Житомирський апеляційний суд
Справа №291/713/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/864/24
Категорія ч.3 ст.309 КК України Доповідач ОСОБА_2
30 жовтня 2024 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12021065480000084 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2024 року, яким засуджено
Волинц
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ружин, Бердичівського району, Житомирської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- за ч.3 ст.309 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Обрано ОСОБА_6 в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 03.11.2024 (включно), або до моменту набрання вироком законної сили, в межах зазначеного строку, та взяти його під варту з зали суду.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання, з 04.09.2024, у зв'язку з обранням йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за даним вироком суду.
Виконання вироку в частині взяття ОСОБА_6 під варту доручено ВПД №2 Беричівського РВП ГУНП в Житомирській області, направлено зазначеному відділу поліції копію даного вироку для виконання.
Стягнуто з ОСОБА_6 , і.к. НОМЕР_1 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 21722, 26 грн.
Питання про речові докази судом вирішено відповідно до ст. 100 КПК України та у апеляційній скарзі не оспорюється.
Згідно вироку, ОСОБА_6 у невстановлений слідством час, у невстановленому слідством місці та невстановленим слідством способом придбав наркотичний засіб канабіс та психотропну речовину амфетамін, які незаконно зберігав за місцем свого проживання, а саме в будинку АДРЕСА_2 .
Після чого частину наркотичного засобу канабіс він вживав шляхом паління за допомогою наперстка та двох пластикових пляшок, що були поєднані одна в одну, на яких утворилось нашарування екстракту канабісу, внаслідок чого незаконно виготовив вказаний наркотичний засіб.
В подальшому вищевказані наркотичні засоби та психотропну речовину він залишив зберігати у будинку та підсобних приміщеннях, домогосподарства до 10.04.2021, тобто незаконно придбав, виготовив та зберігав наркотичні засоби і психотропні речовини без мети збуту.
Цього ж дня в період часу з 09 год. 00 хв. по 14 год. 46 хв., працівниками поліції, під час проведення обшуку вищевказаного домоволодіння було виявлено та вилучено наркотичний засіб канабіс, загальною масою 5450,162 грам, екстракт канабісу, загальною масою 3,70 грам та психотропну речовину амфетамін, загальною масою 9,3095 грам, які ОСОБА_6 незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_6 та призначити йому покарання із застосуванням положення ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробувальним терміном - 3 (три) роки.
Стверджує, що судом при призначенні покарання не враховано, що обвинувачений більше 4 місяців вже не вживає наркотичних засобів, має на утриманні 3 малолітніх дітей, дружина в декреті, наявність у обвинуваченого травми обох нижніх кінцівок, внаслідок якої був змушений вживати наркотичні засоби.
Крім того, судом не враховано досудову доповідь, з якої вбачається, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства.
Зазначає, що обвинувачений повністю визнає вину та щиро кається, вчинив кримінальне правопорушення внаслідок складних сімейних обставин.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються.
Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 309 КК України.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
З кримінального провадження вбачається, що суд призначаючи ОСОБА_6 покарання в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
При призначенні покарання ОСОБА_6 судом було враховано тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин в особливо великих розмірах, що свідчить про підвищену небезпеку вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, враховано дані про особу обвинуваченого, який є особою раніше не судимою, непрацюючий, одружений, має на утриманні малолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, відповідно до акту спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів Д-46 для направлення на примусове лікування ОСОБА_6 лікування не потребує.
Що стосується доводів апелянта, що суд не врахував досудову доповідь, в якій зазначено, що виправлення ОСОБА_6 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та він не становить високої небезпеки для суспільства, то така доповідь для суду має рекомендаційний характер, а при призначенні покарання суд враховує положення ст.65 КК України.
Аргументи захисника, що обвинувачений раніше не судимий, має на утриманні малолітніх дітей, дружину, враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є мінімальним за санкцією ч. 3 ст. 309 КК України.
Твердження апелянта, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав вину та щиро розкаявся є помилковим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обвинувачений визнавав вину частково, об'єктивних обставин придбання наркотичних засобів, які він зберігав, в особливо великих розмірах, суду не повідомив, надавав щодо цього суперечливі показання та лише під тиском доказів, загрозою суворого покарання, визнавав зберігання наркотичних засобів та психотропної речовини при цьому критичної оцінки своєї злочинної поведінки, осуду своїх дій не вбачалося, що свідчить про відсутність у нього щирого каяття.
На переконання колегії суддів в апеляційній скарзі захисника не наведено переконливих підстав про доцільність призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, у зв'язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, підстав не вбачається.
З врахуванням цих обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 мінімальне покарання в межах санкцією ч. 3 ст. 309 КК України, не можна розцінювати таким, що є очевидно несправедливим внаслідок його суворості.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст.412 КПК України, які би тягнули за собою безумовне скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не допущено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: