Постанова від 01.11.2024 по справі 911/3322/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2024 р. Справа№ 911/3322/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024

у справі № 911/3322/23 (суддя Христенко О.О)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»

про стягнення 139 601,99 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

01.11.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява від 31.10.2023 (вх. № суду 1550/23) Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 139 601,99 грн, з яких: 94 823,79 грн основного боргу, 36 888,32 грн пені, 2 363,40 грн 3% річних, 5 526,48 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-476 від 02.03.2020 за період лютий 2022 року - серпень 2023 року, що призвело до виникнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 94 823 грн 79 коп заборгованості, 36 858 грн 20 коп пені, 2 361 грн 71 коп 3% річних, 5 503 грн 41 коп інфляційних нарахувань та 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 94 коп судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що загальна вартість послуг відповідно до вказаних актів та рахунків-фактур за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року становить 94 823,79 грн. Оскільки відповідач не надав на розгляд суду доказів своєчасного подання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт до договору № 02.5-14/1-476 за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року, то відповідно до п. 2.2.2 договору № 02.5-14/1-476 перелічені акти вважаються підписаними. Встановлені обставини свідчать про те, що відповідач у встановлений договором строк не оплатив вартість наданих послуг, чим порушив вимоги п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору № 02.5-14/1-476, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 94 823,79 грн. Згідно з вірним розрахунком, зробленим судом в межах позовних вимог, до стягнення підлягає пеня в розмірі 36 858,20 грн, 3% річних у розмірі 2 361,71 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 503,41 грн, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк Товариству з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на апеляційне оскарження Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23. Врахувати висновки про застосування норм права наведені в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 червня 2021 року у справі № 916/770/19 викладені в пункті 36. Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 року у справі № 911/3322/23 скасувати в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» відмовити. Судові витрати у цій справі покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України, введення воєнного стану на території України та призупинення роботи позивача, яке триває і по цей час, користування приміщенням фактично зупинилось, а отже, споживання у ньому комунальних послуг повністю припинилося та не може відновитись до повного відновлення виробничої діяльності позивача та відкриття повітряного простору України для цивільних користувачів. Більш того, у відповідача відсутній безперешкодний доступ до приміщення та терміналу «D», у зв'язку із тим, що аеропорт є стратегічно важливим об'єктом і доступ до його приміщень обмежений, що підтверджується тим, що для отримання тимчасового доступу до орендованих на території терміналу «D» приміщень відповідача зверталось із запитами до позивача, відділення поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області та батальйону тактичної групи А, для перевірки стану приміщень та засобів виробництва, підтримки у справному стані виробничого обладнання, спеціальної техніки та виконання супутніх робіт у виробничих приміщеннях тощо.

Скаржник, з посиланням на п.п. 4-2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що майно використовувалося виключно для обслуговування пасажирів, а оскільки цивільне авіасполучення зупинено через воєнний стан, то і користування орендованим майном саме по собі втратило сенс і мету, у зв'язку із чим і не використовувалося відповідачем.

На думку скаржника, судом першої інстанції не з'ясовано, що надані позивачем рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних послуг та претензії згідно із договором від 02.03.2020 не доводять ані факту, ані дати отримання відповідачем доданих до позовної заяви додатків, оскільки були надіслані з електронної адреси, що не є узгодженою між сторонами та не передбачена пунктом 7 договору. Судом не досліджено, з якої електронної адреси та на яку електронну адресу надсилались долучені до позовної заяви документи, а всі рахунки, які містяться в матеріалах справи, підписані особами, чиї повноваження не підтверджені наявними доказами в матеріалах справи. З роздруківок, неможливо встановити змісту та вмісту відправленого документу, а отже, ці докази не можуть вважатись належними та підтверджувати факт отримання відповідачем рахунків та актів приймання-здачі виконаних послуг.

Також на думку скаржника, судом першої інстанції не врахована практика Верховного Суду у справі № 904/2882/18, де в постанові від 11.06.2019 зазначено: «окрім того, у договорі, укладеному між сторонами, не наведено умов щодо можливості електронного листування під час його виконання, щодо погодження між сторонами відповідних адрес для електронного листування та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування.».

Скаржник не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів складення відповідачем актів-претензій та/або направлення на адресу позивача вмотивованої відмови від підписання актів, як і доказів оплати вартості наданих позивачем послуг, водночас скаржник зазначив про те, що під час спірного періоду надіслав лист до позивача із претензіями до актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), у яких просило зокрема, відкоригувати розмір витрат на комунальні послуги за договором починаючи з 24.02.2022 у зв'язку із тим, що відповідач фактично не використовує приміщення з незалежних від нього причин, і такі послуги фактично не надаються позивачем.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції невірно розтлумачено зміст листа відповідача від 22.08.2022, а тому і не враховано того, що в листі відповідача були викладені саме претензії щодо фактичної кількості (об'єму) начебто наданих послуг балансоутримувачем, крім того, оскільки судом першої інстанції не було враховано п. 1.5 договору, тому ним і була зроблена невірна оцінка щодо змісту листа відповідача, а в зазначеному листі відповідача йшла мова про те, що не можуть суми в рахунку за спірний період бути такими ж, як і суми за період до повномасштабного вторгнення рф на територію України, оскільки пасажиропотік взагалі припинився, а робота позивача призупинена, а призупинення триває і по цей час.

Судом першої інстанції не було враховано постанови Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, від 12.03.2020 у справі № 910/15234/18, у яких зазначено, що закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов'язального правовідношення. Отже, наявність підписаного замовником акту приймання-передачі робіт не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи, а також правового висновку в постанові Верховного Суду від 22.08.2023 у справі № 910/14570/21 щодо правил застосування норми ст. 901 ЦК України, в якій розглядались саме правовідносини, що виникли з договору про надання послуг.

На думку скаржника, судом першої інстанції не було детально досліджено питання безперешкодного доступу відповідача до орендованого приміщення та не враховано того факту, що доступ на територію аеропорту здійснюється тільки після погодження з позивачем, відділення поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області та батальйону тактичної групи А, що ніяк не може трактуватись як безперешкодний доступ. Діяльність відповідача у приміщенні була повністю припинена з причин, що не залежали від волі відповідача, що свідчить про неможливість споживання комунальних послуг у приміщенні, вартість яких заявлена позивачем до стягнення у цій справі.

Також скаржником наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, у розмірі 15 000,00 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що відповідач, відповідно до п. 5.1, 5.2, 5.4 договору, не направлено позивачу ані повідомлення про неможливість виконання обов'язків, ані сертифікат з ТПП України. Саме лише посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили не може вважатись безумовним доведенням відповідних обставин. Постанові № 634 застосовується до договорів оренди державного майна щодо звільнення орендарів від орендної плати, а не плати за послуги, які позивач надавав відповідачу згідно із умовами договору, а відповідач помилково підміняє та ототожнює поняття «плата за оренду майна» із «платою за надання послуг на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг».

Позивач вказує на те, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо самостійного отримання рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг в бухгалтерії балансоутримувача, позивач направив відповідні зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг відповідачу через ПЗ Me.Doc, засобами електронної пошти та через АТ «Укрпошта». Позивач звертає увагу, що направлення вказаних документів можливе шляхом накладання на вказані документи електронного підпису уповноваженої особи позивача, інформація про що міститься у квитанціях, долучених у додатках до позову про направлення вказаних документів. Отже, направлені позивачем первинні документи за спірним договором, є доступними як у Реєстрі електронних документів, так і у Реєстрі податкових документів. Тобто, долучені позивачем до позовної заяви копії актів приймання-здачі виконаних послуг були створені автоматично, в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи «M.Е.Doc» з накладанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи позивача, що відповідає приписам ч. 2 ст. 9 Закону обов'язкові реквізити, у зв'язку із чим, факт направлення позивачем рахунків-фактур і актів приймання-здачі виконаних послуг за період лютий 2022р. - серпень 2023р. засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «M.Е.Doc» «з використанням гарантованої доставки» і отримання їх відповідачем підтверджено позивачем належними доказами.

Позивач зазначив про те, що лист від 22.08.2022 не може братись до уваги, оскільки порядок надання зауважень та вмотивованої відмови від підписання актів погоджений та визначений сторонами у п. 2.2.2 договору та п. 1.6 договору.

Підтвердженням того, що позивачем надані послуги за договором згідно із виставлених рахунків-фактур, є відсутність від відповідача складеного акту-претензії про ненадання або надання послуг не в повному обсязі згідно із п. 1.6 договору, також відповідачем не було здійснено будь якої фіксації ненадання послуг та не надано доказів їх ненадання.

