Справа № 761/39634/24
Провадження № 2-о/761/614/2024
24 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Мальцева Д.О.,
за участю секретаря Панчохи Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою, відповідно до якої просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - Україна, Запорізька обл., м. Мелітополь, заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є бабусею заявниці. ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Мелітополь бабуся заявниці померла. Окрім свідоцтва про смерть, виданого на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, інших документів на підтвердження факту смерті своєї бабусі заявник не має, внаслідок чого не може здійснити державну реєстрацію її смерті та отримати свідоцтво про смерть. З огляду на зазначене, остання звернулась до суду з вказаним позовом.
23.10.2024 протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
23.10.2024 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. по справі відкрито провадження.
У судове засідання заявник не з'явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином. Подала заяву, у якому просила справу розглянути без її участі.
У судове засідання заінтересована особа не з'явилась, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином. Від представника заінтересованої особи на адресу суду надійшла заява, у якій представник заінтересованої особи просить справу розглянути без її участі.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Бабуся заявниці, ОСОБА_2 , померла на тимчасово окупованій території України в м. Мелітополь, Запорізької області, ІНФОРМАЦІЯ_3 року від набряку головного мозку, ішемічного інсульту та постійної форма фібриляції передсердець, про що зазначено у довідці про причину смерті за № С-01934 від 28.05.2024, на підставі якої видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_1 від 08.05.2024.
Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 Закону, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону, державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
У свою чергу, відповідно до положень ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Зокрема, додатком 1 до вищезазначеного розпорядження такими населеними пунктами визначено населені пункти Маріупольського району Донецької області.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що встановлення зазначеного у заяві факту має для заявника юридичне значення, оскільки безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема, надасть можливість здійснити державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 та отримати відповідне свідоцтво про смерть. Отримання заявником свідоцтва про смерть ОСОБА_2 встановленого зразка, надасть можливість заявнику реалізувати своє право на спадкування майна, що лишилось після померлої ОСОБА_2 При цьому, встановлення вказаного факту в позасудовому порядку за вищевказаних обставин неможливе.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 317 ЦПК України).
Керуючись Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 3, 4, 10, 17, 18, 264, 265, 273, 293-294, 315-319, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи жіночої статі, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Мелітополі, Запорізької області, Україна.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Копію рішення суду невідкладно направити до Органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації смерті померлої особи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: