31 жовтня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 698/259/24
Провадження № 22-ц/821/1281/24
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 травня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Лазаренка В. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 29.08.2018 та отримав кредит у розмірі 50000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв'язку з порушенням умов договору, станом на 19.10.2022 вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 19.10.2022 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованість.
Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості у зв'язку з чим кредит з 29.08.2022 став у формі «на вимогу».
Станом на 15.01.2024 у відповідача утворилась заборгованість, яка становить 118294,87 грн в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 118294,87 грн, заборгованість за пенею 0 грн, заборгованість за порушення зобов'язання 0 грн.
Просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором від 29.08.2018 у розмірі 118294,87 грн і судові витрати по сплаті судового збору 3028 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що доводи позивача щодо розміру нарахованої суми загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) не підтверджені належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, АТ «Універсал Банк», вважаючи оскаржуване рішення незаконним, прийнятим всупереч норм процесуального права, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, просить скасувати заочне рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 травня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.
Зазначає, що підписанням цього договору, клієнт підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку.
Також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Окрім цього, клієнт беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.
Поміж цього, клієнт підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.
Зазначає, що під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов і правил, що знаходяться в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті Банку.
А тому посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах ЗУ «Про електронну комерцію».
Вважає, що доказів, які б спростовували б правильність наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
08 січня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (а.с. 14).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
До анкети-заяви Банком було надано Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, затверджених Протоколом Правління № 46 від 24.11.2021, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а. с. 15-82).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 29.08.2018, укладеним між АТ «Універсал Банк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 15.01.2024, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом складає 118294,87 грн, загальний залишок заборгованості за відсотками - 0,00 грн, заборгованість за пенею - 0,00 грн (а.с. 6-13).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України від 03.09.2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У позовній заяві АТ «Універсал Банк» вказує на те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті Банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
29 серпня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта та індивідуального податкового номеру відповідача, які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді.
ОСОБА_1 підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку. Проставлянням власноруч свого підпису ОСОБА_1 погодився, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови.
Підписанням цього договору підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім цього, він беззастережно погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
У п. 6 анкети-заяви клієнт просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги, у тому числі його електронний підпис, обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть йому відкриті в Банку.
Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем з наведенням буквено-цифрового коду, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на документах та на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або Банком з використанням електронного цифрового підпису.
Як вбачається з матеріалів справи, що серед наданих Банком доказів ані Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту «Чорна картка monobank» та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, ані витяг з Тарифів за карткою «monobank» не містять ні електронного, ні власноручного підпису позичальника.
На ряду з цим, у матеріалах справи відсутнє відповідне підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Паспорту споживчого кредиту та Тарифів.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank та Тарифи з користування Чорною карткою monobank не є належними доказами у справі.
У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 процентна ставка за користування кредитними коштами, строк повернення кредиту, відповідальність за порушення зобов'язань, ані умови надання позичальнику овердрафту не зазначені.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято Банком за заявою відповідача, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та розмір встановлених відсотків.
Отже, відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами та Паспортом споживчого кредиту та узгодив будь-які умови кредитування, в тому числі відсутні умови договору про сплату відсотків, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Доводи апеляційної скарги про те, що Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank знаходяться в публічному доступі та суд не був позбавлений можливості ознайомитися з чинною їх редакцією не заслуговує на увагу, адже обов'язок подання доказів покладено саме на сторін. Збирання доказів не є обов'язком суду.
Частиною 9 ст. 83 ЦПК України, на яку посилається Банк, визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Тобто дана норма не звільняє позивача від обов'язку подання суду в паперовій формі доказів, які є в публічному доступі.
Що стосується безпосередньо оцінки Паспорту споживчого кредиту, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Колегією суддів встановлено, що в Паспорті споживчого кредиту зазначена інформація з основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача виходячи з суми кредитного ліміту, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання (невиконання) зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Крім того, в цьому Паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Тобто, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Таким чином наявність у позивача Паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank, який не підписаний безпосередньо боржником ОСОБА_1 без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не можуть бути підставою для стягнення заборгованості з урахуванням відсотків які були списані з рахунку.
Тобто, відсутні докази того, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Універсал Банк» не дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов'язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що складається з тіла кредиту.
Такі висновки узгоджуються з практикою ВС у постанові від 12.02.2020 у справі № 365/159/19, а також від 02.12.2020 у справі № 161/5267/20 та свідчать про правильне вирішення спору у справі судом першої інстанції, адже наявність відповідних правовідносин між сторонами підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.
Матеріали справи також не містять доказів направлення Банком позичальнику ОСОБА_1 повідомлення «пуш» про необхідність погашення всієї суми заборгованості, надсилання якого вказує на те, що заборгованість за кредитом є простроченою і є необхідність у погашенні всієї суми такої заборгованості.
В підтвердження розміру заборгованості, яку просив стягнути позивач, було надано лише розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.08.2018 станом на 15.01.2024.
Разом з тим, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом та не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає Банк.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з наданого розрахунку заборгованості за договором вбачається, що нараховані відсотки Банком були включені в заборгованість за тілом кредиту, що прямо порушує вимоги ст. ст. 1048, 1049 ЦК України.
Отже, за відсутності інших доказів, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, який складений позивачем, не може слугувати належним доказом наявності у відповідача заборгованості перед Банком.
Посилання в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 367/4970/13ц, від 03 лютого 2022 року у справі № 758/10335/16-ц, що, на думку скаржника, повинні бути враховані судом при ухваленні оскаржуваного рішення, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Категорія «подібні правовідносини» може означати як такі правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і такі, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове правове регулювання спірних правовідносин.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що подібність правовідносин не підтвердилася, оскільки у цих постановах Верховним Судом встановлено обставини, відмінні, від тих, які встановлено в справі, що переглядається.
Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 23 травня 2024 року -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 31 жовтня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Т. Л. Фетісова