Дата документу 05.11.2024
Справа № 501/1066/24
2/501/904/24
31 жовтня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Смирнова А.І.
до
відповідача: ОСОБА_2
третя особа: орган опіки та піклування Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
предмет та підстави позову: про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини
сторони в судове засідання не з'явились
ухвалив рішення та
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Смирнов А.І. (далі - позивач) 20.03.2024 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) третя особа - орган опіки та піклування Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з вимогами про:
- визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_1 за наступною адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з дня поданя позову і до повноліття дитини.
Позов мотивований тим, що вони з відповідачем ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22.02.2017.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 .
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04.12.2019 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області) про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання доньки на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05.01.2017.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за наступною адресою: АДРЕСА_2 , разом з матір'ю.
Починаючи з 2021 ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за наступною адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1325 від 26.09.2018.
ОСОБА_1 має постійне місце роботи, має власне житло, в якому на час пред'явлення позову проживає разом з дитиною, приділяє дитині та її здоров'ю достатньо часу, гідно її виховує, водить на секцію з баскетболу.
Відповідно довідки від 26.02.204 ОСОБА_1 з 21.09.1018 працює у ФОП ОСОБА_4 .
Згідно акту про встановлення факту проживання від 04.03.2024, дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають разом за наступною адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки від 04.07.2024 та 29.02.2024 ОСОБА_3 навчається у 7-В класі Чорноморського ліцею №3 Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області. За час навчання вихованням дитини займається мати, відвідує батьківські збори, бере участь у шкільному житті доньки.
На підставі викладеного, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Відповідач відзиву (пояснень) на позов не надав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача та позивач до суду не з'явилися, в позовній заяві (а.с.3) та заяві на а.с.41 заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, не заперечували проти винесення заочного рішення.
Відповідач до суду не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив (а.с.76).
Представник третьої особи до суду не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, в зв'язку зі службовою завантаженістю (а.с.79), надано висновок органу опіки та піклування.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи (стаття 128 ЦПК), відзиву на позов не подав, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.11.2011, який розрвано рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22.02.2017 (а.с.7).
У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 (а.с.13).
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04.12.2019 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області) про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання доньки на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05.01.2017 (а.с.8-9).
Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір'ю, що підтверджується довідкою з місця реєстрації від 04.03.2024 та актом про встановлення факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16, 17).
Відповідно до висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як органу опіки та піклування №363 від 18.10.2024 виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як орган опіки та піклування вважає не доцільним зміну та визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір'ю ОСОБА_1 (а.с.81-82.).
V. Оцінка Суду.
Згідно ст.19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Згідно зі ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Крім того, поняття "розлучення дитини та матері" не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.
Таким чином положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.
Як роз'яснено у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.200, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Частинами 1, 2 ст.171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Урахування думки дитини щодо її життя передбачає ст.12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов'язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.
При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення.
Згідно із частинами 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При ухваленні рішення, суд приймає до уваги поданий до суду висновок виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як органу опіки та піклування №363 від 18.10.2024.
Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як орган опіки та піклування вважає недоцільним зміну та визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір'ю ОСОБА_1 .
Згідно ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Встановлено, що ОСОБА_3 досягла віку 13 років та має право за спільною згодою батьків визначати своє місце проживання.
Згідно заяви неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , остання з грудня 2021 року проживає з матір'ю ОСОБА_1 та вона бажає щоб місце її проживання було визначено з матірю.
Як слідує з заяви ОСОБА_2 від 11.07.2024, яку він надав органу опіки та піклування, у 2022 році він пішов служити до лав ЗСУ, тому був змушений залишити дитину проживати разом з матір'ю ОСОБА_1 , з якою вона проживає на теперишній час.
Тобто сторони, як це і передбачено частиною 1 статті 160 СК України, визначили місце проживання дитини з матір'ю ОСОБА_1 за взаємною згодою.
Позовна заява не містить відомостей про звернення позивача до служби у справах дітей з приводу визначення місця проживання дитини.
Відтак, за відсутності між сторонами відповідного спору суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.
Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору) - зокрема, в суді.
Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли, та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.
За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивачки до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у відповідача.
В той же час, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.
При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.
Вказані обставини підлягають перевірці судом.
Крім того проживання дитини разом з батьком не позбавляє матір права приймати участь у її вихованні та розвитку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання неповнолітньої дитини з позивачем підлягають відмові.
Разом з тим, в частині стягнення аліментів на утримання дитини, суд доходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно до ч.2 ст.51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.8 ЗУ "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 27 Конвенції ООН "Про права дитини" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини.
Згідно з ч.1 ст.181 СК способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч.3 ст.181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст.184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Принцип 6 Декларації прав дитини, проголошеної Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 р. передбачає, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння.
Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір'ю.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за доцільне призначити аліменти на утримання дитини.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за доцільне призначити аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду з 20.03.2024 і до її повноліття, до 16.04.2029.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача у розмірі 1 211,20 грн.
З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд
Позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Смирнова А.І. до ОСОБА_2 (третя особа: орган опіки та піклування Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області в особі) про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду з 20.03.2024 до повноліття доньки до 16.04.2029.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення виготовлено 05.11.2024.
Суддя Іллічівського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко