адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
05.11.2024 Справа № 917/1268/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Гаврилець Марини Костянтинівни, АДРЕСА_1 ,
до Фізичної особи-підприємця Попова Максима Віталійовича, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
про cтягнення 323 618,37 грн.,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Фізичної особи-підприємця Гаврилець Марини Костянтинівни до Фізичної особи-підприємця Попова Максима Віталійовича про cтягнення 323 618,37 грн., з яких 39 230,71 грн. - заборгованість за договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., 46 783,66 грн. - компенсація витрат на комунальні послуги згідно з договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., 14 400,00 грн. - штраф, 223 204,00 грн. - збитки.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.08.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
У позовній заяві ФОП Гаврилець М.К. зазначає, що відповідачем було неналежним чином виконано умови договорів оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та № 9 від 11.09.2023 р. в частині сплати заборгованості з орендної плати за травень та червень 2024 року, а також за період з 01.07.2024 р. по 04.07.2024 р. та відшкодування витрат на комунальні послуги (витрат на постачання теплової енергії) за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року та з квітня по червень 2024 року, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення з ФОП Попова М.В. вказаних сум, а також штрафу за прострочення їх сплати.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що внаслідок порушення відповідачем умов договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., а саме - неналежного утримання об'єкта оренди за адресою м. Кременчук, бульв. Пушкіна, 21, його пошкодження та приведення у неналежний санітарний стан, Фізичній особі-підприємцю Гаврилець Марині Костянтинівні було завдано збитки у розмірі 223 204,00 грн., який підтверджений висновком експерта № 45-24 від 15.07.2024 р. Вказана сума збитків, на думку позивача, підлягає стягненню з ФОП Попова М.В.
Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
19.08.2024 року від Фізичної особи-підприємця Попова Максима Віталійовича до суду надійшов відзив б/н від 16.08.2024 р. (вх. № 11118).
Ухвалою від 19.09.2024 р. вказаний відзив було повернуто відповідачу без розгляду.
27.09.2024 року відповідачем повторно подано до суду відзив у даній справі, до якого додано клопотання про поновлення строку на його подання.
Ухвалою суду від 03.10.2024 р. клопотання Фізичної особи-підприємця Попова Максима Віталійовича про поновлення пропущеного строку на подання відзиву в справі № 917/1268/24 задоволено, а відзив прийнято до розгляду.
У вказаному відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ФОП Гаврилець М.К. у даній справі, посилаючись на наступне:
- Орендодавцем не здійснювався капітальний ремонт приміщення, що змушувало відповідача призупиняти роботу та проводити ремонт за власні кошти;
- відповідач листом від 24.04.2024 р. надіслав позивачу ключі від приміщення за адресою м. Кременчук, бульв. Пушкіна, 21, в двох примірниках, брелоки для відкриття захисних ролет, а також пароль для доступу в приміщення та зняття охоронної сигналізації, а отже з 24.04.2024 року не використовував приміщення за адресою м. Кременчук, бульв. Пушкіна, 21, а тому подальші нарахування орендної плати є незаконними та необґрунтованими;
- нарахування ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», на підставі яких позивачем здійснено розрахунок відшкодування витрат на постачання теплової енергії, є неправомірними, оскільки не узгоджуються з вимогами Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування»;
- Фізичною особою-підприємцем Поповим Максимом Віталійовичем було сплачено позивачу заборгованість за постачання теплової енергії за квітень 2024 року, включену до суми позовних вимог ФОП Гаврилець М.К. у даній справі;
- розмір штрафу за прострочення сплати заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат на комунальні послуги, розрахований позивачем, не є пропорційним допущеному порушенню умов договорів, не відповідає принципам розумності, справедливості та, по суті, виступає каральною санкцією для боржника;
- твердження позивача про незадовільний стан об'єкта оренди не відповідає дійсності; висновок експерта № 45-24 від 15.07.2024 р. складений за відсутності відповідача; при дослідженні не використані акти і звіти попередніх обстежень та досліджень; у висновку також не вказана площа об'єкта, щодо якого проводилось дослідження;
- позивачем не надано доказів, в якому стані передавалось майно відповідачу, щоб робити висновок, що об'єкт знаходиться в гіршому стані, ніж передавався за актом-приймання передачі;
- за час з моменту виїзду відповідача з приміщення до моменту проведення експертизи з об'єктом могло відбутися, що завгодно;
- в п. 5.13 договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. зазначено, що об'єкт оренди повертається в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, а з позиції позивача вбачається, що він хоче, щоб об'єкт був ідеально новим, тобто хоче отримати об'єкт оренди у стані кращому, ніж передавав в оренду, що суперечить як умовам договору так й приписам цивільного законодавства;
- відповідно до ст. 285 ГК України, орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.