Відповідачем не надано жодного документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв'язку із чим позивач вважає недоведеними витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Узагальнені доводи додаткових пояснень

Відповідач зазначив про те, що аргументи позивача про те, що тільки сертифікат ТПП України міг би звільнити відповідача від виконання зобов'язань за договором у спірний період не відповідають дійсності, оскільки надання Сертифікату підтвердило б лише те, що відповідач погоджується із розрахунками за відшкодування витрат за надані комунальні послуги, і в той же час не погоджується із відповідальністю за несвоєчасну оплату рахунків (штрафні санкції).

Про неможливість повноцінного використання орендованого майна з 24.02.2022 підтверджується і Постановою КМУ № 634 від 27.05.2022, а відповідно, і споживання комунальних послуг до моменту відновлення авіаційної діяльності аеропортами.

Якби позивач дійсно мав намір підтвердити вміст надісланих листів, то він надіслав би їх цінним листом з описом вкладення, а не звичайними листами з рекомендованим повідомленням про вручення, яке може підтвердити тільки факт надсилання та/або отримання чогось, але ніяким чином не вміст листа, отже, позивачем не доведено, що відповідач отримував документи. Позивачу необхідно довести належними доказами, що відповідач дійсно споживав комунальні послуги та у тому об'ємі та кількості, що відповідають поданим до позовної заяви рахункам та актам.

Твердження позивача про те, що всі документи, які надсилалися через програму «M.Е.Doc» мають всі реквізити, не відповідає дійсності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 911/3322/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн;

02.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 163 від 27.03.2024, що свідчить про сплату (доплату) судового збору у розмірі 3 220,80 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/3322/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 27.09.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 2291, за умовами якого орендодавець передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окремо індивідуально визначене нерухоме майно - частину приміщення № 427 площею 102,00 кв.м на 1-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578); частину приміщення № 427 площею 50,00 кв.м на 1-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578); частину приміщення № 358 площею 54,30 кв.м на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578); які розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, та перебувають на балансі позивача, як балансоутримувача, вартість яких визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.03.2019 і становить за незалежною оцінкою 15 051 782,00 грн без ПДВ.

Пунктом 1.2 договору № 2291 встановлено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісних та допоміжних приміщень.

Згідно п. 10.1 договору оренди договір діє з 27.09.2019 до 11.06.2034 включно.

Відповідно до акта приймання-передачі орендованого майна від 28.10.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях передало, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення № 427 площею 102,00 кв.м на 1-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578); частину приміщення № 427 площею 50,00 кв.м на 1-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578); частину приміщення № 358 площею 54,30 кв.м на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578), які розміщені за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, та перебувають на балансі позивача.

02.03.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір про відшкодування витрат позивача, за договором балансоутримувача, на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг відповідачу, за договором орендарю, № 02.5-14/1-476, відповідно до п. 1.1.1 якого у зв'язку з наданням відповідачу в строкове платне користування частини нежитлового приміщення № 427 площею 102,00 кв.м. на 1-му поверсі пасажирського терміналу «D», позивач надає, а відповідач отримує наступні послуги: постачання теплової енергії (за 1 Гкал); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за місяць); вода використана для прибирання 1 кв.м орендованого майна самостійно (за місяць); прибирання та вивезення твердих побутових відходів (за 1 куб.м.) (таблиця № 1).

У зв'язку з наданням відповідачу в строкове платне користування частини нежитлового приміщення № 427 площею 50,00 кв.м на 1-му поверсі пасажирського терміналу «D», позивач надає, а відповідач отримує наступні послуги: постачання теплової енергії (за 1 Гкал); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівник (за місяць); вода використана для прибирання 1 кв.м. орендованого майна самостійно (за місяць); прибирання та вивезення твердих побутових відходів (за 1 куб.м.) (таблиця № 2).

У зв'язку з наданням відповідачу в строкове платне користування частини нежитлового приміщення № 358 площею 54,30 кв.м на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D», позивач надає, а відповідач отримує наступні послуги: постачання теплової енергії (за 1 Гкал); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівник (за місяць); вода використана для прибирання 1 кв.м. орендованого майна самостійно (за місяць); прибирання та вивезення твердих побутових відходів (за 1 куб.м.) (таблиця № 3).

Пунктом 1.1.2 договору № 02.5-14/1-476 передбачено, що позивач забезпечує технічну можливість для під'єднання обладнання відповідача до електричних мереж позивача з метою передачі відповідачу електричної енергії, а відповідач відшкодовує витрати позивача за цінами (тарифами), встановленими уповноваженим органом державної влади (НКРЕКП).

