Справа №760/17893/24
1-кп/760/3160/24
01 листопада 2024 року м.Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миронівське Бахмутського району Донецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого -,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, -
ОСОБА_7 09.05.2024, приблизно, о 16 годині 25 хвилин, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем марки «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині просп. Любомира Гузара в м. Києві зі сторони бульвару Вацлава Гавела в напрямку вул. Гната Юри зі швидкістю, приблизно, 122 км/год., перевозив в якості пасажира ОСОБА_5 , який розташовувався на передньому пасажирському сидінні.
Під час руху ОСОБА_7 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 «а», 10.1, 12.4 та 12.9 б Правил дорожнього руху України:
- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- підпункт «б» п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- підпункт «а» п. 2.9: водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 12.4: У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
- п. 12.9 б: водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 , 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил;
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_7 виявились у тому що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, розпочав керування автомобілем марки «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 , під час якого, маючи об'єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати безпечну швидкість руху, умисно порушуючи швидкісний режим, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що своїми односторонніми діями створив для себе умови, в яких позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, рухаючись у другій смузі проїзної частини просп. Любомира Гузара в м. Києві, зі сторони бульвару ОСОБА_8 у напрямку вул. Гната Юри, не переконався що зміна напрямку руху буде безпечною і не створить небезпеки іншим учасникам руху, розпочав перестроювання праворуч, в процесі виконання якого не зміг ураховувати дорожню обстановку та, навпроти будинку АДРЕСА_3 не впорався з керуванням транспортного засобу, допустив втрату його курсової стійкості, перебуваючи в стані заносу, виїхав в першу (крайню праву смугу) попутного напрямку руху проїзної частини, де здійснив наїзд на нерухомі припарковані автомобілі марки «Рено Сценік» н.з. НОМЕР_2 та «Джип Компас» н.з. НОМЕР_3 , після чого виїхав за межі проїзної частини праворуч, де здійснив наїзд на дерево.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, у вигляді: саден (без опису морфології) кінцівок, закритої травми живота; крововиливи у тканини паранефральної клітковини; розриву нирки (що займає 2\3 поверхні, з ушкодженням чашково-мискової системи), частковий розрив правого наднирнику; яка (травма) обумовила розвиток гемоперітонему (мініально відомим об'ємом до 1100, (мл) крові. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжкого тілесного ушкодження. Враховуючи відомі часові дані, обставини події, характер виявлених тілесних ушкоджень та окремі морфологічні складові, виявлені тілесні ушкодження утворилися за рахунок дії тупого/тупих твердого/твердих предмету/предметів, у строк 09.05.2024 внаслідок автомобільної травми - травма пасажира у салоні автомобіля (який рухався) під час його зіткнення з перешкодою.
В діях водія ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, які є причиною виникнення дорожньо-транспортної події.
Крім того в ході досудового розслідування в діях ОСОБА_7 виявлено порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Порушення ОСОБА_7 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України визнав повністю, розкаявся.
Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду немає. Крім того суд роз'яснив, що учасники судового розгляду будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які в судовому засіданні не досліджувались, і які ніким не оспорюються.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованих обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
Враховуючи вимоги до вмотивованості судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого звертається увага на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.У рішеннях ЄСПЛ («Салов проти України», «Серявін та інші проти України» та ін.) склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Отже, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами поза межами розумного сумніву підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжуючі покарання. ОСОБА_7 раніше не судимий, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжкого злочину, також суд враховує, ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом'якшують покарання.
Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, не одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря нарколога, та лікаря психіатра не перебуває. Суд враховує думку потерпілого ОСОБА_5 , якій не наполягав на суровій мірі покарання оскільки примирився з обвинуваченим, матеріальних претензій до нього немає.
Також, судом враховується, що обвинувачений керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, оскільки водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
При цьому, суд виходить із того, що вчинений злочин обвинуваченим, хоча вчинений з необережності, разом з тим, сідаючи за кермо транспортного засобу, обвинувачений не міг не розуміти значення своїх дій та міг передбачити їх негативні наслідки. Тобто, обвинувачений, сідаючи за кермо транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння, не міг не розуміти, що він піддає загрозі як своє життя, так і життя пасажиру автомобіля. Саме цей стан - стан алкогольного сп'яніння, в тому числі, сприяв тому, що обвинувачений не впорався з керуванням автомобіля, втративши контроль над керуванням транспортного засобу, що призвело до створення загрози життю потерпілого ОСОБА_5 .
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди, молодий вік обвинуваченого.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).
Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 діяння є тяжким злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Беручи до уваги керування обвинуваченим ОСОБА_7 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та наслідки в результаті порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху у вигляді спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за правилами ст. 69 КК України, не зважаючи на його щиросердне каяття, молодий вік та відшкодування завданої шкоди, відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.
Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_7 залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
На підставі ч.4 ст.174 КПК України скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року, а саме на автомобіль марки «Opel Vectra» д.н.з. НОМЕР_1 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , належить ОСОБА_9 .
Речови докази: автомобіль марки «Opel Vectra» д.н.з. НОМЕР_1 - повернути законному володільцю.
Стягнути з ОСОБА_7 3029,12 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/111-24/40768-ІТ від 22.07.2024.
Стягнути з ОСОБА_7 4543,68 (чотири тисячі п'ятсот сорок три) гривни 68 копійок за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-24/30357-ФП від 12.07.2024.
Стягнути з ОСОБА_7 3029,12 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-24/29386-ІТ від 23.05.2024.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1