Справа № 761/40451/24
Провадження № 1-кс/761/26816/2024
29 жовтня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , із застосуванням відеоконференції із захисником ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 3 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №22024000000000653 від 18.07.2024,
Старший слідчий в ОВС 1 відділу 3 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №22024000000000653 від 18.07.2024.
Слідчий обґрунтовує клопотання тим, щоГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22024000000000653 від 18.07.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що під час збройного протистояння військових підрозділів України проти збройних формувань РФ та підконтрольним їм незаконних збройних формувань так званих «ДНР» та «ЛНР», низка військовослужбовців з числа захисників та оборонців України потрапили в полон до ворога.
Після потрапляння у полон військовослужбовців Збройних Сил України доставляли, в тому числі, на тимчасово окуповану територію Донецької області, а саме на територію колишньої Калінінської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 27), яка розташована за адресою: вул. Немировича-Данченка, 9, м. Горлівка, Донецька область, 84647, де було створено місце для тимчасового утримання військовослужбовців, службовців українських силових структур та цивільних осіб, так звана «Державна бюджетна установа Калінінська виправна колонія Державної служби виконання покарань Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки», яка в подальшому 23.01.2023 була перейменована у «Федеральна казенна установа «Виправна колонія № 4 Головного управління Федеральної служби виконання покарань по ДНР».
На території вказаної установи нагляд за українськими військовополоненими здійснювали співробітники так званої «Державної служби виконання покарання Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки» та «Калінінської виправної колонії», яких в подальшому, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, але не раніше 09.02.2023, зараховано до особового складу «Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації».
При цьому, під час утримання на території так званої «Калінінської виправної колонії» до українських військовослужбовців, які набули статусу військовополонених, застосовувались фізичне та психологічне насильство, а також вчинялися дії, які ображають особисту честь і гідність особи, зокрема образливе та принизливе поводження, яке розпочиналось з моменту їх прибуття в установу під час так званої «прийомки» та продовжувалось протягом всього часу їх утримання.
До вчинення вказаної протиправної діяльності відносно військовополонених, невстановлені в ході досудового розслідування співробітники «Калінінської виправної колонії» залучили на добровільній основі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_6 окремого батальйону морської піхоти Військово-морських сил України , який в свою чергу потрапив у полон до окупаційних військ 24.02.2022, та з 28.07.2022 по 21.06.2024 утримувався у «Калінінській виправній колонії», при цьому лояльно ставився та активно співпрацював з представниками вказаної колонії.
Так, у збройному протистоянні проти збройних формувань РФ, серед інших брав участь військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України, помічник гранатометника, солдат, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18.09.2023 до «Калінінської виправної колонії» було доставлено ОСОБА_7 , який згідно положень статті 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року мав статус військовополоненого, тобто особи, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, та якого помістили до так званого «Дисциплінарного ізолятору», розташованого на території колонії.
Наступного дня 19.09.2023 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), після повернення військовополонених, в тому числі ОСОБА_7 , з прогулянки в приміщення так званого «Дисциплінарного ізолятору», невстановлені в ході досудового розслідування співробітники «Калінінської виправної колонії», які знаходились біля входу, запитали у військовополонених, чи мають вони будь-які татуювання на тілі. На вказане запитання ствердно відповіли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
При цьому вказані співробітники колонії зробили вигляд, що не почули ствердної відповіді від ОСОБА_7 , та вирішили покарати останнього.
Так, невстановлені в ході досудового розслідування співробітники «Калінінської виправної колонії» завели ОСОБА_7 у приміщення «Дисциплінарного ізолятору» та, знаходячись в коридорі вказаного приміщення, змусили роздягнутись та почали наносити удари ногами по різним частинам тіла. В подальшому вказані співробітники колонії, до яких за власною ініціативою приєднався ОСОБА_4 , відвели ОСОБА_7
до туалетної кімнати, яка знаходилась в окремому приміщенні «Дисциплінарного ізолятору».
