Справа №766/17898/21
н/п 1-кп/766/1080/24
04.11.2024 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
Обвинуваченої (на відеоконференції) ОСОБА_4 ,
захисника (на відеоконференції) ОСОБА_5 ,
розглянувши під час відкритого судового засідання кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР № 12018230000000367 від 08.09.2020 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Херсон, громадянки України, має на утриманні 1 неповнолітню дитину, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1,2 ст.307 КК України,
встановив:
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченої під вартою строком на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст. 307 КК України. На досудовому слідстві щодо обвинуваченої був обраний запобіжний захід “тримання під варту», який продовжувався строком до 27.04.2022 року включно. Під час окупації м. Херсона запобіжний захід продовжувався на підставі ст. 615 КПК УКраїни. Перед деокупацією м. Херсона 11.11.2022 року ОСОБА_4 була звільнена з під варти військовими російської федерації. З цього часу ОСОБА_4 добровільно не зявилась до органу досудового рослідування або суду, про місце свого нового проживання не повідомила. У звязку з чим судом було застосовано до обвинуваченої привід 12.02.2024 року, а потім 22.02.2024 року її було оголошено в розшук. Після встановлення місця перебування ОСОБА_4 щодо неї також повторно виносились ухвали про привід 08.04.2024 року та 07.05.2024 року у звязку з неявкою обвинуваченої. Вказував, що зазначені обставини свідчать про наявність ризику переховування від суду, також, враховуючи відсутність в неї сталих соціальних звязків та наявність інших ризиків, тяжкість злочинів, які інкримінується даній особі, просив застосувати щодо неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченої заперечував щодо клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказував що обвинувачена була звільнена з-під варти з незалежних від неї причин, у зв'язку з деокупацією м. Херсона 11.11.2022 року, при цьому в подальшому вона повернулась до адреси за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_1 . За місцем попередньої адреси в м. Херсоні не проживає, тому повістки та повідомлення про виклик до суду не отримувала. Після того, як дізналась, що судове провадження за її кримінальною справою було відновлено, вона від суду не ухилялась, завжди зявлялась до судового засідання. Випадки, коли вона не зявилась на судове засідання були повязані з тим, що вона перебувала в лікарні, про що вона завжди завчасно повідомляла суд. Просив відмовити в обранні запобіжного заходу у вигляді “тримання під варту».
Обвинувачена підтримала думку захисника.
Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов наступного висновку.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується, у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Частиною ч. 1 ст. 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2 ст. 331 КПК України).
При вирішенні питання щодо доцільності застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 1 ст. 177 та ч. 1 ст. 178 КПК, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997.
Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані ст. 177 КПК України. Зокрема з ч. 1 ст. 177 КПК України випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Також суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене найбільш суворий вид відповідальності до 10 років позбавлення волі. Обгрунтованість підозри щодо обвинуваченої підтверджується наявністю обвинувачльного акту. Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченої переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також стадію судового провадження - судовий розгляд та дослідження письмових доказів по справі.
Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого; відомості, що характеризують особу ОСОБА_4 , яка є раніше не судимою особою, має міцні соціальні зв'язки, наявність на утриманні однієї неповнолітньої дитини, наявність зареєстрованого місця проживання, та проживання за місцем її реєстрації.
Суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог п. п. 1, 2 ч.1 ст. 91 КПК України, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому ч. 1 ст. 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що хоча відносно ОСОБА_4 і було застосовано примусовий привід через невиконання покладеного на неї обов'язку щодо явки до суду, в результаті чого остання була оголошений у розшук, проте остання має постійне місце проживання за місцем проживання. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що після деокупації м.Херсона 11.11.2022 року вона була звільнена з під варти, та виїхала за місцем своєї реєстрації в Білоцерківський район, про те, що провадження по її справі було поновлено вона не знала.
Під час судового розгляду після відновлення провадження по справі та зясування місця перебування обвинуваченої щодо неї також застосовувався привід декілька разів. В судовому засіданні захисник зазначив, що обвинувачена перебувала на стаціонарному лікуванні в лікарні, про що також свідчать відповідні підтверджуючі довідки та документи з лікарні.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
У свою чергу альтернативою можливості застосування тримання під вартою може бути і «особисте зобов?язання», який відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України полягає у покладенні на обвинуваченого зобов?язання виконувати покладені на нього судом обов?язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Так не зважаючи на встановлення ряду ризиків, які можуть мати своїм наслідком порушення обов?язків обвинуваченою ОСОБА_4 , суд вважає встановлені вище обставини недостатніми для обрання найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки обвинувачена має постійне та зареєстроване місце проживання, відомостей про негативні характеристики матеріали кримінального провадження не містять, як і відсутні дані про вчинення за цей час нового кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження, попередження переховування ОСОБА_4 від суду та вчинення нею нових злочинів, застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання.
Керуючись ст.ст. 217, 334, 176-178, 183, 193-194, 196,199 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання та покласти на неї обовязки строком на 60 днів, тобто до 02.01.2025 року, а саме:
зобов'язати ОСОБА_4 :
- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації та проживання,
- не відлучатись із населеного пункту за місцем реєстрації;
- прибувати до суду за кожною вимогою,
- утримуватись від спілкування з свідками, у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі невиконання покладених на неї обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути покладено грошове стягнення в розмірі 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена в частині відмови в застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом 5(п'яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
СуддяОСОБА_1