Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7822/24 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В. М.
Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.
28 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Бузган А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/7822/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 29 серпня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Шкирі В.М.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якому просила визнати незаконними рішення, дії та бездіяльність виконавчого комітету Житомирської міської ради при ознайомленні її з оригіналами документів та розгляді її запитів на інформацію, прийнявши виклад порушень законодавства, якими порушені її конституційні права, та пояснення стосовно розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної 12 порушеннями законодавства про доступ до публічної інформації при ознайомленні з оригіналами документів, що призвело до погіршення її здоров'я та завдало їй душевних страждань, а також за рахунок виконкому Житомирської міської ради відшкодувати на її користь моральну шкоду в сумі 120 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 26.09.2022, 05.10.2022, 17.10.2022 та 31.10.2022 вона зверталася до Житомирської міської ради із запитами на надання їй інформації у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вважає, що відповідачем (суб'єктом владних повноважень) за наслідками розгляду поданих нею запитів про надання публічної інформації відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» порушено її права та заподіяно моральну шкоду, зокрема: працівниками міської ради ознайомлення із запитуваними документами проводилося в коридорі міської ради; незаконній відмові надати оригінали документів для ознайомлення; надані на ознайомлення документи сформовано неналежним чином; незаконній відмові оформити надані копії документів у відповідності до вимог чинного законодавства; незаконному викладі висновків у листі від 12.10.2022; незаконному надсиланні актів про відмову в ознайомленні з документами від 04.10.2022 та акту про ознайомлення з документами від 28.10.2022; незаконному складанні акту про відмову в ознайомленні з документами від 04.10.2022 та акту про ознайомлення з документами від 28.10.2022 року; незаконній відмові у розгляді запиту від 31.10.2022. Стверджує, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у сумі 120 000,00 грн., адже вона зазнала погіршення стану здоров'я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 29 серпня 2024 року у відкритті провадження у справі відмовлено та водночас роз'яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, як таку, що перешкоджає провадженню у справі, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, а також - постановити окрему ухвалу.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема суд першої інстанції незаконно змінив суть та обґрунтування її позовної заяви, незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви за правилами цивільного судочинства, не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем, не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які вона посилалася у позовній заяві, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також незаконній відмові у доступі до правосуддя. Просить також постановити окрему ухвалу щодо п'ятнадцяти порушень чинного законодавства, які допущені суддею районного суду при розгляді її позовної заяви, надіславши судді для усунення недоліків та запобігання їх повторенню.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалась.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Виконавчий комітет Житомирської міської ради спрямував до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з'явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 26.09.2022 за вх. №25/Д-158із, 05.10.2022 за вх.№168із, 17.10.2022 за вх.175із, 31.10.2022 за вх.186із, ОСОБА_1 було подано до Житомирської міської ради запити на інформацію у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.9,13,16).
Листом Житомирської міської ради від 26.09.2022 повідомлено ОСОБА_1 про те, що їй будуть надані для ознайомлення та виконання викопіювання проект рішення Житомирської міської ради «Про відмову суб'єктам земельних відносин у наданні дозволів на розроблення документацій із землеустрою». При цьому повідомлено, що ознайомитись та виконати викопіювання можна у відділі організаційного забезпечення депутатської діяльності Житомирської міської ради, однак лише в тій частині, що стосується розгляду виключно питання ОСОБА_1 (а.с.10).
Згідно відповіді Житомирської міської ради на запит ОСОБА_1 від 05.10.2022 вбачається, що ОСОБА_1 надано належним чином завірену копію листа Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 20.04.2022 №135/1/12 та повідомлено про те, що їй було надано належним чином завірені копії запитуваних документів (а.с.15).
Також встановлено, що на запит від 17.10.2022 та від 31.10.2022 ОСОБА_1 повідомлено про можливість ознайомлення із запитуваними документами та отримання у разі необхідності належним чином завірених копій (а.с.18, 23).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зміст та вимоги позову ОСОБА_1 , а також приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації» підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.
Законодавець у ч. 1ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Так, частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Відповідно до приписів п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як встановлено зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її запитів на інформацію, відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства, зокрема, працівниками міської ради ознайомлення із запитуваними документами проводилося в коридорі міської ради; незаконно відмовлено надати оригінали документів для ознайомлення; надані на ознайомлення документи сформовано неналежним чином; незаконно відмовлено оформити надані копії документів у відповідності до вимог чинного законодавства; незаконному викладі висновків у листі від 12.10.2022; незаконно надіслані акт про відмову в ознайомленні з документами від 04.10.2022 та акт про ознайомлення з документами від 28.10.2022; незаконно складено акт про відмову в ознайомленні з документами від 04.10.2022 та акт про ознайомлення з документами від 28.10.2022; незаконно відмовлено у розгляді запиту від 31.10.2022.
Таким чином, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що при розгляді цієї справи дослідженню підлягає правомірність дій відповідача при розгляді запитів ОСОБА_1 , що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду цих запитів.
Колегія суддів наголошує, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, які полягають у незаконній відмові надати оригінали документів для ознайомлення по запитам ОСОБА_1 та відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №295/5101/21 (провадження №61-16527св21) та від 25 січня 2023 року у справі №295/6697/22.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відносно десяти порушень чинного законодавства суддею Корольовського районного суду м. Житомира Шкирі В.М. при розгляді її позовної заяви, яку надіслати до суду першої інстанції, який за своїми повноваженнями повинен усунути виявлені судом недоліки чи порушення чинного законодавства для запобігання їх повторенню, колегія суддів виходить із наступного.
Окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення.
Відповідно до положень ст. 385 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст. 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
За положеннями частини десятої ст.262 ЦПК України, суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Отже, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду апеляційної інстанції, реалізація якого пов'язується із допущенням судом першої інстанції порушення норм права.
Враховуючи, що колегія суддів не встановила порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.
Решта доводів апеляційної скарги ґрунтується на помилковому розумінні норм процесуального права та з огляду на вищевикладене додаткового правового обґрунтування не потребують.
Відповідно до пункту 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 29 серпня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року.
Головуючий Судді