Справа №567/1577/24
Провадження №2/567/531/24
04.11.24 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
з участю відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м.Острозі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Бернацька Інна Михайлівна, Острозька міська рада Рівненської області, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, -
В Острозький районний суд Рівненської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Бернацька І.М., Острозька міська рада Рівненської області, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба по батьковій лінії - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з її частки будинковолодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Вказує, що ОСОБА_3 за життя - 30.07.2015 року склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті, заповіла позивачу ОСОБА_2 .
Посилається на те, що про наявність заповіту складеного на його користь він дізнався лише у вересні 2024 року, оскільки на час смерті зі спадкодавицею не проживав та окрім того вважав, що все майно ОСОБА_3 успадкував його батько - ОСОБА_1 .
Зазначає, що на день смерті його баба ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в м.Здолбунів Рівненської області разом з його батьком ОСОБА_1 , який здійснював за нею догляд та який не повідомив йому про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 і ввів його в оману про те, що саме він буде приймати спадщину після її смерті.
Вказує, що відразу після того, як йому стало відомо про наявність вказаного заповіту, 04.09.2024 року він відразу звернувся до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Бернацької І.М. для оформлення спадкових прав за заповітом, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з пропуском шестимісячного строку для подання такої заяви про прийняття спадщини.
Посилається на те, що зазначений строк для прийняття спадщини був пропущений ним з поважних причин, оскільки йому не було відомо про наявність заповіту складеного на його користь.
Вказує, що вищевказані обставини у своїх сукупності створили для нього об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , що й спонукало його звернутися до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою суду від 07.10.2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання, сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи.
Позивач та його представник в підготовче засідання не з'явилися, в поданій на адресу суду заяві позивач просить здійснювати розгляд справи у його відсутності та за відсутності його представника.
Відповідач ОСОБА_1 в підготовчому засіданні визнав позовні вимоги та не заперечував проти визначення ОСОБА_2 додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Пояснив, що позивач є його рідним сином, а ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була його матір'ю. Вказує, що йому було відомо про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , однак чи повідомляв він про нього своєму сину не пригадує. Допускає, що він дійсно міг забути сказати про заповіт, так як в той час син служив в ЗСУ. Коли саме ОСОБА_2 достовірно стало відомо про наявність заповіту він не може сказати.
Третя особа - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Бернацька І.М. в підготовче засідання не з'явилася, в поданій до суду заяві вказала на те, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду, просила розгляд справи здійснювати у її відсутності.
Представник третьої особи - Острозької міської ради Рівненської області в підготовче судове засідання не з'явилася, в поданій до суду заяві вказала на те, що при вирішення спору покладається на розсуд суду, просила розгляд справи здійснювати у її відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За змістом ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206, 207 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, ЦПК України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами, відповідач позов визнав, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.
Суд, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04.04.2018 року (актовий запис № 102 від 04.04.2018 року) (а.с.11).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з її права на частину будинковолодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке належить їй відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.04.1993 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2015 року (а.с.13, 17).
Відповідно до свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 від 07.02.1987 року, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 вказаний його батьком (актовий запис № 1 від 07.02.1987р.) (а.с.9).
З свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 25.10.1962 року, вбачається, що його матір'ю вказана ОСОБА_3 (а.с.10).
На день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Здолбунівської міської ради Рівненської області № 314/10-27 від 02.09.2024 р. (а.с.18).
За життя, 30.07.2015 року ОСОБА_3 склала заповіт відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті за законом, заповіла своєму внуку - ОСОБА_2 (а.с.12).
На день смерті ОСОБА_3 вказаний заповіт змінено чи відмінено не було, що підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 04.09.2024 року (а.с.21).
Спадкові справи після смерті ОСОБА_3 не заводилися, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 04.09.2024, а відтак заяви про прийняття чи відмову від прийняття спадщини після смерті останньої ніким не подавалися (а.с.20).
04.09.2024 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Бернацької І.М. щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в зв'язку з пропуском останнім строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.19).
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За положеннями частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 закінчився 30.09.2018 р., та позивач ОСОБА_2 в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини у строк, визначений ст.1270 ЦК України не звертався, таким чином пропустив строк для її прийняття.
Статтею 1272 ЦК України визначені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
У відповідності до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18 (провадження № 61-21447св19), від 26 березня 2020 року у справі №517/82/19 (провадження 61-1340св20).
Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст.1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до ч.5 ст.1268, ст.ст.1296-1299 ЦК України. Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо.
Законом не визначено чіткого переліку обставин, які можуть бути поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.
Встановлення критерію поважності такої причини відповідно ч.3 ст.1272 ЦК України віднесено до дискреції суду, який при розгляді конкретної справи повинен врахувати усі обставини в їх сукупності, що не дали можливості або перешкодили спадкоємцеві прийняти спадщину у встановленому законом порядку та строки.
Таким чином, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилається на те, що пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки йому не було відомо про існування заповіту складеного на його користь та вважав, що спадщину прийняв його батько. Вказані обставини у своїх сукупності створили для нього об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 .
Зазначені обставини визнав в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 .
За вказаних обставин суд вважає слушними доводи позивача щодо причини несвоєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини через необізнаність про наявність заповіту, оскільки він не є спадкоємцем за законом першої черги і про своє право спадкування за заповітом дізнався у вересні 2024 року та відразу звернувся до нотаріальної контори.
Окрім того, про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у разі доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту також вказано у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, 15 квітня 2020 року у справі № 190/106/18, 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19, від 15 квітня 2021 року у справі №591/1271/18, від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19, від 21 жовтня 2021 року у справі №643/13260/19, від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Звернення ОСОБА_2 з вищевказаним позовом суд розцінює як передбачений законом спосіб захисту своїх прав та інтересів з метою реалізації свого права на спадкування.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи свободу заповіту, дотримуючись захисту прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про наявність у позивача об'єктивних та істотних перешкод для реалізації його прав на спадкування, що мало наслідком пропуск ним встановленого законом строку для прийняття спадщини.
Таким чином, право позивача на прийняття спадщини підлягає захисту шляхом визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 10-13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.1272 ЦК України, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Бернацька Інна Михайлівна, Острозька міська рада Рівненської області, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю у два місяці, що починається з дня набрання рішенням суду законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.11.2024 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.