Справа № 761/40167/24
Провадження № 1-кс/761/26632/2024
30 жовтня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004266 від 23.10.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
установив:
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід № 102066) клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004266 від 23.10.2024.
Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, слідчий Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 зазначає про таке.
Слідчими Шевченківського управління поліції ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100004266 від 23.10.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що 23.10.2024 у період часу з 16 год. 40 хв. по 17 год. 45 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим у складі чергової слідчо-оперативної групи у ході особистого обшуку під час затримання в порядку ст. 208 КПК України у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено та вилучено чотири пластикові колби з невідомою речовиною.
Крім того, в ході особистого обшуку у ОСОБА_5 вилучено мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «GALAXY THE FLIP» з IMEI: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 без вставленої сім карти та мобільний телефон марки «APPLE» моделі «iPHONE 14 Plus» з IMEI: НОМЕР_3 та встановленою сім-картою мобільного оператора НОМЕР_4 , що разом поміщені до спецпакету CRI1040673.
Слідчий в клопотанні зазначає, що в органу досудового розслідування є підстави вважати, що вилучені мобільні телефони використовувались ОСОБА_5 для розповсюдження інформації стосовно місця знаходження речовин, що знаходяться у незаконному обігу.
23.10.2024 постановою слідчого Шевченківського УП ГУНП у місті Києві вилучені в ході проведення обшуку автомобіля мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «GALAXY THE FLIP» з IMEI: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 без вставленої сім карти та мобільний телефон марки «APPLE» моделі «iPHONE 14 Plus» з IMEI: НОМЕР_3 та встановленою сім-картою мобільного оператора НОМЕР_4 , що разом поміщені до спецпакету CRI1040673, речі визнано речовими доказами.
Крім того, в ході затримання ОСОБА_5 в порядку статті 208 КПК України в останнього вилучено рюкзак сірого кольору з вмісту якого вилучено пластикові колби з невідомою речовиною. Зазначений рюкзак сірого кольору без написів та ідентифікуючих ознак вилучено до спецпакету QYH0108671.
У зв'язку викладеним, для забезпечення збереження речових доказів, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 25.10.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 28.10.2024 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
У судове засідання слідчий Шевченківського УП ГУНП у місті Києві не з'явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи. Однак, через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Представник власника майна у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Так, слідчими Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100004266 від 23.10.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Процесуальне керівництво у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.10.2024, під час затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , виявлено та вилучено, зокрема майно на яке слідчий просить накласти арешт.
24.10.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Звернення слідчого з клопотанням про арешт на вищезазначене тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 від 23.10.2024 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовими доказами.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в цьому кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження про який просить слідчий.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами постановою слідчого від 23.10.2024, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вилучене майно.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004266 від 23.10.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, що вилучене 23.10.2024, під час проведення особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
-мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «GALAXY THE FLIP» з IMEI: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 без вставленої сім карти;
-мобільний телефон марки «APPLE» моделі «iPHONE 14 Plus» з IMEI: НОМЕР_3 та встановленою сім-картою мобільного оператора НОМЕР_4 ;
-рюкзак сірого кольору без написів та ідентифікуючих ознак, який вилучено до спецпакету QYH0108671.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_6