Провадження № 11-кп/821/715/24 Справа № 705/2705/14-к Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
28 жовтня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченої - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 26.09.2024 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_8 , яка наро-
дилася 7.06.1969 р. у м. Гайсин Вінницької
обл., громадянина України, має середню спе-
ціальну освіту, не працює, не одружена, рані-
ше не судима, зареєстрована
АДРЕСА_1 , проживає
АДРЕСА_2 в,
В провадженні Уманського міськрайсуду Черкаської обл. перебувають матеріали об'єднаної судової справи за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 та ч. 1 ст. 317 КК України
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та обвинуваченій ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб до 24.11.2024 р. включно, визначено заставу 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 536 800 грн., з покладенням обов'язків у разі внесення застави.
При прийняті такого рішення суд встановив ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої, забезпечити дієвість вказаного кримінального провадження, менший розмір застави також не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої, оскільки ОСОБА_8 в іншому кримінальному провадженні вже визначалася застава у меншому розмірі, яка була внесена, однак у подальшому ОСОБА_8 знову вчиняла протиправні дії.
Суд зауважив, що не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження вказаного запобіжного заходу щодо обвинуваченої. Обвинувачена може переховуватись від суду, з метою подальшого ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_8 усвідомлює, що в разі доведення її винуватості у вчиненні умисного тяжкого злочину їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Також, врахована особа обвинуваченої, якій інкримінуються злочини, характер яких свідчить про стійке неприйняття загально визнаних у суспільстві правил поведінки та моральності, оскільки діяння пов'язані зі збутом наркотичних засобів, психотропних речовин, врахована низка обвинувальних актів стосовно ОСОБА_8 щодо злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних речовин, які наразі перебувають у суді на розгляді, а тому суд дійшов висновку про те, що перебуваючи неізольованою від суспільства, обвинувачена може продовжити вчиняти аналогічні злочини, а також з метою уникнення від відповідальності може незаконно впливати на свідків.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити обраний їй запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з покладенням усіх процесуальних обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.
Зазначає, що прокурор не довів існування ризиків, не надав жодних доказів їх існування, а обмежився переліком стандартних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Під вартою перебуває вже рік, вважає що розгляд справи затягується та зводиться лише до продовження строку тримання під вартою. Свідки по матеріалам справи відсутні, поняті допитані, клопотання прокурора про можливий тиск на свідків необґрунтоване. Зауважує, що весь час досудового слідства вона перебувала на свободі, на її думку ризики з'явилися після спливу певного часу за який вона, перебуваючи на свободі, могла втекти і вплинути на неіснуючих свідків. Наявність інших кримінальних проваджень відносно неї не мають жодного відношення до тримання під вартою в даному провадженні.
Крім того, визначено непомірну суму застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, хоча відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави повинен бути від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Зауважує, що необхідно врегулювати питання, а саме обрати єдину заставу, яку вона внесла в іншому кримінальному провадженні, оскільки відносно неї існують два запобіжні заходи і обидва пов'язані з триманням під вартою і внесенням застави.
Заслухавши доповідь судді, обвинувачену ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали виділені з судового провадження, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, об-ґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 Розділу II КПК України.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Перевіркою наданих апеляційному суду матеріалів встановлено, що вказані вимоги місцевим судом виконані в повному обсязі.
Виходячи з наданих матеріалів кримінального провадження, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що ризики, наведені прокурором, а саме те, що обвинувачена може переховуватись від суду, може продовжити злочинну діяльність, є дійсними та триваючими, на даний час не зменшились і виключають можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої до 2 місяців та залишаючи розмір застави у раніше визначеному розмірі, суд першої інстанції врахував ступень тяжкості кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченій, що у разі доведення її винуватості у вчиненні умисного тяжкого злочину їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Також, врахована особа обвинуваченої, якій інкримінуються злочини, характер яких свідчить про стійке неприйняття нею загально визнаних у суспільстві правил поведінки та моральності, всі вони пов'язані зі збутом наркотичних засобів, психотропних речовин, прийнято до уваги низка обвинувальних актів стосовно ОСОБА_8 щодо злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних речовин, які наразі перебувають на розгляді в суді, суд обґрунтовано дійшов висновку, що перебуваючи неізольованою від суспільства, обвинувачена може продовжити вчиняти аналогічні злочини, а також з метою уникнення від відповідальності може незаконно впливати на свідків, при цьому суд врахував наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду, оскільки можливе притягнення до кримінальної відповідальності та суворість можливого призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, може бути розцінена нею більш небезпечним ніж переховування та втеча; ризик незаконного впливу на свідків; ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, що ніяким чином не є порушенням вимог закону.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто даних та не було надано і суду апеляційної інстанції, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Місцевий суд перевірив можливість застосування відносно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу та дійшов до правильного висновку про можливість внесення застави в раніше визначеному та обґрунтованому розмірі ухвалою слідчого судді Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 23.11.2023 р., з вказаним висновком суду погоджується і апеляційний суд, а тому доводи апелянтки і в цій частині є безпідставними.
Враховуючи відсутність даних про втрату ризиків та підтвердження їх існування і на цей час, відсутність даних про неможливість утримування ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятора, суд обґрунтовано зауважив, що запобіжний захід обраний відносно обвинуваченої у виді тримання під вартою доцільно продовжити на шістдесят днів, з можливістю внесення застави, з метою забезпечення її належної поведінки під час розгляду кримінального провадження та запобіганню зазначених судом ризиків.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановив, що обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день, свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченої не зможе забезпечити належної її процесуальної поведінки, забезпечити дієвість вказаного кримінального провадження, менший розмір застави також не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої, оскільки, обвинуваченій ОСОБА_8 в іншому кримінальному провадженні, вже визначалася застава у меншому розмірі, яка була внесена, однак у подальшому остання знову вчиняла протиправні дії. Зазначені судом ризики наразі є реальними, триваючими, запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_8 обраний з можливістю внесення застави, розмір якої достатньо обґрунтований ухвалою слідчого судді Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 23.11.2023 р., а тому підстав для зменшення розміру застави апеляційний суд не вбачає.
З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 до двох місяців, з можливістю внесення застави.
Суд першої інстанції, згідно вимог ст. 331 КПК України, розглянув питання про продовження строку дії запобіжного заходу. При цьому клопотання прокурора про продовження тримання під вартою відповідає вимогам КПК України, знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції. З огляду на викладене, доводи обвинуваченої про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутність підстав для продовження відносно неї строку тримання під вартою, слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір застави є занадто завищеним, також на думку апеляційного суду є не обґрунтованими. Суд першої інстанції перевіряв ці доводи та дійшов обґрунтованого висновку про його відповідність вимогам КПК України, із зазначеним висновком суду погоджується і апеляційний суд. Можливість обрання «єдиної застави» у різних кримінальних провадження, як про це ставить питання обвинувачена, не передбачена нормами чинного КПК України.
Доводи апеляційної скарги про надмірну тривалість перебування обвинуваченої під вартою апеляційний суд вважає не доречними, тому що вивченням наданих судом першої інстанції та сторонами матеріалів вбачається, що розгляд справи місцевим судом проводиться згідно вимог КПК України, його тривалість залежить від кількох чинників, як об'єктивних так і суб'єктивних та на які суд апеляційної інстанції не має законодавчих підстав для впливу.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, визначив розмір застави, належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченої під варто, а тому відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави, є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 та 419, 4221 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 26.09.2024 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб до 24.11.2024 р. включно, визначено заставу 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 536 800 грн. - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді