Справа №760/24553/24
1-кп/760/3361/24
05 листопада 2024 року м.Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Рудьківка, Бобровицького району, Чернігівської області, з середньою освітою, заміжня, маючої на отриманні малолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує постійного медичного нагляду у зв'язку з захворюванням органів слуху, працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України,
14.06.2023 ОСОБА_5 працевлаштувалась до АТ «Укрпошта», код ЄДРПОУ 21560045 на посаду оператором поштового зв'язку 1 класу. Її робоче місце знаходиться в цеху обробки поштового зв'язку №5 (надалі ЦОКК АДРЕСА_2 , з графіком роботи, доба робоча дві доби вихідні.
В подальшому, 14.06.2023, між АТ «Укрпошта» в особі заступника директора філії з операційної діяльності Дирекція оброблення та перевезення пошти АТ «Укрпошта» ОСОБА_7 з одного боку та оператором поштового зв'язку 1 класу ОСОБА_5 з іншого боку укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
В посадовій інструкції оператора поштового зв'язку 1 класу цеху обміну та оброблення посилочної пошти Дирекції оброблення та перевезення пошти АТ «Укрпошта» зазначено, п. 2.1.12 «Забезпечення схоронності прийнятної пошти до моменту її здачі та отримання повної розписки». П. 2.2.7 «Забезпечувати схоронність поштових відправлень, періодичних друкованих видань, палетів, іменних речей, майна цеху». П. 2.2.10 «Не допускати пошкодження або втрату ввіреного майна Товариства, а також документів, що передані на збереження або перебувають в роботі». П. 4.1. «На оператора поштового зв'язку 3 класу покладається відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових завдань та обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, відповідно до законодавства України».
Водночас встановлено, що посада оператора поштового зв'язку 1 класу АТ «Укрпошта», код ЄДРПОУ 21560045 не пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, тобто ОСОБА_5 не є службовою особою.
04.03.2024, приблизно, о 08:00 год. ОСОБА_5 прибула до приміщення ДОПП, АТ «Укрпошта», яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Г.Кірпи, 2. Перебуваючи на зміні на робочому місці в міжнародному цеху поштового зв'язку АТ «Укрпошта», визначила для себе предметом злочинного посягання поштові замовлення, як додаткове джерело доходу, з метою збагачення за рахунок матеріальних цінностей АТ «Укрпошта». Для цього остання маючи доступ до поштових відправлень, які поступили до ЦОКК-5 з складу, виявив міжнародне поштове відправлення №RK181812852LV, на яке здійснюється нарахування митного платежу в сумі 1422 гривень, в середині якого знаходився мобільний телефон марки «XIAOMI Redmi Note 13Pro +5G 12/512GB, ІМЕІ: НОМЕР_1 , вартістю 89,35 доларів США, (згідно курсу НБУ станом на 04.03.2024 року становить 3,256 гривень, згідно висновку експерта №СЕ-19/111-24/45791-ТВ від 09.08.2024 ринкова вартість, нового, не бувшого у використанні мобільного телефону марки «XIAOMI Redmi Note 13Pro +5G 12/512GB, ІМЕІ: НОМЕР_1 , без пошкоджень, в робочому стані, без сколів подряпин тріщин потертостей технічного справного, в комплекті до мобільного телефону знаходився зарядний пристрій не бувший у використанні, а саме USB кабель та блок живлення до мобільного телефону, станом на момент скоєння злочину, а саме 04.03.2024 року могла становити 13,950 грн.), яке відклала до пустого контейнеру.
В подальшому, 04.03.2024, у невстановлений досудовим розслідування час, ОСОБА_5 , переконавшись що за її діями ніхто не спостерігає, поклала міжнародне поштове відправлення № RK181812852LV, під кофту.
Після чого скориставшись нагодою залишитись у приміщенні цеху наодинці, розірвала попередньо заховане міжнародне поштове відправлення № RK181812852LV, на яке здійснюється нарахування митного платежу в сумі 1422 гривень, в середині якого знаходився мобільний телефон марки «XIAOMI Redmi Note 13Pro +5G 12/512GB, ІМЕІ: НОМЕР_1 , вартістю 89,35 доларів США, (згідно курсу НБУ станом на 04.03.2024 року становить 3,256 гривень, згідно висновку експерта №СЕ-19/111-24/45791-ТВ від 09.08.2024 ринкова вартість, нового, не бувшого у використанні мобільного телефону марки «XIAOMI Redmi Note 13Pro +5G 12/512GB, ІМЕІ: НОМЕР_1 , без пошкоджень, в робочому стані, без сколів подряпин тріщин потертостей технічного справного, в комплекті до мобільного телефону знаходився зарядний пристрій не бувший у використанні, а саме USB кабель та блок живлення до мобільного телефону, станом на момент скоєння злочину, а саме 04.03.2024 року могла становити 13,950 грн) та поклала його до власної сумки.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на привласнення чужого майна, яке було їй ввірене з метою особистого збагачення, вчинене в умовах воєнного стану ОСОБА_5 , утримуючи при собі привласнене міжнародне відправлення, 04.03.2024, приблизно, о 20 год. 00 хв. пройшла пропускний пункт АТ «Укрпошта» та з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись привласненим майном на власний розсуд.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_8 завдано майнову шкоду на суму 13950 гривень.
20.03.2024, приблизно, о 08:00 год., ОСОБА_5 прибула до приміщення ДОПП, АТ «Укрпошта», яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Г.Кірпи, 2. Перебуваючи на зміні на робочому місці в міжнародному цеху поштового зв'язку АТ «Укрпошта», визначила для себе предметом злочинного посягання поштові замовлення, як додаткове джерело доходу, з метою збагачення за рахунок матеріальних цінностей АТ «Укрпошта». Для цього остання маючи доступ до поштових відправлень, які поступили до ЦОКК-5 з складу, виявила міжнародне поштове відправлення №RK192144085LV, на яке здійснюється нарахування митного платежу в сумі 729 гривень, в середині якого знаходився мобільний телефон марки «Poco X6 5G 12/256GB, ІМЕІ: НОМЕР_2 , вартістю 89,35 доларів США, (згідно курсу НБУ станом на 20.03.2024 року становить 3,256 гривень, згідно висновку експерта №СЕ-19/111-24/45791-ТВ від 09.08.2024 ринкова вартість, нового, не бувшого у використанні мобільного телефону марки ««Poco X6 5G 12/256GB, ІМЕІ: НОМЕР_2 , без пошкоджень, в робочому стані, без сколів подряпин тріщин потертостей технічного справного, в комплекті до мобільного телефону знаходився зарядний пристрій не бувший у використанні, а саме USB кабель та блок живлення до мобільного телефону, станом на момент скоєння злочину, а саме 20.03.2024 року могла становити 11,583 грн.), яке відклала до пустого контейнеру.
В подальшому, 20.03.2024, у невстановлений досудовим розслідування час, ОСОБА_5 , переконавшись що за її діями ніхто не спостерігає, поклала міжнародне поштове відправлення № RK192144085LV, під кофту.
Після чого скориставшись нагодою залишитись у приміщенні цеху наодинці, розірвав попередньо заховане міжнародне поштове відправлення № RK192144085LV, на яке здійснюється нарахування митного платежу в сумі 729 гривень, в середині якого знаходився мобільний телефон марки «Poco X6 5G 12/256GB, ІМЕІ: НОМЕР_2 , вартістю 89,35 доларів США, (згідно курсу НБУ станом на 20.03.2024 року становить 3,256 гривень, згідно висновку експерта №СЕ-19/111-24/45791-ТВ від 09.08.2024 ринкова вартість, нового, не бувшого у використанні мобільного телефону марки ««Poco X6 5G 12/256GB, ІМЕІ: НОМЕР_2 , без пошкоджень, в робочому стані, без сколів подряпин тріщин потертостей технічного справного, в комплекті до мобільного телефону знаходився зарядний пристрій не бувший у використанні, а саме USB кабель та блок живлення до мобільного телефону, станом на момент скоєння злочину, а саме 20.03.2024 року могла становити 11,583 грн.) та поклала його до власної сумки.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на привласнення чужого майна, яке було їй ввірене з метою особистого збагачення, вчинене повторно в умовах воєнного стану ОСОБА_5 , утримуючи при собі привласнене міжнародне відправлення, 20.03.2024, приблизно, о 20 год. 00 хв. пройшла пропускний пункт АТ «Укрпошта» та з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись привласненим майном на власний розсуд.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_9 завдано майнову шкоду на суму 11583 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у привласненні чужого майна, яке їй ввірене, вчинене повторно в умовах воєнного стану, обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині, а саме, у привласненні чужого майна, яке їй ввірене, вчинене повторно в умовах воєнного стану, визнала повністю, розкаялася.
Судом з'ясовано, що обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду немає. Крім того суд роз'яснив, що учасники судового розгляду будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які в судовому засіданні не досліджувались, і які ніким не оспорюються.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованих обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
Враховуючи вимоги до вмотивованості судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого звертається увага на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.У рішеннях ЄСПЛ ( «Салов проти України», «Серявін та інші проти України» та ін.) склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Отже, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами поза межами розумного сумніву підтверджують вину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме у привласненні чужого майна, яке їй ввірене, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
При призначенні виду покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжуючі покарання. ОСОБА_5 раніше не судима, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжкого злочину. Також суд враховує ставлення обвинуваченої до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом'якшують покарання. Судом враховується й те, що обвинувачена з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення використовує найбільш несприятливий для суспільства час - умови воєнного стану, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки злочинів.
Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченої, яка офіційно працевлаштована, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, яка потребує постійного медичного нагляду у зв'язку з захворюванням органів слуху, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, добровільно відшкодувала завдану шкоду.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).
Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченою ОСОБА_5 діяння є тяжким злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 191 КК України з позбавленням права обіймати посади пов'язані з реалізацією адміністративно-господарських або адміністративно-розпорядчих функцій .
Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженої особи без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинувачену, її щире бажання виправитись, відсутність тяжких наслідків від злочину, беручи до уваги,що завдані збитки були повністю відшкодовані потерпілим, і вони не наполягали на суворій мірі покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити її від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України.
Підстави для призначення обвинуваченій ОСОБА_5 покарання за правилами ст. 69 КК України незважаючи на її щиросердечно каяття відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.
Процесуальні витрати по справі суд стягує з обвинуваченої ОСОБА_5 , на підставі ст.124 КПК України.
Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373-376, КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України і призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з реалізацією адміністративно-господарських або адміністративно-розпорядчих функцій на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 , від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
На підставі ч.4 ст.174 КПК України скасувати арешт з майна накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31 липня 2024 року, а саме на мобільний телефон марки "Redmi Note 13", чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_3 , чохол білого кольору, а також три зарядні пристрої з USB кабелем білого кольору кожний та мобільний телефон марки «CUBOT X70», чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_4 .
Речови докази: мобільний телефон марки "Redmi Note 13", чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_3 , чохол білого кольору, а також три зарядні пристрої з USB кабелем білого кольору кожний, та мобільний телефон марки «CUBOT X70», чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_4 - повернути законному володільцю ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_5 2271 (дві тисячі двісті двадцять сім) гривень 84 копійки за проведення товарознавчої експертизи від №СЕ-19/111-24/45791-ТВ від 09.08.2024.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1