Справа № 932/2137/24
Провадження № 2-а/932/78/24
01 жовтня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого - судді Потоцької С.С., за участі секретаря судового засідання -Карапиш А.М.,-розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 08.03.2024 про накладення адміністративного стягнення за частиною другою ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою від 08.03.2024 його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою ст. 210 КУпАП через те, що він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік та без поважних причин не перебував на військовому обліку по 08.03.2024, чим порушив вимоги абз. 5. ч. 10 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зазначає, що він був взятий на військовий облік Сєверодонецьким МВК 10.04.2018. Після виїзду з міста 12.11.2018 взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 . На думку позивача, постанова від 08.03.2024 складено після спливу строку притягнення його до відповідальності.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.03.2024 відкрито провадження у справі. Судове засідання призначене на 20.05.2024.
У зв'язку із відставкою судді ОСОБА_2 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Потоцьку С.С.
Ухвалою від 12.08.2024 судове засідання було призначене на 27.08.2024. Ухвалою від 27.08. 2024 судовий розгляд відкладений на 05.09.2024 та витребувані матеріали, які стали підставою для винесення постанови від 08.03.2024.
Ухвала від 27.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 не виконана. Судове засідання відкладалося на 01.10.2024.
У судове засідання сторони не заявилися, про дату засідання повідомлені належним чином, про причини не явки не повідомили.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 відзив на позовну заяву не надав.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 08.03.2024 тво ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесена постанова, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою ст. 210 КУпАП України та накладено штраф у розмірі 1700 грн (а.с. 3).
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 не заявився до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік, без поважних причин не перебував на військовому обліку по 08.03.2024, чим порушив вимоги абз. 5. ч. 10 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, то ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке передбачене частиною другою ст. 210 КУпАП України.
Відповідно до частини 2 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.
Згідно із абзацом 11ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указами Президента України N 64/2022та N 69/2022від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
Диспозиція частини другої ст. 210КУпАП'є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" НОМЕР_1 -XII (далі - Закон N 2232-XII).
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону N 2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 10 статті 1 Закону N 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Загальні правила військового обліку встановлені статтею 33 Закону N 2232-XII, якою закріплено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами підпункту 2 частини 1 статті 37 Закону N 2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, серед іншого:
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12. 2022 N 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який діяв на час винесення оскаржуваної постанови (далі Правила військового обліку).
Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності через неявку до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік та неперебування без поважних причин на військовому обліку по 08.03.2024.
При цьому, суд звертає увагу, що у постанові не зазначений початок періоду, з якого позивач не перебував на військовому обліку.
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 04.10.2018 № 0000628518 (а.с.9).
На підтвердження факту перебування на військовому обліку позивачем надано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , яке видане 10.04.2018 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до абз. 3 п. 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7.12. 2016 № 921, який діяв на час видачі позивачу тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Відповідно до відміток на тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , позивач знятий ІНФОРМАЦІЯ_5 з військового обліку у зв'язку з виїздом 17.08.2018 та взятий на облік Шевченківським РВК 12.11.2018.
Отже на дату прийняття оскаржуваної постанови позивач перебував на військовому обліку.
Відтак, матеріалами справи спростовується факт неперебування позивача на військовому обліку до 08.03.2024.
Доказів на підтвердження невиконання позивачем обов'язку щодо явки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачем не надано.
Відповідно дост. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією Українита законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Проте відповідач не надав доказів правомірності прийняття постанови від 08.03.2024, які в нього наявні.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З урахуванням відсутності належних та достатніх доказів вчинення позивачем порушень, суд дійшов висновку про недоведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210 КУпАП.
Згідно з пунктом 3 частини третьої ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова від 08.03.2024 підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою ст. 210 КУпАП, підлягає закриттю.
Керуючись статтями 7, 9, 222, 247, 251, 258, 276, 283,284,293 КУпАП, статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Дніпро) від 08.03.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною другою ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.С.Потоцька