Пунктом 1.1.3 договору № 02.5-14/1-476 встановлено, що відповідач щорічно сплачує позивачу компенсацію земельного податку за звітний рік за користування майном. Сума компенсації розраховується пропорційно площі орендованого майна. Сплата відбувається в термін, визначений п. 2.2.2 договору.

Відповідно до п. 1.5 договору № 02.5-14/1-476 розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат позивача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 1.6 договору № 02.5-14/1-476 при порушенні позивачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення складають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Позивач протягом трьох робочих днів після підписання акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає відповідачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій відповідача вирішуються в суді. Відповідач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Відповідно до п. 2.2.2 договору № 02.5-14/1-476 відповідач зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Відповідач несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати їх фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт відповідач зобов'язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5 робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 робочих днів акт не буде повернутий позивачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта відповідачем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Згідно п. 6.1 договору № 02.5-14/1-476 договір набирає чинності з моменту укладення та діє до 11.06.2034.

Пунктом 6.4 договору № 02.5-14/1-476 установлено, що договір припиняє свою дію з дати припинення орендних відносин за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2291 від 27.09.2019, що підтверджується підписанням відповідного акта приймання-передавання орендованого майна.

19.11.2020 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до договору № 02.5-14/1-476 від 02.03.2020 про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг відповідачу.

11.01.2021 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 2 до договору № 02.5-14/1-476 від 02.03.2020 про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг відповідачу.

На підтвердження виконання умов договору № 02.5-14/1-476 та надання відповідачеві визначених вказаним договором послуг, позивачем до матеріалів справи додано акти приймання-здачі виконаних послуг та відповідні рахунки-фактури за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року, а також розрахунок боргу, зі змісту яких вбачається наступне:

- за лютий 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 13 330,86 грн, яка виникла: згідно акту здачі-приймання робіт № 311329 від 28.02.2022, рахунку-фактури № 897/133 від 28.02.2022 вартість наданих балансоутримувачем орендареві послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів становить 12 804,90 грн (частина приміщення № 427), акту здачі-приймання робіт № 311334 від 28.02.2022, рахунку-фактури № 897/134 від 28.02.2022 вартість наданих позивачем відповідачу послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів становить 6 164,27 грн (частина приміщення № 358), акту здачі-приймання робіт № 311542 від 28.02.2022, рахунку-фактури № 898/80 від 28.02.2022 вартість наданої позивачем відповідачу послуги з відшкодування вартості спожитої електричної енергії становить 334,01 грн (частина приміщення № 358), акту здачі-приймання робіт № 311543 від 28.02.2022, рахунку-фактури № 898/81 від 28.02.2022 вартість наданої позивачем відповідачу послуги з відшкодування вартості спожитої електричної енергії становить 140,81 грн (приміщення № 427). Дані суми скориговано 26.05.2022, 22.06.2022 та 19.09.2022;

- за березень 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 041,33 грн, яка виникла: згідно акту здачі-приймання робіт № 313613 від 30.04.2022, рахунку-фактури № 897/243 від 30.04.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів становить 1 125,82 грн (частина приміщення № 427), акту здачі-приймання робіт № 313615 від 30.04.2022, рахунку-фактури № 897/245 від 30.04.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів становить 1 992,07 грн (частина приміщення № 358). Дані суми скориговано 15.06.2022;

- за квітень 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 041,33 грн, яка виникла: згідно акту здачі-приймання робіт № 313614 від 30.04.2022, рахунку-фактури № 897/244 від 30.04.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів становить 1 125,82 грн (частина приміщення № 427), акту здачі-приймання робіт № 3136136 від 30.04.2022, рахунку-фактури № 897/246 від 30.04.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів становить 1 992,07 грн (частина приміщення № 358). Дана сума скоригована 15.06.2022;

- за травень 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 041,33 грн, яка виникла: згідно акту здачі-приймання робіт № 315484 від 31.05.2022, рахунку-фактури № 897/383 від 31.05.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 111,90 грн (частина приміщення № 427), акту здачі-приймання робіт № 315485 від 31.05.2022, рахунку-фактури № 897/384 від 31.05.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 929,43 грн (частина приміщення № 358);

