської О.М. та додані документи, суддя прийшов до висновку, що заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, вирішуючи заявлене представником позивача - адвокатом Ярославською О.М. клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору, встановлено, що позивачкою не надано доказів, що остання відноситься до категорії малозабезпечених громадян та немає іншого джерела доходу. Сам факт того, що позивачка є студенткою 5 курсу та навчається на денній формі навчання не є безумовною обставиною щодо звільнення останньої від сплати судового збору.
З огляду на недоведеність обставин, що можуть бути підставою для звільнення позивачки від сплати судового збору, суд не вбачає необхідності при розгляді цієї справи реалізувати право на звільнення останньої від сплати судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.
Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року за № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» документи на підтвердження сплати судового збору позивачем подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Враховуючи вище викладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір в дохід державного бюджету за дві позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та усунути недоліки зазначені в ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За вказаних обставин позовну заяву слід залишити без руху із наданням строку для виправлення недоліків.
Керуючись ст.ст.185,260,261,353 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із спільного майна - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Рівненського
міського суду О.Я. Тимощук