Знаходячись у вказаному приміщенні ОСОБА_4 , який лояльно ставився
та активно співпрацював з представниками колонії, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з невстановленими в ході досудового розслідування співробітниками «Калінінської виправної колонії», розуміючи, що між російською федерацією та Україною з 19 лютого 2014 року триває міжнародний збройний конфлікт, діючи в умовах такого конфлікту та у зв'язку із ним, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 є військовополоненим в розумінні ст. 4 Конвенції, користуючись беззахисним станом останнього, у порушення норм міжнародного гуманітарного права, здійснили жорстке поводження по відношенню до нього.
Зокрема, ОСОБА_4 та невстановлені в ході досудового розслідування співробітники «Калінінської виправної колонії», застосовуючи фізичну силу, звалили з ніг ОСОБА_7 над унітазом. При цьому ОСОБА_4 утримував його руки за спиною, з метою придушення можливого опору, а невстановлені в ході досудового розслідування співробітники «Калінінської виправної колонії» завдавали удари ногами по голові, тим самим опускаючи її безпосередньо в унітаз, чим спричинили ОСОБА_7 сильне фізичне та моральне страждання, приниження його честі та гідності.
Він же, вчинив жорстоке поводженні з військовополоненим ОСОБА_9 за наступних обставин.
Так, 30.10.2023 (більш точний час в ході досудового розслідування
не встановлено), військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 Збройних Сил України, стрільця, солдата ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який згідно положень статті 4 Конвенції мав статус військовополоненого, тобто особи, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, доставили до «Калінінської виправної колонії» разом з іншими військовополоненими, та завели до приміщення «Дисциплінарного ізолятору», де відбувалась процедура так званої «прийомки».
Військовополонених, в тому числі ОСОБА_9 , вишукали у коридорі
та по одному почали заводити в окреме приміщення, в якому вже знаходились невстановлені в ході досудового розслідування співробітники «Калінінської виправної колонії».
Коли до вказаного приміщення завели ОСОБА_9 , невстановлені
в ході досудового розслідування співробітники «Калінінської виправної колонії» наказали йому повністю зняти одяг та стати до стіни у так званій «позі ластівки», після чого почали безпричинно наносити численні удари ногами та спеціальними засобами - гумовими кийками «ПР-73», по різним частинам тіла.
При цьому ОСОБА_4 , який лояльно ставився та активно співпрацював
з представниками колонії, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб
з невстановленими в ході досудового розслідування співробітниками «Калінінської виправної колонії», розуміючи, що між російською федерацією та Україною з 19 лютого 2014 року триває міжнародний збройний конфлікт, діючи в умовах такого конфлікту та у зв'язку із ним, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 є військовополоненим в розумінні ст. 4 Конвенції, користуючись беззахисним станом останнього, у порушення норм міжнародного гуманітарного права, зайшов до вказаного приміщення та безпричинно завдав не менше трьох ударів спеціальним засобом - гумовим кийком «ПР-73» по сідницям ОСОБА_9 , чим спричинили йому сильне фізичне та моральне страждання, приниження його честі та гідності.
Він же, вчинив жорстоке поводженні з військовополоненим ОСОБА_10 за наступних обставин.
Так, 18.01.2024 (більш точний час в ході досудового розслідування
не встановлено), військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 Збройних Сил України, стрільця-снайпера, старшого солдата ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який згідно положень статті 4 Конвенції мав статус військовополоненого, тобто особи, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, доставили до «Калінінської виправної колонії» разом з іншими військовополоненими, та завели до приміщення «Дисциплінарного ізолятору», де відбувалась процедура так званої «прийомки».
Військовополонених, в тому числі ОСОБА_10 , вишукали у коридорі
та по одному почали заводити в окреме приміщення, в якому вже знаходились невстановлені в ході досудового розслідування співробітники «Калінінської виправної колонії» та ОСОБА_4 .
