ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
05.11.2024Справа № 910/13174/24
Суддя Господарського суду міста Києва Алєєва І.В. , розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»
до Національного антикорупційного бюро України
про усунення перешкод у користуванні майном
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Акціонерне товариство «Криворізький залізнорудний комбінат» до Національного антикорупційного бюро України у якому просить суд прийняти рішення про припинення обтяження 49,49 відсотків кожної одиниці нерухомого майна Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», зареєстрованого 07.09.2023 в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за №51649401 на підставі постанови Національного антикорупційного бюро України про арешт майна від 07.09.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Постановою директора Національного бюро про арешт майна від 07.09.2023 накладено арешт на 49,94% частки в статутному капіталі Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», яке опосередковано належить ОСОБА_2 , а також 49,94% кожної одиниці рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, об'єктів права інтелектуальної власності вказаного суб'єкта господарської діяльності.
Згідно вимог ч.9 ст.170 КПК України детективом Національного бюро до Вищого антикорупційного суду було подане клопотання про арешт майна ОСОБА_2 . Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду винесено ухвалу від 21.09.2023 про закриття провадження за клопотанням детектива, яка залишена в силі ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023. За таких обставин не розгляд судом клопотання детектива НАБУ про арешт майна по суті свідчить, що після постановлення ухвали Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023 попередній тимчасовий арешт на майно ОСОБА_2 , накладений постановою директора НАБУ, вже не діє. Враховуючи викладене, відсутні підстави для скасування арешту якого не існує. Враховуючи те, що Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» не є стороною у кримінальному провадженні, правові підстави надання копій документів відсутні.
Під час розгляду клопотання Позивача про скасування арешту Вищим антикорупційним судом у справі №991/7619/24 встановлено, що попередній арешт, накладений постановами директора Національного антикорупційного бюро України від 07.09.2023 №02-201/27552 та від 13.09.2023 №01-201/28263, скасований, у розумінні кримінального процесуального закону, що не потребує додаткового скасування арешту ухвалою слідчого судді.
Як встановив Вищий антикорупційний суд у справі №991/7619/24 (ухвала від 19.08.2024), попередній арешт, накладений постановами директора Національного антикорупційного бюро України №02-201/27552 від 07.09.2023 та №01-201/28263 від 13.09.2023, є скасованим з огляду на положення ч.9 ст.170 КПК України та ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.09.2023 і Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023 у справі №991/7961/23.
В зв'язку з наведеним позивач звернувся до господарського суду з вимогою про припинення обтяження майна шляхом усунення перешкод у користуванні майном.
Згідно із ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
За змістом ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
З огляду на положення ст. 20 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У даному випадку, як вбачається із матеріалів позовної заяви, порушене право позивача зводиться до вирішення питання про звільнення його майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства.
Разом з тим ч. 1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Порядок скасування арешту майна, накладеного в порядку кримінального судочинства, визначено у ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до положень якої підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Якщо арешт накладений за правилами КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц).
Враховуючи викладене Позивач має право звернутись із заявою про зняття арешту з його майна лише в порядку Кримінального процесуального судочинства, товариство не позбавлене права на такий судовий захист, адже його було обмежено у свободі розпорядження своїм майном заходами, вжитими в межах кримінального провадження.
Крім того Господарський суд міста Києва також враховує те, що позивач вже реалізовував своє право на звернення до суду з заявою щодо скасування арешту майна в порядку Кримінального процесуального кодексу України, однак, у його задоволенні було відмовлено, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Слід зазначити, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 15.09.2020 у справі № 352/1802/18, вирішення за правилами Кримінального процесуального кодексу України питання про скасування арешту, накладеного на майно у межах кримінального провадження, не створює можливості звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні цим майном за правилами цивільного судочинства. Кримінальний процесуальний закон не передбачає обмеження права на повторне подання клопотання про скасування арешту майна.
Таким чином, Позивач не позбавлений можливості вчергове звернутися з відповідним клопотанням у порядку, визначеному КПК України, аргументувавши необґрунтованість накладення арешту чи відсутність у ньому потреби, посилаючись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 352/1802/18.
Якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України та є ефективним.
Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості такого захисту в порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного судовий захист у даному спорі має здійснюватися саме в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, тому у відкритті провадження за даним позовом слід відмовити.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За таких обставин, керуючись ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Національного антикорупційного бюро України про усунення перешкод у користуванні майном.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Алєєва