Крім того, ФОП Попов М.В. зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на правову допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, а також стверджує, що позивачем не додано до позовної заяви жодних документів, що підтверджували б реальність та фактичність надання адвокатом послуг Фізичній особі-підприємцю Гаврилець Марині Костянтинівні, а також оплату послуг.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що клопотання позивача про стягнення з ФОП Попова М.В. витрат на професійну правову допомогу в розмірі 35 000,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
07.10.2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 13278), у якій зазначив наступне:
- твердження відповідача щодо здійснення ним капітального ремонту приміщення за адресою м. Кременчук, бульв. Пушкіна, 21, не підтверджені жодними належними, допустимими, достатніми та вірогідними доказами та спростовуються висновком експерта № 45-24 від 15.07.2024 р.;
- не заслуговують на увагу посилання відповідача на той факт, що він не користувався приміщенням з травня 2024 року, оскільки об'єкт оренди перебував у його користуванні за умовами договору оренди, і обставини його фактичного використання чи не використання є особистою господарською справою та ризиком Орендаря;
- відповідач у відзиві безпідставно стверджує про необхідність перекладення тягаря сплати за комунальні послуги на Орендодавця за період, в який він фактично користувався об'єктом оренди і був фактичним споживачем таких послуг;
- протягом строку оренди по договору № 9 від 11.09.2023 р. ФОП Попов М.В. своїми діями привів об'єкт оренди в жахливий стан, непридатний для його нормального функціонування, що зафіксовано у висновку експерта;
- з матеріалів справи вбачається, що представником позивача адвокатом Радченком Сергієм Олеговичем була підготовлена та подана до Господарського суду Полтавської області відповідна позовна заява від імені ФОП Гаврилець М.К. до ФО-П Попова М.В. про стягнення заборгованості, за якою відкрито позовне провадження у справі № 917/1268/24, підготовлено та подано заперечення проти клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов від 24.09.2024 року, підготовлено та подано дану відповідь на відзив, а також будуть вчинятися інші необхідні процесуальні дії до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції, що повністю спростовує доводи відповідача про ненадання доказів понесених позивачем судових витрат.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
11.09.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Гаврилець Мариною Костянтинівною та Фізичною особою-підприємцем Поповим Максимом Віталійовичем було укладено договір оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 (а.с. 17-22), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець (ФОП Гаврилець М.К.) передає, а Орендар (ФОП Попов М.В.) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Кременчук, бульвар Пушкіна, 21, загальною площею 76,8 кв. м.
Згідно з п. 2.1. договору вступ Орендаря в користування об'єктом оренди настає після підписання сторонами даного договору та оформлюється актом приймання-передачі об'єкта оренди.
При припиненні дії даного договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві об'єкт оренди в тому ж стані, у якому він був переданий в оренду за актом приймання-передачі, що підписується сторонами або їх уповноваженими особами (п. 2.3 договору).
У відповідності до вищевказаних положень договору 11.09.2020 року сторонами підписано Акт приймання-передачі майна, зазначеного у п. 1.1 договору оренди № 7 від 11.09.2020 р. (а.с. 23).
10.09.2023 року Фізичною особою-підприємцем Поповим Максимом Віталійовичем було повернуто Фізичній особі-підприємцю Гаврилець Марині Костянтинівні частину нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, бульвар Пушкіна, 21, загальною площею 76,8 кв. м. згідно з Актом приймання-передачі (повернення) (а.с. 24).
11.09.2023 року між Фізичною особою-підприємцем Гаврилець Мариною Костянтинівною та Фізичною особою-підприємцем Поповим Максимом Віталійовичем було укладено договір оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 (а.с. 25-30), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець (ФОП Гаврилець М.К.) передає, а Орендар (ФОП Попов М.В.) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Кременчук, бульвар Пушкіна, 21, загальною площею 76,8 кв. м.
Згідно з п. 2.1. договору вступ Орендаря в користування об'єктом оренди настає після підписання сторонами даного договору та оформлюється актом приймання-передачі об'єкта оренди.
У відповідності до вищевказаного положення договору 11.09.2023 року сторонами підписано Акт приймання-передачі майна, зазначеного у п. 1.1 договору оренди № 9 від 11.09.2023 р. (а.с. 31).
У Розділі 4 договорів оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та № 9 від 11.09.2023 р. Сторони узгодили, що за користування Об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату в національній валюті України - гривні.
Орендна плата нараховується з дати підписання акту приймання-передачі Об'єкта оренди в оренду по дату підписання акту приймання-передачі Об'єкта оренди з оренди.
Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно не пізніше 10 числа розрахункового місяця шляхом її перерахування на поточний рахунок Орендодавця.
Орендар компенсує Орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергію, протипожежну сигналізацію, опалення, водопостачання, водовідведення, телефонний зв'язок, а також інші платежі та збори в зв'язку з використанням Орендарем приміщення, які є обов'язковими, згідно із законодавством України або розпорядженням органів місцевого самоврядування), а також витрати на обслуговування охоронної сигналізації, починаючи з моменту підписання даного договору оренда та передачі приміщення за відповідним актом, приймання-передачі. Оплата компенсації, зазначеної у цьому пункті, проводиться Орендарем не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунків, виставлених відповідними надавачами комунальних послуг.
Пунктом 4.8 договорів також визначено, що в разі несвоєчасної сплати орендної плати або компенсації витрат комунальних послуг Орендар сплачує Орендодавцю штраф в розмірі 100,00 грн. за кожен день прострочення платежу.