Коли до вказаного приміщення завели ОСОБА_10 , невстановлені в ході досудового розслідування співробітники «Калінінської виправної колонії» наказали йому повністю зняти одяг та стати до стіни у так званій «позі ластівки», після чого почали безпричинно наносити численні удари спеціальними засобами - гумовими кийками «ПР-73», по різним частинам тіла.
При цьому ОСОБА_4 який лояльно ставився та активно співпрацював
з представниками колонії, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб
з невстановленими в ході досудового розслідування співробітниками «Калінінської виправної колонії», розуміючи, що між Російською Федерацією та Україною з 19 лютого 2014 року триває міжнародний збройний конфлікт, діючи в умовах такого конфлікту та у зв'язку із ним, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 є військовополоненим в розумінні ст. 4 Конвенції, користуючись беззахисним станом останнього, у порушення норм міжнародного гуманітарного права, після побиття останнього гумовими кийками «ПР-73» та виконання наказу невстановлених співробітників «Калінінської виправної колонії» розвернутись до них обличчям, завдав удару ногою, взуто в черевик, у грудну клітину ОСОБА_10 , чим спричинили йому сильне фізичне та моральне страждання, приниження його честі та гідності.
З огляду на викладене 06.08.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
06.08.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
07.08.2024 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва
до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, тривалістю 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, тобто до 04.10.2024 включно.
26.09.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні виконувачем обов'язків Генерального прокурора продовжено до трьох місяців, тобто до 06.11.2024.
30.09.2024 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 продовжено до 06.11.2024.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.10.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 6 місяців, тобто до 06.02.2025.
У клопотанні слідчого зазначено, що на даний час існують ризики, які дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, є обґрунтованими та підтверджуються зібраними матеріалами в ході досудового розслідування, та з урахуванням того, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, та строк запобіжного заходу застосований слідчим суддею спливає 06.11.2024, просив задовольнити клопотання та продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки досудове розслідування не завершено, тривають слідчі/процесуальні дії, підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 немає.
Захисник заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Підозрюваний підтримав доводи захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши додані до клопотання матеріали, додатково долучені документи, дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22024000000000653 від 18.07.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
06.08.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.438 КК України.
06.08.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
07.08.2024 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва
до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, тривалістю 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, тобто до 04.10.2024 включно.
26.09.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні виконувачем обов'язків Генерального прокурора продовжено до трьох місяців, тобто до 06.11.2024.
30.09.2024 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 продовжено до 06.11.2024.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.10.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 6 місяців, тобто до 06.02.2025.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, а саме: даними показаннями потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , показаннями свідків ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ; даними протоколів оглядів публікацій, розміщених у всесвітній мережі інтернет; даними протоколами впізнаннями підозрюваного ОСОБА_4 потерпілими у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 ; даними протоколу слідчого експерименту з потерпілими у даному провадженні; даними протоколів одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_4 з потерпілими; даними висновку експерта № 1121 від 07.10.2024; даними висновку експерта № 1136 від 07.10.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Виходячи з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити правопорушення.
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
Аналізуючи зазначені прокурором ризики, слідчий суддя дійшов висновку про їх наявність з огляду на дані про особу ОСОБА_4 , фактичні обставини кримінального провадження, покарання, яке може бути призначене в разі визнання винуватим, отже існують ризики, що останній зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зазначені ризики є суттєвими, і як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
Відповідно до ст.199 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При цьому, прокурором в судовому засіданні доведено продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, такого ступеню, які виправдовують подальше тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 та які дають підстави слідчому судді продовжити застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даних про стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 щодо неможливості тримання під вартою останнього, слідчому судді не надано.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань, які обумовлюють необхідність продовження до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та суворість можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У свою чергу, продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя виходить з того, що строк досудового розслідування кримінального провадження, продовжено до шести місяців, а тому строк дії ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід встановити на 60 днів.
Вказані вище обставини підозри, пред'явленої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, із застосуванням насильства, наявність на території України дії воєнного стану, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, дають підстави слідчому судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України з огляду також на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов'язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого в ОВС 1 відділу 3 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про продовження підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 27 грудня 2024 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя