Справа № 372/3418/24
Провадження № 2-1662/24
31 жовтня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі :
головуючого судді Сташків Т.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ленди С.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулось до Обухівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №14.05.2023-100000876 від 08.06.2023 року у розмірі 19 080 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №14.05.2023-100000876, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 000 грн. строком на 42 днів.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 19 080 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9 000 грн., відсотках у розмірі 10 080 грн. 00 коп.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29.07.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник ТОВ «Споживчий центр» не з'явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, а саме не заперечував щодо стягнення тіла кредиту. Просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, оскільки є добровільно мобілізованим та надавав банку довідку форми 5. Щодо вирішення питання щодо стягнення судових витрат, поклався на розсуд суду.
Суд, заслухавши відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, 14.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №14.05.2023-100000876.
Як вбачається із заявки від 14.05.2023 року, сума кредиту складає 9 000 грн.; строк кредитування - 42 днів; з процентною ставкою «Економ» в розмірі 2 % за 1 день користування, та з процентною ставкою «Стандарт» в розмірі 3 % за 1 день користування.
14.05.2023 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 9 000 грн., що підтверджується квитанцією № 2308512478 від 14.05.2023 року, чим виконав свої зобов'язання своєчасно та у повному обсязі.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №14.05.2023-100000876 від 14.05.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 19 080 грн. 00 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9 000 грн., відсотках у розмірі 10 080 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору Кредитодавець зобов'язується надати кредит Прозичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 4.1 Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності.
Як вбачається з п. 6.7.1 Позичальник уклав вказаний договір повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням та має здатність виконувати його умови.
Даний договір підписано електронним підписом Позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору С136.
Позивачем та відповідачем строки повернення кредиту та процентів не змінювались.
До теперішнього часу відповідач не сплатив позивачу заборгованість, чим порушив свої зобов'язання, що встановлені укладеним 14.05.2023 року договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Строк, на який надавався кредит - 42 днів. У цей строк відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний був повернути ТОВ «Споживчий центр» грошові кошти у сумі 9 000 грн.
Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту, відтак з нього на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» необхідно стягнути заборгованість за основним боргом у розмірі 9 000 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Оскільки відповідач належним чином не виконав умови договору, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати процентів у розмірі 10 080 грн. 00 коп.
Щодо позиції відповідача про відмову в позові в частині стягнення процентів, оскільки він є добровільно мобілізованим, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Згідно із статтею 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд критично оцінює заперечення відповідача стосовно нарахування відсотків позичальнику, який є військовослужбовцем та має пільги, що передбачені п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідачем не додано до матеріалів справи доказів звернення до кредитора з документами, відповідно до переліку документів, що встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142.
У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі 426/4264/19.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в поному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором №14.05.2023-100000876 від 14.05.2023 року у розмірі 19 080грн. 00 коп.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути також і понесені ними судові витрати у виді судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Керуючись ст.12-13, 76-81, 89, 247, 258, 263-265, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за договором №14.05.2023-100000876 від 14.05.2023 року у розмірі 19 080 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Т.Г. Сташків