04.11.2024 р. Справа№ 914/1587/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, у справі
за позовом: SPOLKA Z JRGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Елмакс Товариство з обмеженою відповідальністю), Республіка Польща, місто Перемишль,
до відповідача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , м. Шептицький,
про стягнення заборгованості за фрахт,
Встановив:
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом LMAX SPOLKA Z JRGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Елмакс Товариство з обмеженою відповідальністю) до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 стягнення заборгованості за фрахт.
Ухвалою від 24.06.2024 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи викладено у відповідних ухвалах суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про залишення позовної заяви без руху, оскільки позивач не дотримався вимог ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України при поданні позовної заяви.
Ухвалою від 30.09.2024 позовну заяву №914/1587/24 залишено без руху. Судом надано 5-денний строк на усунення недоліків.
За вх. №26210/24 від 29.10.2024 представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Вказана заява подана з пропуском встановленого судом строку. Клопотання про продовження (поновлення) процесуальних строків відсутнє. Водночас, позивач долучив наказ № 21 про надання відпустки з 05.10.2024 по 28.10.2024.
Відповідач за вх. №26427/24 від 31.10.2024 подав заперечення на заяву про усунення недоліків позовної заяви. Серед іншого, відповідач зазначає про неможливість судом самостійно поновити процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви. Крім того, відповідач стверджує, що представник позивача вводить суд в оману, оскільки за інформацією з веб - сайту «Судова влада України» вбачається, що адвокат Ковальський Тарас Олегович здійснював процесуальні дії в межах інших справ, хоча й перебував у відпустці. Водночас, недоліки позовної заяви повністю не усунуті позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У відповідності до позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, за загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк, як відрізок часу, обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення/ продовження процесуального строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає про необхідність забезпечення дотримання учасниками справи встановлених строків та не допущення того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.01.2023 у справі № 901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин справи з метою отримання правосудного судового рішення.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання заяв та скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України").
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у ст. 118 ГПК України.
Відповідно до ч.1 вказаної статті, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом.
У відповідності до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відтак, закон встановлює імперативне правило, яке не допускає можливості відкриття провадження у справі у випадку неусунення недоліків, які містяться в ухвалі про залишення позову без руху.
З огляду на те, що зазначені в ухвалі суду від 30.09.2024 недоліки позовної заяви у визначений судом строк позивачем в повному обсязі не усунуті, не надано деталізованого розрахунку суми заборгованості, а та сума, яка підлягає стягнення містить неточності у формулюванні цифрами та прописом, суд вбачає підстави доля повернення позовної заяви.
Крім того, представник позивача, в межах так званої відпустки (наказ № 21 про надання відпустки), вчиняв процесуальні дії в межах справ №759/16019/23 та №910/10080/23. Представник позивача в межах даних справ подав відповідні заяви, які зареєстровані 17.10.2024, 24.10.2024, 25.10.2024. Дані обставини вказують на те, що представник позивача вводить суд в оману, як наслідок відсутні підстави для поновлення процесуального строку.
Суд звертає увагу позивача на приписи ч. 8 ст. 174 ГПК України, згідно яких повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 118, 174, 234, 235 ГПК України, суд,
Позовну заяву SPOLKA Z JRGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Елмакс Товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості за фрахт і додані до неї документи - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.