Справа № 569/24083/21
05 листопада 2024 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Тригубець Ю.М.,
представника позивача - адвоката Домецького О.І.,
представника відповідача - 1 - ПАТ АБ «Укргазбанк» - Кравчук О.О.,
відповідача - 2 - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки № 101/08/І-Ф від 18.06.2008 року, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки № 101/08/І-Ф від 18.06.2008 року, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказує те, що при підписанні вищевказаного спірного правочину помилилась щодо обставин, які мають істотне значення.
Зазначає, що згідно копії вироку Гощанського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, що свідчить про наявність істотних підстав для визнання спірного договору іпотеки недійсним. Вважає, що спірний договір має бути визнаний недійсним.
04.01.2022 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області представником відповідача - 1 - ПАТ АБ «Укргазбанк» подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю, зазначивши наступне.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29.08.2013 року у цивільній справі № 569/2923/13-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АБ "Укргазбанк" про визнання недійсним договору іпотеки № 101/08/І-Ф від 18.06.2008 року в задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 11.11.2013 року у справі № 569/2923/13-ц рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29.08.2013 року залишено без змін.
АБ «УКРГАЗБАНК» вважає, що свої позовні вимоги в позовній заяві 2021 року ОСОБА_2 обґрунтовує тими ж самими обставинами, що і в позовній заяві від 14.12.2012 року.
Представник позивача - адвокат Домецький О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задоволити.
Представник відповідача - 1 - ПАТ АБ «Укргазбанк» - Кравчук О.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить в їх задоволенні відмовити.
Відповідач - 2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить в їх задоволенні відмовити. Пояснив, що кредитні кошти було отримано в Банку, та відповідно кредитний договір ним був підписаний. Крім того, був допитаний в судовому засіданні як свідок.
Заслухавши думку учасників по справі, допитавши в якості свідка відповідача - 2 - ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 18 червня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 101/08/Г-Ф, який забезпечує вимогу іпотекодержателя, яка випливає із кредитного договору № 101/08/ К-Ф від 18 червня 2008 року підписаного між ВАТ АБ «Укргазбанк" та ОСОБА_1
18 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» в особі Рівненської філії та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101/08/К-Ф.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк надав Позичальнику споживчий кредит, в розмірі 61 000,00 (шістдесят одна тисяча) доларів США на строк з 18 червня 2008 року по 16 червня 2028 року із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,8 (тринадцять цілих вісім десятих) % річних.
Відповідно до п. 3.3.3. кредитного договору, Позичальник зобов'язався здійснювати повернення суми кредиту щомісячно з 01-го по 10-те число кожного місяця, а відповідно до п. 3.3.4. - щомісячно, не пізніше 10-го числа наступного місяця сплачувати проценти за користування кредитом.
Позичальник порушив свої зобов'язання за кредитним договором - не сплачував заборгованість за кредитом та проценти за користування ним у передбачені п.п. 3.3.3-3.3.4. кредитного договору строки. 18 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 в забезпечення кредитного договору № 101/08/К-Ф було укладено договір іпотеки № 101/08/І-Ф, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук В.М. за реєстровим № 1296 (надалі - договір іпотеки), предметом якого є:
двохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири (бланк ВВМ № 134078), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим № 3191 від 13.09.2004 року та зареєстрованого КП РМБТІ за реєстраційним № 6545946.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
З огляду на порушення умов кредитного договору та договору іпотеки АБ «УКРГАЗБАНК» звернувся до суду про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14.09.2010 року у справі № 2-410/2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованості в розмірі 61 629,36 доларів США та судові витрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.11.2013 року у справі № 1715/14641/12 в рахунок погашення заборгованості в сумі 85 593,37 доларів США та 189 090,15 гривень на користь АБ «УКРГАЗБАНК» вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири (бланк ВВМ № 134078), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим № 3191 від 13.09.2004 року та зареєстрованого КП РМБТІ за реєстраційним № 6545946.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення суми, на яку має бути застрахований предмет іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов'язання.
У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.
Згідно з умовами оспорюваного договору іпотеки передбачено, що цей договір укладається на забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 101/08/К-Ф від 18.06.2008 року.
У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Як встановлено судом, на час розгляду справи, заборгованість за кредитним договором не погашена, зобов'язання не припинено, кредитний договір не розірвано.
При укладенні спірного договору іпотеки сторони узгодили усі його істотні умови та добровільно його підписали без будь яких застережень.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Будь-який правочин може буди визнаний судом вчиненим під впливом обману лише в тому випадку, якщо інша сторона правочину мала реальний умисел на такі дії.
Позивач не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 навмисно ввів її в оману при укладенні оскаржуваного нею правочину щодо обставин, які мають істотне значення, а юридична необізнаність щодо наслідків укладеного нею правочину та його тлумачення не є помилкою в розумінні частини першої статті 229 ЦК України, отже, немає правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки з підстав введення позивача в оману чи з підстав помилки.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доводи, зазначені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
Судом встановлено, що вказаний договір іпотеки позивачем було підписано вільно, без примусу, з власної згоди. Посилання позивачки на вирок Гощанського районного суду Рівненської області у справі № 1-15/2011 від 06.04.2012 року, як на підставу визнання договору іпотеки недійсним є необґрунтованим. Зазначеним вироком встановлено факт скоєння службового злочину ОСОБА_1 , який не вплинув на подальші цивільно-правові відносини між позичальником, майновим поручителем та банком. На даний час, кредитний договір № 101/08/К-Ф від 18.06.2008 року не розірваний, не припинений, не визнаний недійсним.
Судом не встановлено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки обставини, якими позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги належними доказами не підтверджені, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 215, 229, 230, 526, 530, 627, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки № 101/08/І-Ф від 18.06.2008 року, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду О.Я. Тимощук