Справа №760/13171/21
2/760/2046/24
23.10.2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Кавун В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із зазначеним позовом до ОСОБА_1 та просить суд стягнути із відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 20613,87 грн. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг, підписала заяву № б/н від 28.01.2015, згідно якої отримала кредитну карту із встановленим кредитним лімітом на картковий рахунок, який в подальшому був збільшений до 15500,00 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 12.04.2021 становить 20613,87 грн., з яких:
16842,32 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
3771,55 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 20613,87 грн. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
13.05.2021 року позивач подав клопотання про розгляд справи в спрощеному провадженні без повідомлення сторін та клопотання про огляд веб сайту АТ КБ «Приватбанк».
21.05.2021 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді ОСОБА_2
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23.06.2021 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
05.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.03.2024 №797/0/15-24.
05.04.2024 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.07.2024 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач у позовній заяві просить розглядати справу за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надіслана відповідачу судова ухвала та повістка повернулася на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином суд вважає повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи належним.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідач з метою отримання банківських послуг, підписала заяву №б/н від 28.01.2015, згідно якої отримала кредитну карту із встановленим кредитним лімітом на картковий рахунок, який в подальшому був збільшений до 15500,00 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 12.04.2021 становить 20613,87 грн., з яких: 16842,32 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3771,55 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У анкеті-заяві відповідача від 28.01.2015 процентна ставка не зазначена.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути відсотки за користування кредитними коштами.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи» АТ КБ «ПриватБанк».
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» обслуговування кредитних карт «Універсальна» було ознайомлено відповідача, який при цьому погодився з ними, підписуючи Заяву.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи» обслуговування кредитних кар «Універсальна» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи» не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, який безпосередньо підписаний останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, в силу положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 3771,55 грн.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, суд вважає можливим стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту у розмірі 16842,32 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 2 006,23 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 530, 549, 610, 633, 634, 638, 1054 ЦК України, суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.01.2015 у розмірі 16842,32 грн.
В іншій частині позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.11.2024
Суддя: Букіна О.М.