ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.10.2024Справа № 910/8926/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., судового засідання Петькун Д.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (вул. Свіштовська, 3,м. Кременчук, Кременчуцький р-н, Полтавська обл., 39610, код ЄДРПОУ 00152307)
до Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (вул. Князів Острозьких, буд.32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 33152471)
про визнання правочину недійсним
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (далі - відповідач) про визнання недійсною з моменту вчинення заяви від 30.09.2022 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява від 30.09.2022 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог була підписана представником позивача з перевищенням повноважень, без згоди правління АТ «Укртатнафта», без наміру досягнення нею мети зарахування зустрічних однорідних вимог, а фактично підписана з метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, та доведення АТ "Укрнафта" до банкрутства шляхом нарощування заборгованості підприємства. У зв'язку з чим, позивач просить визнати її недійсною з підстав, передбачених частиною 1 статті 215 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 суддя Ягічева Н.І. відкрила провадження по справі та призначила підготовче засідання на 11.09.2024.
15.08.2024 в системі "Електронний суд" відповідачем було сформовано відзив на позовну заяву, мотивований тим, що відсутнє порушене право позивача, також відповідач вказує на подальше схвалення правочину.
10.09.2024 в системі "Електронний суд" позивачем було сформовано відповідь на відзив.
Ухвалою від 11.09.2024 закрито провадження по справі та призначено по суті на 16.10.2024.
В системі «Електронний суд» 15.10.2024 APSOLINS LTD сформовано заяву про вступ у справу як третю особу.
16.10.2024 через відділ діловодства суду позивачем подано заперечення на заяву про вступ у справу в якості третьої особи.
В судовому засіданні 16.10.2024, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі APSOLINS LTD, як третьої особи, представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 16.10.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.09.2022 між Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - первісний кредитор) та Приватним акціонерним товариством «Видобувна компанія Укрнафтобуріння» (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №522/12/2118, умовами якого передбачено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги виконання грошового зобов'язання в сумі 1 888 136 167,08 грн в тому числі ПДВ, за договорами:
від 03.12.2019 № 1906862 в розмірі 601 212 428,62 грн.;
від 31.08.2020 № 2003851 в розмірі 877 989 808,21 грн.;
від 02.12.2020 № 2005412 в розмірі 228 960 930,25 грн.;
від 09.12.2020 № 2005508 в розмірі 180 000 000,00 грн.
Згідно пункту 1.3 Договору відступлення, за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму у розмірі 1 888 163 167,08 грн. в момент укладення цього Договору. Дане зобов'язання припиняється зарахуванням відповідно до пункту 2.2 даного Договору.
В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/6967/24, за позовом акціонерного товариства "ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА НАФТОВА КОМПАНІЯ "УКРТАТНАФТА" до Приватного акціонерного товариства "ВИДОБУВНА КОМПАНIЯ "УКРНАФТОБУРIННЯ" про визнання недійсним договору №522/12/2118 від 26.09.2022 про відступлення права вимоги.
Як вказує позивач, у справі № 910/6967/24 через систему «Електронний суд» ПрАТ «ВК «УКРНАФТОБУРІННЯ» було подано відзив на позовну заяву, до якого долучено заяву від 30.09.2022 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.09.2022, з посиланням на норми частини другої статті 601 ЦК України та частини третьої статті 203 ГК України, АТ «Укртатнафта» заявило про припинення своїх грошових зобов'язань перед ПрАТ «ВК «УКРНАФТОБУРІННЯ» на суму 1 888 163 167,08 грн. за наступними договорами:
від 25.04.2019 № 434/6/2103 в розмірі 9 289 619,37 грн.