Позивач стверджує, що відповідачем було неналежним чином виконано умови договорів оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та № 9 від 11.09.2023 р. в частині сплати заборгованості з орендної плати за травень та червень 2024 року, а також за період з 01.07.2024 р. по 04.07.2024 р. та відшкодування витрат на комунальні послуги (витрат на постачання теплової енергії) за період з листопада 2022 року по червень 2024 року, а також пошкоджено об'єкт оренди та приведено його у неналежний санітарний стан, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Попова Максима Віталійовича 323 618,37 грн., з яких 39 230,71 грн. - заборгованість з орендної плати за договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., 46 783,66 грн. - компенсація витрат на комунальні послуги згідно з договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., 14 400,00 грн. - штраф, 223 204,00 грн. - збитки.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р., Акт від 11.09.2020 р. приймання-передачі об'єкта оренди відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р., Акт від 10.09.2023 р. приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р., договір оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., Акт від 11.09.2023 р. приймання-передачі об'єкта оренди відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., повідомлення № 1 від 04.07.2024 р. про відмову від договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 року (розірвання договору), претензія № 1 від 23.04.2024 р., індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 4999 від 01.11.2022 р., рахунки на оплату № 4999 від 30.11.2022 р., № 4999 від 31.12.2022 р., № 4999 від 30.11.2022 р., № 4999 від 31.01.2023 р., № 4999 від 28.02.2023 р., № 4999 від 31.03.2023 р., № 4999 від 30.04.2023 р., № 4999 від 31.05.2023 р., № 4999 від 30.06.2023 р., № 4999 від 31.07.2023 р., № 4999 від 31.08.2023 р., № 4999 від 30.09.2023 р., № 14999 від 31.10.2023 р., № 14999 від 30.11.2023 р., № 14999 від 31.12.2023 р., № 14999 від 31.01.2024 р., № 14999 від 29.02.2024 р., № 14999 від 31.03.2024 р., № 14999 від 30.04.2024 р., № 14999 від 31.05.2024 р., № 14999 від 30.06.2024 р., висновок експерта № 45-24 від 15.07.2024 р. та ін.
Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: відповідь на претензію від 24.04.2024 р., платіжні інструкції № 0.0.3606688135.1 від 23.04.2024 р., № 0.03606708748.1 від 23.04.2024 р. та № 0.0.3609963932.1 від 25.04.2024 р., фотознімки та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).
Згідно з п. 4.3 договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. з 11 вересня 2023 року орендна плата становить 18 432,00 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять дві гривень 00 копійок) з розрахунку 240,00 грн. (двісті сорок грн. 00 коп.) за 1 (один) кв. м. приміщення.
Відповідно до абз. 2 п. 4.2 договору № 9 від 11.09.2023 р. орендна плата сплачується Орендарем щомісячно не пізніше 10 числа розрахункового місяця шляхом її перерахування на поточний рахунок Орендодавця.
Також пунктом 4.6 договорів оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та № 9 від 11.09.2023 р. визначено, що Орендар компенсує Орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергію, протипожежну сигналізацію, опалення, водопостачання, водовідведення, телефонний зв'язок, а також інші платежі та збори в зв'язку з використанням Орендарем приміщення, які є обов'язковими, згідно із законодавством України або розпорядженням органів місцевого самоврядування), а також витрати на обслуговування охоронної сигналізації, починаючи з моменту підписання даного договору оренда та передачі приміщення за відповідним актом, приймання-передачі. Оплата компенсації, зазначеної у цьому пункті, проводиться Орендарем не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунків, виставлених відповідними надавачами комунальних послуг.
При цьому, згідно з абз. 1 п. 4.2 договору орендна плата нараховується з дати підписання акту приймання-передачі Об'єкта оренди в оренду по дату підписання акту приймання-передачі Об'єкта оренди з оренди.
Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц).
Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) з фактом повернення об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).
Таким чином, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд чи їх частин, мають бути враховані умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму. При цьому, зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату та компенсувати Орендодавцю витрати на комунальні послуги за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється, оскільки його припинення у розумінні ст. 795 ЦК України пов'язано з моментом підписання сторонами відповідного документу (акта) про повернення орендарем предмета договору оренди.
Отже, відповідач був зобов'язаний сплачувати плату за користування орендованим майном та відшкодовувати Орендодавцю витрати на комунальні послуги до моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі (повернення) майна з оренди.
Відповідного Акту сторонами підписано не було. Також ФОП Поповим Максимом Віталійовичем не надано доказів звернення останнього до ФОП Гаврилець М.К. чи вчинення відповідачем інших дій щодо спонукання позивача до підписання такого акту.
Відповідач у відзиві посилався на те, що з 24.04.2024 року він не використовував приміщення за адресою м. Кременчук, бульв. Пушкіна, 21, а тому подальші нарахування орендної плати є незаконними та необґрунтованими.
Однак, з огляду на вищезазначені висновки про те, що припинення грошових зобов'язань за договором оренди будівель або інших капітальних споруд чи їх частин пов'язане саме з моментом підписання Акту повернення майна з оренди, судом вказані заперечення ФОП Попова М.В. не приймаються.
У договорі оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. вказано розмір орендної плати (18 432,00 грн.) та строк оплати (щомісячно не пізніше 10 числа розрахункового місяця).
Крім того, позивачем надано до суду рахунки ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на оплату послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по червень 2024 року (а.с. 51-70).
Відтак, з огляду на положення Розділу 4 договорів оренди № 7 від 11.09.2020 р. та № 9 від 11.09.2023 р., відповідач був зобов'язаний сплатити на користь ФОП Гаврилець М.К. заборгованість з орендної плати за користування приміщенням за адресою м. Кременчук, бульв. Пушкіна, 21, а також компенсувати позивачу витрати на постачання теплової енергії.
Позивач стверджує, що ФОП Поповим Максимом Віталійовичем не сплачено заборгованість з орендної плати за травень та червень 2024 року, а також за період з 01.07.2024 р. по 04.07.2024 р. на загальну суму 39 230,71 грн. та не відшкодовано позивачу витрати на комунальні послуги (витрати на постачання теплової енергії) за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року та з квітня по червень 2024 року на загальну суму 46 783,66 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву в даній справі стверджує, що ним згідно з платіжними інструкціями № 0.03606708748.1 від 23.04.2024 р. на суму 18 495,68 грн. та № 0.0.3609963932.1 від 25.04.2024 р. на суму 5 692,80 грн. (а.с. 257, 258) було сплачено на користь ФОП Гаврилець Марини відшкодування витрат позивача на постачання теплової енергії у січні-квітні 2024 року.
У позовній заяві ФОП Гаврилець М.К. визнає, що кошти в сумі 18 495,68 грн. згідно з платіжними інструкціями № 0.03606708748.1 від 23.04.2024 р. були сплачені в рахунок відшкодування витрат позивача на постачання теплової енергії за період з січня по березень 2024 року (розрахунок розміру заборгованості відповідача зі сплати компенсації витрат за теплову енергію по об'єкту оренди, а.с. 4-5).
Однак, з наданої відповідачем копії платіжної інструкції № 0.0.3609963932.1 від 25.04.2024 р. (а.с. 258) про сплату ФОП Поповим Максимом Віталійовичем на користь ФОП Гаврилець Марини Костянтинівни 5 692,80 грн. не вбачається, що вказана сума була зарахована в рахунок відшкодування витрат позивача на постачання теплової енергії.
При цьому, надані відповідачем фотокопії листування сторін у застосунці-месенджері (а.с. 261-265) свідчать про те, що згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3609963932.1 від 25.04.2024 р. на суму 5 692,80 грн. ФОП Поповим М.В. було відшкодовано позивачу витрати останнього на постачання електричної енергії.
Отже, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження виконання зобов'язань за договором щодо здійснення оплати заборгованості з орендної плати за травень та червень 2024 року, а також за період з 01.07.2024 р. по 04.07.2024 р. за договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. та відшкодування позивачу витрат на постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року та з квітня по червень 2024 року за договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р.
Суд також встановив, що відповідно до п. 8.2 договору № 9 від 11.09.2023 р. Орендодавець має право відмовитися від договору оренди в односторонньому порядку і вимагати повернення об'єкта оренди у випадку, якщо Орендар не вніс орендної плати протягом двох місяців підряд. При цьому договір оренди вважається припиненим з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.
В матеріалах справи міститься копія повідомлення ФОП Гаврилець М.К. № 1 від 04.07.2024 р. про відмову від договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 року (розірвання договору) (а.с. 32-33) та докази його направлення на адресу відповідача. Згідно з відстеженням вказаного відправлення № 3960105941549, останнє було вручене ФОП Попову М.В. 12.07.2024 р.
Відтак, з вказаної дати договір оренди № 9 від 11.09.2023 р. вважається припиненим.
Водночас, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Відповідно, зобов'язання сторін щодо здійснення оплати заборгованості з орендної плати та відшкодування позивачу витрат на комунальні послуги, передбачені договорами оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та № 9 від 11.09.2023 р., не були припинені.
Відповідач у відзиві стверджує, що орендодавцем не здійснювався капітальний ремонт приміщення, що змушувало відповідача призупиняти роботу та проводити ремонт за власні кошти.
Так, згідно зі ст. 776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.
Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:
1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за найм речі, або вимагати відшкодування вартості ремонту;
2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
До відзиву Фізичної особи-підприємця Попова Максима Віталійовича у даній справі було, зокрема, додано копії фіскальних чеків № LbwFQq_eadM від 30.06.2021 р. та № CcA8PfB3g9Y від 28.01.2022 р. про купівлю кондиціонерів (а.с. 225-226), кошторису № 131118-1 від 11.12.2018 р. на монтажні та ремонтні роботи по встановленню відеотехніки (а.с. 227) та рахунку на оплату водонагрівача № 12 від 07.04.2023 р. (а.с. 228).
Однак, згідно з листом Державного комітету України з будівництва та архітектури № 7/7-401 від 30.04.2003 р. «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів» капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта.
З огляду на наведене, надані відповідачем докази не можуть свідчити про проведення Фізичною особою-підприємцем Поповим Максимом Віталійовичем капітального ремонту об'єкта оренди.
В матеріалах справи також відсутні докази здійснення вказаних монтажних та ремонтних робіт у приміщенні за адресою м. Кременчук, бульв. Пушкіна, 21, а також докази того, що зазначена техніка була встановлена відповідачем на вказаному об'єкті оренди.
Крім того, в абз. 2 п. 1.1 договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. сторони вказали опис Об'єкта оренди: приміщення, яке розташоване на першому поверсі 4-х поверхового жилого будинку та має всі види благоустрою, а саме: обладнане системами водопостачання та водовідведення, постачання теплової енергії, електропостачання, установкою автоматичної пожежної сигналізації, системою вентиляції та кондиціювання, телекомунікаційною мережею, охоронною сигналізацією.
Отже, об'єкт оренди був переданий відповідачу у стані, що не вимагав встановлення додаткового обладнання для забезпечення водопостачання, кондиціювання приміщення тощо.
Також відповідачем не надано докази звернення до ФОП Гаврилець М.К. щодо зарахування вартості ремонту в рахунок орендної плати.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 39 230,71 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. та 46 783,66 грн. компенсації витрат на комунальні послуги згідно з договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Посилання ФОП Попова М.В. на неправомірність розрахунку ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вартості послуг з постачання теплової енергії за договором № 4999 від 01.11.2022 р. судом не приймаються, оскільки відповідач не є стороною вказаного договору, а лише зобов'язаний компенсувати позивачу як Споживачу за договором витрати на послуги з постачання теплової енергії на підставі рахунків, виставлених надавачем комунальних послуг. А отже, спір щодо обґрунтованості проведених ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» нарахувань не входить до предмету розгляду даної справи.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.8 договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. визначено, що в разі несвоєчасної сплати орендної плати або компенсації витрат комунальних послуг Орендар сплачує Орендодавцю штраф в розмірі 100,00 грн. за кожен день прострочення платежу.
Проте, статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (тобто, разове стягнення). Однак, штраф, погоджений сторонами в п. 4.8 договору № 9 від 11.09.2023 р., нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання, що за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб його обчислення, підпадає під визначення пені.
Отже, позивачем фактично приведено розрахунок пені за порушення строків оплати заборгованості з орендної плати за договором № 9 від 11.09.2023 р. за період з 11.05.2024 р. по 26.07.2024 р. (в т.ч. за порушення строків оплати заборгованості за травень 2024 року - за період з 11.05.2024 р. по 26.07.2024 р., за порушення строків оплати заборгованості за червень 2024 року - за період з 11.06.2024 р. по 26.07.2024 р. та за порушення строків оплати заборгованості за липень 2024 року - за період з 05.07.2024 р. по 26.07.2024 р.) на загальну суму 14 400,00 грн.
Водночас, як зазначено вище, абз. 2 п. 4.2 договору № 9 від 11.09.2023 р. визначено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно не пізніше 10 числа розрахункового місяця шляхом її перерахування на поточний рахунок Орендодавця.
Таким чином, датою початку строку нарахування пені за порушення строків оплати заборгованості з орендної плати за липень 2024 року є 11.07.2024 р.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Водночас, згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, яке мало місце під час дії цього договору, поза межами (після закінчення) строку дії даного договору та в межах строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Даного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.05.2018 р. у справі № 927/333/17.
Враховуючи викладене, суд з урахуванням вимог ст. 4 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» здійснив перерахунок пені за порушення строків оплати заборгованості з орендної плати за договором № 9 від 11.09.2023 р. за період з 11.05.2024 р. по 26.07.2024 р. (в т.ч. за порушення строків оплати заборгованості за травень 2024 року - за період з 11.05.2024 р. по 26.07.2024 р., за порушення строків оплати заборгованості за червень 2024 року - за період з 11.06.2024 р. по 26.07.2024 р. та за порушення строків оплати заборгованості за липень 2024 року - за період з 11.07.2024 р. по 26.07.2024 р.) та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 1 656,06 грн. (розрахунок - в матеріалах справи).
Відповідач у відзиві стверджує, що розмір штрафних санкцій за прострочення сплати заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат на комунальні послуги, розрахований позивачем, не є пропорційним допущеному порушенню умов договорів, не відповідає принципам розумності, справедливості та, по суті, виступає каральною санкцією для боржника, а тому вказані вимоги позивача, на думку ФОП Попова М.В., не підлягають задоволенню.
У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вказаними нормами не передбачено можливості відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в повному обсязі з наведених підстав.
Крім того, зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16.
Відповідачем не наведено виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також не надано доказів надмірності заявлених ФОП Гаврилець М.К. штрафних санкцій у порівнянні із з сумою основного боргу, а тому підстави для застосування вищезазначених норм законодавства у даному випадку відсутні.
Щодо позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гаврилець Марини Костянтинівни про стягнення з Фізичної особи-підприємця Попова Максима Віталійовича збитків за порушення умов договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. суд зазначає наступне:
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини. І лише наявність зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди.
Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/378/19.
Таким чином, наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні чи недоотриманні майна в результаті порушення належного потерпілому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Позивач стверджує, що внаслідок порушення відповідачем умов договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., а саме - неналежного утримання об'єкта оренди за адресою м. Кременчук, бульв. Пушкіна, 21, його пошкодження та приведення у неналежний санітарний стан, Фізичній особі-підприємцю Гаврилець Марині Костянтинівні було завдано збитки у розмірі 223 204,00 грн., які, на думку позивача, підлягають стягненню з ФОП Попова М.В.
В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на висновок експерта № 45-24 від 15.07.2024 р., зроблений за результатами проведення будівельно-технічного дослідження торгово-адміністративних і побутових приміщень з влаштуванням окремого входу, розташованих в м. Кременчуці Полтавської області по бульвару Українського Відродження (Пушкіна), 21 (а.с. 81-83).
Згідно зі ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Статтею 101 ГПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст.. 104 ГПК України).
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 520/8073/16, від 12.02.2020 р. у справі № 457/906/17, від 15.06.2021 р. у справі № 916/2479/17, від 07.06.2022 р. у справі № 916/302/16).
Згідно з висновком № 45-24 від 15.07.2024 р., складеним судовим експертом Маківським М.В., на вирішення експерту було поставлено наступні питання:
1. Визначити технічний стан торгово-адміністративних і побутових приміщень з влаштуванням окремого входу, розташованих в м. Кременчуці Полтавської області по бульвару Українського Відродження, 21 (бувша назва - бульвар Пушкіна) станом на час проведення дослідження?
2. Яка вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню торгово-адміністративних і побутових приміщень з влаштуванням окремого входу, розташованих в м. Кременчуці Полтавської області по бульвару Українського Відродження, 21 (бувша назва - бульвар Пушкіна)?
За результатами дослідження експертом було зроблено наступні висновки:
1. Технічний стан торгово-адміністративних і побутових приміщень з влаштуванням окремого входу, розташованих в м. Кременчуці Полтавської області по бульвару Українського Відродження, 21 (бувша назва - бульвар Пушкіна) станом на час проведення дослідження є незадовільним та не відповідає вимогам ДСТУ-Н Б А.3.1-23-2013.
2. Вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню торгово-адміністративних і побутових приміщень з влаштуванням окремого входу, розташованих в м. Кременчуці Полтавської області по бульвару Українського Відродження, 21 (бувша назва - бульвар Пушкіна) становить 223204 грн. (двісті двадцять три тисячі двісті чотири).
Отже, з вищенаведеного вбачається, що об'єктом дослідження експерта були торгово-адміністративні і побутові приміщення з влаштуванням окремого входу, розташованих в м. Кременчуці Полтавської області по бульвару Українського Відродження, 21 (бувша назва - бульвар Пушкіна).
Однак, згідно з Актом від 11.09.2023 р. приймання-передачі об'єкта оренди відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. Фізичною особою-підприємцем Гаврилець Мариною Костянтинівною було передано Фізичній особі-підприємцю Попову Максиму Віталійовичу приміщення, яке розташоване на першому поверсі 4-х поверхового жилого будинку за адресою: м. Кременчук, бульвар Пушкіна, 21, загальною площею 76,8 кв. м.
В експертному висновку № 45-24 від 15.07.2024 р. не вказано яке саме приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , є об'єктом дослідження експерта та не зазначеного його поверх місцезнаходження.
Крім того, у висновку вказано, що загальна площа приміщень торгово-адміністративних і побутових приміщень з влаштуванням окремого входу, розташованих в м. Кременчуці Полтавської області по бульвару Українського Відродження, 21 (бувша назва - бульвар Пушкіна) становить 75,6 кв. м, що не відповідає площі приміщення, зазначеній в Акті від 11.09.2023 р. приймання-передачі об'єкта оренди відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р.
Також, як зазначено вище, згідно з висновком експерта технічний стан торгово-адміністративних і побутових приміщень з влаштуванням окремого входу, розташованих в м. Кременчуці Полтавської області по бульвару Українського Відродження, 21 (бувша назва - бульвар Пушкіна) станом на час проведення дослідження є незадовільним та не відповідає вимогам ДСТУ-Н Б А.3.1-23-2013.
Згідно з Національним стандартом України ДСТУ-Н Б А.3.1-23-2013 - настанова щодо проведення робіт з улаштування ізоляційних, оздоблювальних, захисних покриттів стін, підлог і покрівель будівель і споруд.
У пункті 1.1 ДСТУ-Н Б А.3.1-23-2013 визначено, що дані будівельні норми та правила поширюються на виробництво та приймання робіт із встановлення ізоляційних, оздоблювальних, захисних покриттів та підлог будівель і споруд, за винятком робіт, обумовлених особливими умовами експлуатації будівель і споруд.
Водночас, позивачем не надано суду доказів того, що об'єкт оренди за договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. відповідав вимогам ДСТУ-Н Б А.3.1-23-2013 на момент його передачі відповідачу.
Так, в абз. 2 п. 1.1 договору оренди нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. міститься детальний опис об'єкта оренди: приміщення, яке розташоване на першому поверсі 4-х поверхового жилого будинку має всі види благоустрою, а саме: обладнане системами водопостачання та водовідведення, постачанням теплової енергій електропостачанням, установкою автоматичної пожежної сигналізації, системою вентиляції та кондиціювання, телекомунікаційною мережею, охоронною сигналізацією.
Крім того, у пунктах 2, 3 Акту від 11.09.2023 р. приймання-передачі об'єкта оренди відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. зазначено, що об'єкт оренди містить комунікації, а саме: системи електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, знаходяться в справному стані та відповідають їх призначенню за чинними відповідними нормами, що дозволяє негайну експлуатацію Об'єкта ореади та інженерно-технічних систем. Порушення правил э експлуатації енергомереж, мереж теплопостачання, водопостачання та водовідведення - відсутні.
Об'єкт оренди знаходиться в стані, що відповідає санітарним нормам.
Проте, ні в договорі № 9 від 11.09.2023 р., ні в Акті від 11.09.2023 р. не вказано, що об'єкт оренди відповідає вимогам щодо встановлення ізоляційних, оздоблювальних, захисних покриттів та підлог будівель і споруд, визначеним ДСТУ-Н Б А.3.1-23-2013.
В матеріалах справи також відсутні докази вчинення відповідачем протиправних дій (активна поведінка) або утримання від вчинення дій (бездіяльність), що могло б спричинити шкоду приміщенню, що є об'єктом оренди за договором № 9 від 11.09.2023 р. Наданий до суду висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № 45-24 від 15.07.2024 р. також не містить причин незадовільного стану досліджуваного об'єкту. При цьому, позивач має довести, серед іншого, саме наявність протиправної поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у позивача, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.
У відзиві на позов відповідач стверджує, що 24.04.2024 року він надіслав позивачу ключі від приміщення за адресою м. Кременчук, бульв. Пушкіна, 21, в двох примірниках, брелоки для відкриття захисних ролет, а також пароль для доступу в приміщення та зняття охоронної сигналізації, а отже з 24.04.2024 року він не використовував приміщення за адресою м. Кременчук, бульв. Пушкіна, 21 (що, як зазначено вище, не є підставою для припинення з вказаної дати грошових зобов'язань ФОП Попова М.В. за договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р. з огляду на відсутність підписаного сторонами Акту повернення майна з оренди), на підтвердження чого надав копію відповіді на претензію, копію квитанції АТ «Укрпошта» № 3960024259433 від 25.04.2024 р. та скрін-шот повідомлення АТ «Укрпошта» про вручення даного поштового відправлення (а.с. 252-256). Позивач вказані обставини не заперечує.
В експертному висновку № 45-24 від 15.07.2024 р. вказано про те, що обстеження торгово-адміністративних і побутових приміщень з влаштуванням окремого входу, розташованих в м. Кременчуці Полтавської області по бульвару Українського Відродження, 21 (бувша назва - бульвар Пушкіна) було проведено 11.06.2024 р. та 05.07.2024 р.
При цьому, ані вказаним висновком, ані іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, не підтверджується, що шкода приміщенню, про яку зазначає позивач, була завдана в період, коли відповідач здійснював його використання, а не з моменту припинення використання до дати огляду його експертом.
Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач в порушення положення ч. 2 ст. 285 Господарського кодексу України використовував об'єкт оренди не за цільовим призначенням та всупереч профілю виробничої діяльності ФОП Попова М.В.
Суд зазначає про те що у відповідності до положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
З урахуванням викладеного, суд критично оцінив наданий позивачем висновок експерта та дійшов висновку, що, твердження позивача щодо наявності неправомірної поведінки відповідача, наявності збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гаврилець Марини Костянтинівни в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Попова Максима Віталійовича 39 230,71 грн. заборгованості за договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., 46 783,66 грн. компенсації витрат на комунальні послуги згідно з договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., 1 656,06 грн. пені. В решті позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 308,79 грн.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:
Як було зазначено вище, позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Попова Максима Віталійовича понесені Фізичною особою-підприємцем Гаврилець Мариною Костянтинівною судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві ФОП Гаврилець М.К. у даній справі міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Також до вказаної позовної заяви було додано належним чином засвідчені копії договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 07.05.2024 р., укладеного між ФОП Гаврилець М.К. та адвокатом Радченком Сергієм Олеговичем, додаткової угоди № 1 від 05.07.2024 р. до вказаного договору, ордера серія ВІ № 1233154 від 26.07.2024 р. на надання адвокатом Радченком Сергієм Олеговичем правової допомоги ФОП Гаврилець М.К. та квитанції № КО-1 до прибуткового касового ордера від 08.07.2024 р.
Відповідно до п. 1 договору б/н від 07.05.2024 р. його предметом є правнича (правова) допомога (юридичні послуги), що надаються Адвокатом Клієнту по консультуванню, складанню необхідних документів (заяв по суті оправи, позовів відзивів, клопотань, скарг тощо) та за необхідності представництво інтересів останнього в якості представника у судах всіх юрисдикцій та інстанцій, в яких бере або буде брати участь Клієнт, в якості учасника та/або сторони відповідного спору, в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, у взаємовідносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності та відомчої приналежності, перед третіми особами, органами державної щади та місцевого самоврядування, без обмеження повноважень, з усіма правами, наданими Клієнту відповідно до чинного законодавства.
Конкретний перелік послуг, що надаються Клієнту на умовах цього Договору, їх вартість, строки та порядок виконання, оплати може визначатися в додаткових угодах до цього Договору, які з моменту їх підписання сторонами є невід'ємною частиною Договору.
У додатковій угоді № 1 від 05.07.2024 р. до договору б/н від 07.05.2024 р. сторони досягали взаємної згоди щодо вартості правової допомоги (гонорару), що надасться Адвокатом Клієнту відповідно до умов Договору та цієї Додаткової угоди, яка складає фіксований розмір 35 000,00 грн. (тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.), в обсязі, передбаченому цією Додатковою угодою.
Обсяг юридичних послуг (правової допомоги), які надаються Адвокатом Клієнту відповідно до умов Договору та цієї Додаткової угоди включає в себе:
- консультування Клієнта з питань предмету Договору без обмежень;
- розроблення та узгодження з Клієнтом стратегії та тактики стягнення в судовому порядку з ФОП Попова Максима Віталійовича заборгованості по договорам оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 року та № 9 від 11.092023 року, а також стягнення збитків, завданих в результаті неналежного виконання умов договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 року, проведення аналізу всіх необхідних документів;
- складання, оформлення та направлення від імені Клієнта до Господарського суду Полтавської області, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованої позовної заяви про стягнення з ФОП Попова М.В. на користь ФОП Гаврилець М.К. заборгованості по договорам оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 року та № 9 від 11.09.2023 року, а також стягнення збитків, завданих в результаті неналежного виконання умов договору ореади (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 року;
- складання, оформлення та направлення від імені Клієнта до Господарського суду Полтавської області заяви (клопотання) про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, підготовка та подання інших необхідних заяв по суті справи, заяв, клопотань, заперечень та/або інших процесуальних документів, за необхідності;
- участь у всіх судових засіданнях по вказаній господарській справі в суді першої інстанції, за необхідності.
Також в підтвердження повноважень адвоката Радченка С.О. представляти інтереси позивача у цій справі надано ордер на надання правничої допомоги від 26.07.2024 р.
Згідно з квитанцією № КО-1 до прибуткового касового ордера від 08.07.2024 р. позивач сплатив адвокату грошові кошти в сумі 35 000,00 грн., що спростовує твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження оплати Фізичною особою-підприємцем Гаврилець Мариною Костянтинівною послуг адвоката.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн. належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 640/18402/19 від 28.12.2020 р., якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов'язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а, отже, є визначеним.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як зазначено вище, відповідач у відзиві стверджує, що клопотання позивача про стягнення з ФОП Попова М.В. витрат на професійну правову допомогу в розмірі 35 000,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18 вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що адвокатом Радченком Сергієм Олеговичем було надано Фізичній особі-підприємцю Гаврилець Марини Костянтинівні юридичні послуги, визначені як обов'язкові у договорі б/н від 07.05.2024 р. та додатковій угоді № 1 від 05.07.2024 р. до вказаного договору, а саме - складено, оформлено та направлено від імені Клієнта до Господарського суду Полтавської області позовну заяву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Попова Максима Віталійовича 323 618,37 грн., з яких 39 230,71 грн. - заборгованість з орендної плати за договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., 46 783,66 грн. - компенсація витрат на комунальні послуги згідно з договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., 14 400,00 грн. - штраф, 223 204,00 грн. - збитки, а також подано до суду відповідь на відзив ФОП Попова М.В. у даній справі.
Заявлені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 35 000,00 грн. не є завищеними чи неспіврозмірними у порівнянні із ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.
Натомість, відповідачем у відзиві не наведено обставин, що підтверджували б нерозумність чи неспіврозмірність вказаних витрат на правову допомогу, а лише зазначено про теоретичну можливість зменшення таких витрат у разі їх надмірності.
Суд встановив, що вказані судові витрати пов'язані з розглядом цієї справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Тому відсутні підстави для зменшення вказаних судових витрат.
При цьому, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гаврилець Марини Костянтинівни в даній справі задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають відшкодуванню відповідачем в сумі 9 481,74 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Попова Максима Віталійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Гаврилець Марини Костянтинівни ( АДРЕСА_1 ) 39 230,71 грн. - заборгованість за договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., 46 783,66 грн. - компенсація витрат на комунальні послуги згідно з договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 7 від 11.09.2020 р. та договором оренди (найму) нежитлового приміщення № 9 від 11.09.2023 р., 1 656,06 грн. - пеня, 1 315,06 грн. судового збору, 9 481,74 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 05.11.2024 р.
Суддя О.С. Мацко