- за червень 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 041,33 грн, яка виникла: згідно акту здачі-приймання робіт № 316746 від 30.06.2022, рахунку-фактури № 897/477 від 30.06.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 111,90 грн (частина приміщення № 427), акту здачі-приймання робіт № 316746 від 30.06.2022, рахунку-фактури № 897/478 від 30.06.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 929,43 грн (частина приміщення № 358);

- за липень 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 041,33 грн, яка виникла: згідно акту здачі-приймання робіт № 317886 від 31.07.2022, рахунку-фактури № 897/589 від 31.07.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 111,90 грн (частина приміщення № 427), акту здачі-приймання робіт № 317887 від 31.07.2022, рахунку-фактури № 897/590 від 31.07.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 929,43 грн (частина приміщення № 358);

- за серпень 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 041,33 грн, яка виникла: згідно акту здачі-приймання робіт № 318438 від 31.08.2022, рахунку-фактури № 897/708 від 31.08.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 111,90 грн (частина приміщення № 427), акту здачі-приймання робіт № 318439 від 31.08.2022, рахунку-фактури № 897/709 від 31.08.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 929,43 грн (частина приміщення № 358);

- за відповідачем обліковується заборгованість з компенсації за земельний податок у 2022 році в сумі 10,84 грн згідно із актом здачі-приймання робіт від 12.09.2022, рахунку-фактурою № 897/790 від 12.09.2022;

- за вересень 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 041,33 грн, яка виникла: згідно акту здачі-приймання робіт від 30.04.2022, рахунку-фактури № 897/853 від 30.09.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 111,90 грн (частина приміщення № 427), акту здачі-приймання робіт від 30.09.2022, рахунку-фактури № 897/854 від 30.09.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 929,43 грн (частина приміщення № 358);

- за жовтень 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 041,33 грн, яка виникла: згідно акту здачі-приймання робіт від 31.10.2022, рахунку-фактури № 897/982 від 31.10.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 111,90 грн (частина приміщення № 427), акту здачі-приймання робіт від 31.10.2022, рахунку-фактури № 897/928 від 31.10.2022 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 929,43 грн (частина приміщення № 358);

- за листопад 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 7 017,80 грн, яка виникла: згідно акту здачі-приймання робіт від 30.11.2022, рахунку-фактури № 897/1010 від 30.11.2022 вартість наданих балансоутримувачем орендареві послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 4 041,72 грн (частина приміщення № 427), акту здачі-приймання робіт від 30.11.2022, рахунку-фактури № 897/1009 від 30.11.2022 вартість наданих балансоутримувачем орендареві послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 2 976,08 грн (частина приміщення № 358);

- за грудень 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 8 218,96 грн, яка виникла: згідно акту здачі-приймання робіт від 31.12.2022, рахунку-фактури № 897/1182 від 31.12.2022 вартість наданих балансоутримувачем орендареві послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 4 926,94 грн (частина приміщення № 427), акту здачі-приймання робіт від 31.12.2022, рахунку-фактури № 897/1181 від 31.12.2022 вартість наданих балансоутримувачем орендареві послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 3 292,02 грн (частина приміщення № 358);

- за січень 2023 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 9 937,94 грн, яка виникла: згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2023, рахунку-фактури № 897/71 від 31.01.2023 вартість наданих балансоутримувачем орендареві послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 6 113,76 грн (частина приміщення № 427), акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2023, рахунку-фактури № 897/70 від 31.01.2023 вартість наданих балансоутримувачем орендареві послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 3 824,18 грн (частина приміщення № 358);

за лютий 2023 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 9 217,17 грн, яка виникла: згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2023, рахунку-фактури № 897/130 від 28.02.2023 вартість наданих балансоутримувачем орендареві послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 5 582,74 грн (частина приміщення № 427), акту приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2023, рахунку-фактури № 897/129 від 28.02.2023 вартість наданих балансоутримувачем орендареві послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 3 634,43 грн (частина приміщення № 358);

- за березень 2023 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 6 335,01 грн, яка виникла: згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2023, рахунку-фактури № 897/293 від 31.03.2023 вартість наданих балансоутримувачем орендареві послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 3 459,13 грн (частина приміщення № 427), акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2023, рахунку-фактури № 897/292 від 31.03.2023 вартість наданих балансоутримувачем орендареві послуг з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 2 875,88 грн (частина приміщення № 358);

- за квітень 2023 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 232,89 грн, яка виникла: згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2023, рахунку-фактури № 897/341 від 30.04.2023 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 178,89 грн (частина приміщення № 427), акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2023, рахунку-фактури № 897/340 від 30.04.2023 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 2 054,00 грн (частина приміщення № 358);

- за травень 2023 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 248,76 грн, яка виникла: згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2023, рахунку-фактури № 897/429 від 31.05.2023 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 193,76 грн (частина приміщення № 427), акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2023, рахунку-фактури № 897/428 від 31.05.2023 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 2 055,00 грн (частина приміщення № 358);

- за червень 2023 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 248,76 грн, яка виникла: згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2023, рахунку-фактури № 897/511 від 30.06.2023 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 193,76 грн (частина приміщення № 427), акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2023, рахунку-фактури № 897/510 від 30.06.2023 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 2 055,00 грн (частина приміщення № 358);

- за відповідачем обліковується заборгованість з компенсації за земельний податок у 2023 році в сумі 196,67 грн згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2023, рахунку-фактури № 897/542 від 30.06.2023;

- за липень 2023 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 248,76 грн, яка виникла: згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2023, рахунку-фактури № 897/702 від 31.07.2023 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 193,76 грн (частина приміщення № 427), акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2023, рахунку-фактури № 897/701 від 31.07.2023 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 2 055,00 грн (частина приміщення № 358);

- за серпень 2023 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 3 248,76 грн, яка виникла: згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2023, рахунку-фактури № 897/788 від 31.08.2023 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 1 193,76 грн (частина приміщення № 427), акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2023, рахунку-фактури № 897/787 від 31.08.2023 вартість забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно становить 2 055,00 грн (частина приміщення № 358).

Таким чином, загальна вартість послуг відповідно до вказаних актів та рахунків-фактур за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року становить 94 823,79 грн.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що невиконання відповідачем умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-476 від 02.03.2020 за період лютий 2022 року - серпень 2023 року, призвело до виникнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 94 823 грн 79 коп заборгованості, 36 858 грн 20 коп пені, 2 361 грн 71 коп 3% річних, 5 503 грн 41 коп інфляційних нарахувань та 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн 94 коп судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже зазначалось, загальна вартість послуг відповідно до вказаних актів та рахунків-фактур за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року становить 94 823,79 грн.

Відповідно до п. 2.2.2 договору № 02.5-14/1-476 відповідач зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Відповідач несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати їх фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт відповідач зобов'язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5 робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 робочих днів акт не буде повернутий позивачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта відповідачем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Враховуючи погоджені сторонами умови, викладені у п. 2.2.2 договору, доводи скаржника про відсутність доказів, які підтверджують факт отримання відповідачем рахунків та актів приймання-здачі виконаних послуг, оцінюється колегією суддів апеляційної інстанції критично.

Крім того, перелічені акти здачі-приймання робіт/послуг та рахунки-фактури за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року підписані позивачем електронним цифровим підписом та містять відмітки про їх направлення відповідачу через систему MeDoc.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України він не має безперешкодного доступу до приміщення та терміналу «D» міжнародного аеропорту «Бориспіль», а також не має можливості використовувати приміщення для ведення господарської діяльності в ньому та за його цільовим призначенням відповідно договору оренди № 2291. Також відповідач заперечує факт надання позивачем послуг, вказаних у перелічених актах.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що сторони у п. 1.6 договору № 02.5-14/1-476 погодили умову про те, що при порушенні позивачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення складають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Позивач протягом трьох робочих днів після підписання акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає відповідачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій відповідача вирішуються в суді. Відповідач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Матеріали справи не містять доказів складення відповідачем актів-претензій та/або направлення на адресу позивача мотивованої відмови від писання актів, як і доказів оплати вартості наданих позивачем послуг.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що доданий відповідачем до відзиву лист № 01-12/184 від 22.08.2022 «Щодо зауважень до рахунків-фактур та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договорами про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг» не є належним доказом ненадання балансоутримувачем послуг за договором № 02.5-14/1-476, оскільки вказаним договором визначено порядок та строки як для складання актів-претензій, так і для подання вмотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання наданих послуг.

Так, у зазначеному листі відповідач, висловлюючи свою незгоду з нарахуванням позивачем вартості послуг за договором № 02.5-14/1-476, в якості єдиної підстави вказував на введення воєнного стану на території України, як на причину, через яку ним не використовується спірне орендоване приміщення.

Згідно п. 5.1 договору № 02.5-14/1-476 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов'язків, передбачених договором, на період їх дії (форс-мажор).

Відповідно до п. 5.2 договору № 02.5-14/1-476 сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору, а відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

Згідно ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Також в ній визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це документ, за затвердженими президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Відповідно до п.п. 6.1 та 6.2 вищезазначеного Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом» та «Також, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору».

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Таким чином, сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов'язань відповідача за договором № 02.5-14/1-476. Також матеріали справи не містять доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які настали для відповідача та безпосередньо вплинули на виконання його обов'язків.

Відповідно до п.п. 4-2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів. У той же час, дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону.

У зв'язку із тим, що у матеріалах справи відсутні докази припинення чи розірвання договору оренди державного майна, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про те, що відповідач продовжує орендувати спірне майно та не обмежений у своїх правах на використання даного майна.

Спірні послуги - не орендна плата, а вартість послуг, що надані для утримання орендованого відповідачем приміщення, від сплати яких відповідач не звільнений, які фактично надаються і необхідність надання яких обумовлена самим фактом отримання приміщень у користування.

При цьому, оскільки відповідачем не надано на розгляд суду доказів своєчасного подання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт до договору № 02.5-14/1-476 за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року, то відповідно до п. 2.2.2 договору № 02.5-14/1-476 перелічені акти вважаються підписаними.

Враховуючи те, що відповідачем у встановлений договором строк не здійснено оплату вартості наданих послуг, чим порушив вимоги п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору № 02.5-14/1-476, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 94 823,79 грн.

Доказів відсутності заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 94 823,78 грн є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору № 02.5-14/1-476 передбачено, що відповідач, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг (п. 2.2.2) сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Заперечуючи проти позову у цій частині, відповідач посилався на постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, № 211 від 11.03.2020, № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020, № 651 від 27.06.2023 та п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)».

Так, п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і порушенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Однак, предметом договору № 02.5-14/1-476 є відшкодування позивачу, як балансоутримувачу орендованого відповідачем майна, витрат на утримання орендованого приміщення, а не надання позивачем житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що заборона, встановлена п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і порушенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», не поширюється на спірні правовідносини.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки умовами договору № 02.5-14/1-476 сторонами узгодили нарахування пені з вказівкою на період, включаючи день оплати, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснено розрахунок пені за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що при обрахунку строків прострочення виконання зобов'язань, позивачем не було враховано, що граничні строки оплати зобов'язань, зокрема, 20.03.2022, 20.08.2022, 20.11.2022, 20.05.2023, 20.08.2023 припадали на вихідні дні, а тому при обрахунку строків прострочення виконання зобов'язань за вказані періоди, керуючись ч. 5 ст. 254 ЦК України, необхідно застосовувати такі періоди: з 22.03.2022 по 10.10.2023, з 23.08.2022 по 10.10.2023, з 22.11.2022 по 10.10.2023, з 23.05.2023 по 10.10.2023 та з 22.08.2023 по 10.10.2023.

Здійснивши перерахунок, колегія суддів апеляційної інстанції вважає суму пені у розмірі 36 858,20 грн арифметично правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, з урахуванням встановленого початку перебігу строку прострочення виконання зобов'язань, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 5 503,41 грн та 2 361,71 грн, відповідно, арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на корить позивача 94 823 грн 79 коп заборгованості, 36 858 грн 20 коп пені, 2 361 грн 71 коп 3% річних, 5 503 грн 41 коп інфляційних нарахувань, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Так, спірні послуги - не є орендною платою, а вартість послуг, що надані для утримання приміщень відповідача, від сплати яких відповідач не звільнений, які фактично надаються і необхідність надання яких обумовлена самим фактом отримання приміщень у користування, при цьому, їх обсяг та, відповідно, вартість корелюється із обсягами фактичного споживання, відтак, враховує стан господарської діяльності відповідача.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не досліджено питання безперешкодного доступу відповідача до орендованого приміщення, оцінюється колегією суддів апеляційної інстанції критично, оскільки зазначене не є предметом дослідження у даній справі, водночас, колегія суддів зазначає, що із матеріалів справи не вбачається відсутність доступу скаржника до приміщень.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 911/3322/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/3322/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко