31 жовтня 2024 року
Справа № 707/1125/24
Провадження № 22-ц/821/1349/24
Категорія: 305010300
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Гончар Н. І., Карпенко О. В.,
секретаря - Мунтян К. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне Управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаська обласна прокуратура,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Прокуратури Черкаської області та Головного управління Національної поліції України в Черкаській області на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, у складі судді Смоляра О. А., повний текст складений 20 червня 2024 року,
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою.
Позовна заява мотивована тим, що в 2009 році позивач працювала головою правління ОСББ «Хрещатик 200» та в межах своїх повноважень організовувала і провела капітальний ремонт системи водовідведення будинку, в чому була нагальна необхідність. В 2021 році головою правління став ОСОБА_2 , за заявою якого 03.12.2012 були внесені відомості про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
В процесі розшукових дій позивач допитувалася слідчим, як підозрювана, хоча підозра їй не оголошувалася, а розшукові дії тривали по «розумним строком» протягом 2 років і 8 місяців.
28.07.2015, не надавши позивачу статусу підозрюваної, щодо неї відбулося виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження за ст. 367 КК України і лише 31.08.2015 їй було оголошено підозру.
08.10.2015 Соснівський районний суд м. Черкаси за клопотанням прокурора Євтушенка Д. В. звільнив позивача від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. 12.11.2015 Черкаський апеляційний суд скасував вказану ухвалу.
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.12.2019 ОСОБА_1 визнано винною за ч. 1 ст. 367 КК України і призначено їй покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-розпорядчою та фінансово-господарською діяльністю на строк 1 рік; на підставі ч. 5 ст. 74 КК України - звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29.04.2021 вирок від 23.12.2019 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 384 КК України у зв'язку із невстановленням достатніх доказів для доведення вини позивача в суді і використання вичерпаних можливостей їх отримати. 21.10.2021 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду ухвалу Черкаського апеляційного суду від 29.04.2021 залишив без змін.
У зв'язку з зазначеним, позивач зазнала величезної моральної шкоди за час її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності з 03.12.2012 по 29.04.2021. Довгим, необ?єктивним та упередженим розслідуванням, незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності та незаконним засудженням позивачу завдана тяжка моральна шкода: знищена її ділова репутація, принижена її честь та гідність, порушені її конституційні права громадянки України та нормальний спосіб її життя, оскільки вона була змушена докладати зусилля для захисту своїх прав, для організації життя в умовах постійного цькування, яке було організоване автором заяви про злочин. Через виклики до слідчих органів, збирання доказів проти позивача та проведення слідчих дій, пошуком стороною обвинувачення налаштованих проти неї свідків порушились її нормальні життєві зв?язки з оточуючими людьми, погіршились відносини з рідними і друзями. Перебування під слідством і судом завдало їй непоправної шкоди здоров?ю. Внаслідок багаторічного психологічного тиску, викликаного несправедливою кримінальною справою, перебуваючи в постійному стресі, позивач втратила спокій, набула хронічну невиліковну гіпертонічну хворобу 11 ступеню, хронічний панкреатит, дифузно-вузловий зоб щитовидної залози, дифузну фіброаденому молочних залоз, що потребує хірургічного втручання, погіршився зір та слух. Упродовж усього періоду слідства позивач відчувала постійний душевний дискомфорт з переживаннями тривоги, життєвої невизначеності, безпорадності, безсилля, втрату почуття захищеності. Незаслужені образи та приниженість її гідності, необхідність виправдовуватися та захищатися від надуманих звинувачень вибили її з нормального життєвого ритму. У позивача порушився сон, апетит, майже весь час перебування під слідством та судами вона жила та продовжує жити на пігулках, заспокійливих та снодійному. Нанесені психологічними травмами втрати здоров'я є непоправними і прогресуючими, що вимагають значних коштів на лікування.
В зв'язку з цим, просила суд стягнути з Державного бюджету України на її користь 950000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20 червня 2024 року заявлені вимоги задоволені частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 543483,87 грн моральної шкоди.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5434 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач перебувала під слідством та судом з 31.08.2015 - з дня повідомлення про підозру по 29.04.2021 - дату набрання законної сили ухвали суду апеляційної інстанції про скасування вироку суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю доказів, що становить 67 місяці 29 днів. Таким чином, гарантований державою мінімальний розмір компенсації моральної шкоди становить 543 483, 87 грн (67 місяці 29 день х 8000 грн), яку суд вважав за необхідне стягнути з відповідачів.
Вирішуючи даний спір, суд вважав, що доводи позивача щодо відшкодування їй моральної шкоди знайшли своє підтвердження дослідженими письмовими доказами у справі, проте суд не знайшов підстав для збільшення суми моральної шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне Управління Національної поліції в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20.06.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції залишилося поза увагою твердження ГУНП в Черкаській області відносно того, що позивачем в позовній заяві зазначено в якості відповідачів Державну казначейську службу України, Черкаську обласну прокуратуру та Головне управління Національної поліції в Черкаській області проте, у позовній заяві відсутній зміст позовних вимог до кожного з них, тому суд мав залишити позов без розгляду.
Скаржник зауважив, що позивачем не зазначено в чому конкретно виразились її моральні страждання та з чого вона виходила визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами вона підтверджується. Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що позивачем не надано жодних доказів наявності у позивача «душевних та психічних страждань, моральних втрат, погіршення можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зав'язків тощо», а також не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача.
Також скаржник заперечує щодо задоволення витрат на правничу допомогу, з огляду на таке.
Суд першої інстанції при винесені рішення, у мотивувальній частині зазначив, що оскільки позовні вимоги були задоволені частково, то суд з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, вважає за можливим відшкодувати позивачу витрати понесені на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 5434 грн. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду позовної заяви, суд першої інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог - на 57,2 % (із заявлених до стягнення 950000,00 грн, задоволено судом 543483,87 грн). Тому, позивачу підлягало компенсації 57,2 % витрат на правничу допомогу (5000 х 57,2 % = 2860,00 грн). Таким чином, з урахуванням вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності розміру задоволених позовних вимог, на користь ОСОБА_1 суд повинен був стягнути 2860,00 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Черкаська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20.06.2024 змінити, шляхом зменшення розміру моральної шкоди з 543483,87 до 108746,67 грн. Судовий збір сплачений за подачу апеляційної скарги компенсувати Черкаській обласній прокуратурі за рахунок держави.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виходячи з визначеної ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» розрахункової величини для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 1600 грн за 67 місяців 29 днів строку кримінального переслідування розмір шкоди становить 108746,67 грн. Зауваживши, що дана позиція викладена в постанові Київського апеляційного суду від 16.04.2024 у справі № 758/4856/23.
Відзиви на апеляційні скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьменко Л. В. надала відзив на апеляційну скаргу ГУНП в Черкаській області, в якому зазначила, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому рішення суду є законним, обґрунтованим, у зв'язку із чим просить залишити рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Зауважила, що позивачем були вірно обрані відповідачі у справі, та заявлені позовні вимоги до них.
Також вказала, що мінімальний розмір суми відшкодування за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності настає лише за фактом такого притягнення, що суд першої інстанції і зробив, а саме задовільнив позовні вимоги та стягнув мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, тому посилання скаржника є безпідставними та не можуть бути прийняті судом.
Державна казначейська служба України подала відзиви на апеляційні скарги, в яких погодилася з вимогами апеляційних скарг Черкаської обласної прокуратури та Головного Управління Національної поліції в Черкаській області, просила рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
28.07.2015 було внесено відомості до ЄРДР за № 42015250010000050, відповідно до яких, ОСОБА_1 , будучи головою ОСББ «Хрещатик-200» і службовою особою, через неналежне виконання своїх службових обов'язків, не перевіривши належним чином відповідність фактично виконаних робіт актам приймання виконаних підрядних робіт, підписала вказані акти, чим завдала істотної шкоди ОСББ «Хрещатик-200».
31.08.2015 за вказаним фактом ОСОБА_1 було повідомлено про підозру за ст. 367 КК України.
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.12.2019 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподаткованим мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-розпорядчою та фінансово-господарською діяльністю на строк 1 рік. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності /а.с. 9-13/.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29.04.2021 вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.12.2019 скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпані всі можливості їх отримати /а.с. 14-16/.
Постановою Верховного Суду від 21.10.2021 ухвалу Черкаського апеляційного суду від 29.04.2021 залишено без змін /а.с. 17-20/.
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 №118848, огляду онкохірургом молочних залоз, УЗД щитоподібної залози, огляду лікаря невропатолога від 11.11.2021, їй встановлено ряд діагнозів, хвора перебуває на обліку в Черкаському обласному онкологічному диспансері з необхідністю лікування обох молочних залоз, перебуває під наглядом лікаря-ендокринолога з періодичною діагностикою щитоподібної залози, перебуває на обліку в офтальмолога з діагнозом погіршення зору та необхідністю видалення катаракти правого ока, має признаки дифузних змін перенхіми печінки та хронічний панкреатит /а.с. 21-24/.
Також позивачем надано ряд фіскальних чеків з аптек на загальну суму 3341,75 грн /а.с. 24/.
У відповідності до Договору про надання правничої допомоги від 16.04.2024, укладеного між адвокатом Кузьменко Л. В. та ОСОБА_1 визначено, що клієнт зобов'язаний сплатити вартість послуг адвоката в розмірі і в строк згідно із Додатком №1 до даного Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору /а.с. 153-154/.
Додатком №1 від 22.04.2024 до Договору від 16.04.2024 передбачено, що сторони дійшли взаємної згоди про те, що вартість розміру оплати винагороди (гонорару) за цим Договором погодинно становить 1000 (одна тисяча гривень) за годину роботи /а.с. 155/.
Відповідно до Акту виконання робіт (надання послуг) від 20.05.2024 вбачається, що адвокат відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 та Додатку №1 до Договору від 22.04.2024 надала, а Клієнт прийняла наступні послуги правового характеру, затративши при цьому відповідну кількість часу, а саме разом - 5 год. /а.с. 156/.
Згідно Розрахунку вартості виконаних робіт (наданих послуг) від 20.05.2024 вбачається, що відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 та Додатку №1 до Договору від 22.04.2024, та актом (виконаних робіт) наданих послуг від 20.05.2024 вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить разом - 5000 грн /а.с. 157/.
Із Розрахунку орієнтовної суми вартості виконаних робіт (наданих послуг) від 18.06.2024 вбачається, що відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 та Додатку № 1 до Договору від 22.04.2024, та актом (виконаних робіт) наданих послуг від 20.05.2024 вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить разом 4500 грн /а.с. 158/.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 14 від 23.05.2024 ОСОБА_1 , сплатила за консультацію, написання позовної заяви та інші послуги адвоката на ім'я ОСОБА_3 - 5000,00 грн /а.с. 159/.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Статтею 15 ЦК України передбачено що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду оскажується відповідачами у справі в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат. Позивачем судове рішення не оскаржується.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконного переслідування.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Таким чином, цивільним законодавство України встановлено вичерпний перелік актів правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов'язання.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 1176 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема постановлення виправдувального вироку суду.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч. ч. 5 та 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
Визначаючи строк перебування позивача ОСОБА_1 під судом і слідством, суд першої інстанцій правильно вважав, що його початком є 31.08.2015 - день повідомлення про підозру по 29.04.2021 - дату набрання законної сили ухвали суду апеляційної інстанції про скасування вироку суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю доказів, що становить 67 місяці 29 днів.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Частинами 1 - 4 ст. 532 КПК України визначено, що вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування розрахункової величини для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 1600 грн суперечать змісту ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, які є обов'язковими до застосування, згідно з якими відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що діяв на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.
Відповідний правовий висновок, щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення рішення викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 і залишається незмінним, що підтверджено правовими висновками Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15, Верховного Суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 214/1543/15-ц та рядом інших постанов Верховного Суду.
Статтею 8 Закону «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 7100 грн, а з 01 квітня 2024 року 8000 грн.
Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (ч. 3 ст. 258 ЦПК України).
Рішення суду ухвалено 20 червня 2024 року, тому розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 543483,87 грн (8000 грн х 67 міс. 29 днів).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Черкаської обласної прокуратури про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1600 гривень з таких підстав.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумачення ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом».
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування ст. 13 Закону зазначив, що тлумачення наведеної норми Закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 01 травня 2024 року (справа № 163/1613/22).
Аналізуючи судову практику Верховного Суду при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, апеляційний суд встановив, що Верховний Суд роз'яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому дійшов висновку, що при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.04.2024 розміру мінімальної заробітної 8000 гривень.
Оскільки розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчився ухваленням рішення суду 20 червня 2024 року, тому розмір відшкодування моральної шкоди становить 543483,87 грн (8000 грн х 67 міс. 29 днів), який і необхідно стягнути на користь позивача.
Наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», згідно з пунктом першим якого це Положення визначає порядок застосування зазначеного вище Закону.
Згідно з п. 2 Положення, даний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Отже, саме Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним, і саме норми цього Закону визначають порядок визначення розміру моральної шкоди у спірних правовідносинах.
Ні на час розгляду справи судом першої інстанції, ні на даний час не вносилися зміни до ст. 13 приведеного Закону, і цей Закон не містить норми, яка передбачає відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом, виходячи із розрахункової величини, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачеві, не є в розумінні ст. ст. 56, 62 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 1167, 1176 ЦК України «виплатою», а відтак, підстави для застосування положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені в апеляційних скаргах доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення скаржниками норм закону.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги Черкаської обласної прокуратури необхідно відмовити.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги Головного Управління Національної поліції в Черкаській області стосовно відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує наступне.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про відшкодування витрат позивача на правову допомогу у даній цивільній справі, прийшов до висновку про необхідність їх відшкодування в частині задоволених позовних вимог, та стягнення із відповідачів на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5434 грн, пропорційно до розміру задоволених вимог.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги ГУНП у Черкаській області, щодо не пропорційного, на думку скаржника, задоволення судом вимог щодо стягнення коштів на професійну правову допомогу з тих підстав, що позовні вимоги до відповідачів були задоволені частково на 57,2 %, відтак з заявлених позивачем вимог на суму 950000 грн судом першої інстанції задоволено 543483,87 грн, а тому підлягає компенсації з Державного бютжету України сума 2860 грн на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1 - 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно наданого суду першої інстанції Розрахунку вартості виконаних робіт (наданих послуг) від 20.05.2024 вбачається, що відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 та Додатку №1 до Договору від 22.04.2024, та акту (виконаних робіт) наданих послуг від 20.05.2024 вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить разом - 5000 грн.
Із Розрахунку орієнтовної суми вартості виконаних робіт (наданих послуг) від 18.06.2024 наданої суду першої інстанції вбачається, що відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 та Додатку № 1 до Договору від 22.04.2024, та актом (виконаних робіт) наданих послуг від 20.05.2024 вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить разом 4500 грн.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 14 від 23.05.2024 ОСОБА_1 , сплатила за консультацію, написання позовної заяви та інші послуги адвоката на ім'я ОСОБА_3 - 5000,00 грн.
Таким чином сумарна вартість виконаних робіт становить 9500 грн, позовні вимоги до відповідачів були задоволені частково на 57,2 %, відтак з заявлених позивачем вимог на суму 950000 грн судом першої інстанції задоволено 543483,87 грн, а тому дійшов обґрунтованого висновку, що за надану правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає компенсації з Державного бютжету України сума в розмірі 5434 грн.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги Головного Управління Національної поліції в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: Н. І. Гончар
О. В. Карпенко