іменем України
Справа № 210/6776/23
Провадження № 1-кп/210/53/24
04 листопада 2024 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників обвинувачених, - адвокатів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції (дистанційного провадження), кримінальне провадження №12022040000000392 від 18 серпня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.255-1 ч.2, 307 ч.2 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.255-1 ч.2 КК України, -
В провадження Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022040000000392 від 18 серпня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.255-1 ч.2, 307 ч.2 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.255-1 ч.2 КК України.
Ухвалою суду від 27 березня 2024 року, кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_11 , закрито на підставі ст.284 ч.1 п.5 КПК України, у зв'язку зі смертю обвинуваченого та відсутності підстав для реабілітації померлого.
З матеріалів справи вбачається, що відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без права внесення застави, котрий в подальшому неодноразово було продовжено, останній раз 10 вересня 2024 року, та строк дії котрого закінчується 08 листопада 2024 року, та відносно обвинуваченого ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, котрий в подальшому також неодноразово було продовжено, останній раз 10 вересня 2024 року, та строк дії котрого закінчується 08 листопада 2024 року.
Обвинуваченому ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави, котра внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, обвинуваченого звільнено з-під варти, та він вважається таким, до котрого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовими клопотаннями про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_5 , та цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 , поклавши на нього наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, не залишати місце свого фактичного проживання, а саме: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками у цьому кримінальному провадженні. В обґрунтування клопотань прокурор зазначив про наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_9 заперечували проти клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили суд змінити його на цілодобовий домашній арешт. Посилалися на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тривале перебування обвинуваченого під вартою, наявність у нього постійного місця мешкання, про що від захисника обвинуваченого надійшло відповідне письмове клопотання. Щодо клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 , поклалися на розсуд суду.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та їх захисники заперечував проти задоволення клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та просили суд змінити йому запобіжний захід, щодо клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 , обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , вирішення даного питання залишили на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 (кожен окремо) проти клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не заперечували, однак просили змінити спосіб його виконання, змінивши його з цілодобового на нічний. В обґрунтування посилалися на відсутність ризиків, належну процесуальну поведінку обвинуваченого, його сімейний стан, міцність соціальних зв'язків, його намір працевлаштуватися, щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 . обвинувачений ОСОБА_6 поклався на розсуд суду. Адвокат ОСОБА_9 свою позицію висловив з підстав, зазначених вище.
Суд, заслухавши пояснення учасників по справі, дослідивши клопотання прокурора, клопотання сторони захисту, зазначає наступне.
Відповідно до ст.331 ч.ч.1, 3 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст.177 КПК України).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя осіб, їх зв'язки з суспільством.
За змістом ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Серед іншого, суд враховує наступне: особу обвинуваченого, характер та тяжкість діянь, які йому інкримінується, санкції статей, які передбачають міру покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченому діяння; вік та стан здоров'я обвинуваченого, його сімейний стан.
Суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 належить продовжити, згідно ст.197 КПК України, строком в межах 60 днів, до 02 січня 2025 року включно, без права внесення застави.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, санкції статей, які передбачають міру покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення, та перешкоджає ризикам, визначеним ст.177 КПК України.
При цьому, обвинуваченим та його захисником не наведено суду достатніх та вагомих підстав, котрі б слугували зміні запобіжного заходу відносно обвинуваченого.
Крім того, в рамках даного кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, котрий в подальшому неодноразово було продовжено.
Відповідно до ст.177 ч.1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст.181 ч.1 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ст.194 ч.5 КПК України на підозрюваного у випадку застосування запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою, може бути покладено ряд обов'язків, зокрема і повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9 про зміну способу виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до положень ч.3 ст.201 КПК України до клопотання мають бути додані: 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Відповідно до долучених до матеріалів справи доказів, обвинувачений ОСОБА_6 одружений, має неповнолітню дитину, постійне місце проживання, тобто міцні соціальні зв'язки, має намір працевлаштуватися.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 не вчиняв дій щодо умисного порушення умов обраного щодо нього запобіжного заходу, суд вважає обґрунтованим необхідність зміни способу виконання обраного відносно нього запобіжного заходу, та приходить до висновку про доцільність та можливість задоволення клопотання та змінити спосіб виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, змінивши його з цілодобового на нічний.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 196, ч.1, ч.3 ст.331 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , та його захисника, адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу, - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 02 січня 2025 року включно, без права внесення застави.
Усне клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 , та його захисника, адвоката ОСОБА_9 про зміну способу виконання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , - задовольнити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію раніше обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, на 60 днів, тобто до 02 січня 2025 року включно, змінивши час його виконання, з цілодобового, на заборону залишати житло у нічний час доби, а сааме з 22:00 години по 05:00 годину, з покладенням наступних обов'язків:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не залишати постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний час доби, з 22:00год. до 05:00год.;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у кримінальному провадженні.
З метою перевірки та контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_6 , покласти на працівників Національної поліції України обов'язки щодо проведення перевірок за місцем мешкання останнього.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня її постановлення до Дніпровського апеляційного суду, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - у той же строк з моменту її отримання.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 05 листопада 2024 року.
Суддя: ОСОБА_1