від 18.12.2019 № 1349/6/2103 в розмірі 385 200 000,00 грн.;
від 31.03.2020 № 232/6/2103 в розмірі 200 000 000,00 грн.;
від 28.05.2020 № 402/6/2103 в розмірі 300 000 000,00 грн.;
від 10.09.2020 № 638/6/2103 в розмірі 424 300 000,00 грн.;
від 17.12.2020 № 802/6/2103 в розмірі 264 500 000,00 грн.;
від 11.03.2021 № 131/6/2103 в розмірі 304 873 547,71 грн. та про припинення зобов'язань ПрАТ «ВК «УКРНАФТОБУРІННЯ» перед АТ «Укртатнафта» на суму 1 188 163 167,08 грн. без ПДВ, які виникли та існують на підставі Договору відступлення.
Як вказує позивач, в межах справи № 910/6967/24 ПрАТ «ВК «УКРНАФТОБУРІННЯ» стверджує, що начебто оспорюваною заявою Позивач здійснив наступне схвалення Договору відступлення відповідно до статті 241 ЦК України.
Вказана заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.09.2022 та договір про відступлення права вимоги №522/12/2118 від 26.09.2022 були підписані, від імені первісного кредитора, в особі першого заступника голови правління - Ляпки Р.В., що діє на підставі довіреності від 27.12.2021 № 14/03-02, виданою Головою Правління, який діяв на підставі Статуту.
На момент вчинення Оспорюваного правочину компетенція Голови Правління АТ «Укртатнафта» на укладення правочинів визначалась підпунктом 11.5.1.15 Статуту товариства (затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів 14.07.2010, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 16.07.2010, номер запису 15851050026000574), згідно якого Голова Правління Товариства має право вчиняти (укладати) від імені Товариства правочини (у т. ч. контракти, договори, угоди, попередні договори та інші правочини) на суму (вартість) меншу, ніж 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень).
Відповідно до пункту 11.5.1.2 Статуту Голова Правління Товариства має право, вчиняти без довіреності від імені Товариства правочини та укладати (підписувати) від імені Товариства будь-які договори (угоди) та інші правочини з урахуванням обмежень щодо суми договорів (правочинів, угод), які встановлені цим Статутом та внутрішніми документами Товариства.
Сума припинених зобов'язань за оспорюваною заявою становить 1,9 млрд грн., що значно перевищує ліміт, визначений Статутом для вчинення правочинів Головою Правління та представником за довіреністю.
Вчинення правочинів на суму, що перевищує 10 млн. грн., відповідно до норм пунктів 11.1.1 та 11.2.1 Статуту, віднесено до компетенції виконавчого органу АТ «Укртатнафта» - Правління. Відповідно, необхідною умовою для підписання зі сторони Позивача Оспорюваної заяви (як правочину, що вчиняється на суму більшу, ніж 10 млн. грн.) - є надання Правлінням АТ «Укртатнафта» згоди на вчинення (укладення) такого правочину.
Отже, звертаючись до суду з даним позовом позивач просить суд визнати недійсною заявку про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.09.2022, оскільки, була підписана представником позивача з перевищенням повноважень, без згоди правління АТ «Укртатнафта», без наміру досягнення нею мети зарахування зустрічних однорідних вимог, а фактично підписана з метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, та доведення АТ "Укрнафта" до банкрутства шляхом нарощування заборгованості підприємства.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Судом встановлено, що заява від 30.09.2022 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог була підписана, від імені первісного кредитора, в особі першого заступника голови правління - Ляпки Р.В., що діє на підставі довіреності від 27.12.2021 № 14/03-02, виданою Головою Правління, який діяв на підставі статуту.
Відповідно до підпункту 11.5.1.15 Статуту товариства (затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів 14.07.2010, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 16.07.2010, номер запису 15851050026000574), згідно якого Голова Правління Товариства має право вчиняти (укладати) від імені Товариства правочини (у т. ч. контракти, договори, угоди, попередні договори та інші правочини) на суму (вартість) меншу, ніж 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень).
Відповідно до пункту 11.5.1.2 Статуту Голова Правління Товариства має право вчиняти без довіреності від імені Товариства правочини та укладати (підписувати) від імені Товариства будь-які договори (угоди) та інші правочини з урахуванням обмежень щодо суми договорів (правочинів, угод), які встановлені цим Статутом та внутрішніми документами Товариства.
Частиною першою статті 240 ЦК України внормовано, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Тобто, Головою Правління могли бути передати іншій особі лише ті повноваження, якими він наділений Статутом Позивача.
Згідно норм частини першої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Відтак, обсяг повноважень, наданих Головою Правління АТ «Укртатнафта» іншим особам, не може перевищувати наявних у такого Голови Правління повноважень, а тому представник Товариства також обмежений на вчинення правочинів на суму, що перевищує 10 мільйонів гривень.
Судом встановлено, сума припинених зобов'язань за Оспорюваною заявою значно перевищує ліміт, визначений Статутом для вчинення правочинів Головою Правління та представником за довіреністю.
Отже, суд дійшов до висновку, вчинення правочинів на суму, що перевищує 10 млн. грн., відповідно до норм пунктів 11.1.1 та 11.2.1 Статуту, віднесено до компетенції виконавчого органу АТ «Укртатнафта» - Правління.
Тобто, необхідною умовою для підписання зі сторони Позивача Оспорюваної заяви (як правочину, що вчиняється на суму більшу, ніж 10 млн. грн.) - є надання Правлінням АТ «Укртатнафта» згоди на вчинення (укладення) такого правочину.
В матеріалах справи, відсутня згода Правління АТ «Укртатнафта» на вчинення (укладення) Ляпкою Р.В. від імені Позивача оспорюваної заяви від 30.09.2022.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на відсутність порушеного права позивача, вказані твердження не приймаються судом та спростовуються наступним.
Відповідно до пункту 1.6.4 статуту АТ «Укртатнафта» (в редакції чинній на момент вчинення оспорюваного правочину), орган або особа, яка відповідно до цього Статуту або чинного законодавства України, виступає від імені Товариства, зобов'язані діяти в інтересах Товариства, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Також, пунктом 8.3.2 статуту визначено, що посадові особи органів Товариства повинні діяти в інтересах Товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень Статуту та інших документів Товариства.
Згідно пункту 1.5.8 статуту Товариство має право здійснювати підприємницьку (господарську) та іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству України, Товариство самостійно планує та здійснює свою діяльність.
Приймаючи рішення підписати заяву від 30.09.2022 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 1 888 163 167,08 грн., Ляпка Руслан Володимирович діяв без згоди Правління.
Правління здійснює управління поточною діяльністю товариства, що включає визначення контрагентів та характеру взаємовідносин з ними, перерозподіл активів, черговість і розмір погашення кредиторської заборгованості та стягнення дебіторської заборгованості.
Отже, підписанням заяви від 30.09.2022 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог - було порушено право на прийняття рішень виконавчим органом товариства, що суперечить інтересам АТ «Укртатнафта» та інтересам його акціонерів, чия воля не отримала реалізації в рішеннях Правління.
Разом з тим, частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує про схвалення юридичною особою позивача правочину -заявки від 30.09.2022.
При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Так, схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов'язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен при розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №904/2178/18).
При цьому при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 911/604/19, від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20, від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16).
Не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 910/28080/14 та Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/20790/17, від 21.12.2021 у справі № 910/10699/21 та від 05.07.2022 у справі № 910/2958/20.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, оскільки Ляпка Р.В. , підписав заявку про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, незважаючи на відсутність попередньої письмової згоди правління позивача, що у подальшому не отримав наступного схвалення, суд приходить до висновку щодо наявності достатніх підстав для визнання заявки від 30.09.2024 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, недійсною.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною з моменту вчинення заяву від 30.09.2022 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, якою припиняються грошові зобов'язання між Акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» та Приватним акціонерним товариством «ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «УКРНАФТОБУРІННЯ» на суму 1 888 163 167,08 грн.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (вул. Князів Острозьких, буд.32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 33152471) на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (вул. Свіштовська, 3,м. Кременчук, Кременчуцький р-н, Полтавська обл., 39610, код ЄДРПОУ 00152307) 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн ) грн 40 коп. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складено 05.11.2024.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА