Справа №760/16365/22 2/760/5272/24
18 жовтня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю секретаря судового засідання Григор'єва С. О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ТОВ «ФК «Горизонт» Комаровського Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова Олена Василівна, про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна та скасування державної реєстрації нерухомого майна,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства (далі - ДП) «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А. В., Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «ФК) «Горизонт», ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив: визнати недійсним правочин, укладений за результатами прилюдних торгів, які проводились ДП «Сетам» з реалізації лоту № 492932 (трикімнатна квартира, загальною площею 118,80 кв. м, житловою площею - 65,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), які оформлені протоколом № 576871 проведення електронного аукціону (торгів); скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 нерухомого майна у вигляді трикімнатної квартири, загальною площею 118,80 кв. м, житловою площею - 65,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 48170384, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65167272 від 18 жовтня 2022 року 15:21:11, приватний нотаріус Курасова О. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ).
Свої вимоги мотивує тим, що 11 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ТОВ «Фірма «Домус» (директором якого є ОСОБА_1 ) був укладений кредитний договір № 111676540000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі 175 000 дол. США.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 118,80 кв. м, житловою площею 65,50 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом його реалізації з прилюдних торгів.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року у справі № 760/3660/13-ц було замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Горизонт».
24 травня 2021 року приватним виконавцем Івановим А. В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року у справі № 760/3660/13-ц.
26 вересня 2022 року в межах вказаного виконавчого провадження були проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем яких став ОСОБА_4 , за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів № 576871.
18 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Курасовою О. В. видано ОСОБА_5 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, на підставі якого за ним зареєстровано право власності на вищевказану квратиру.
Позивач вважає, що торги проведено незаконно та їхній результат підлягає анулюванню, оскільки спірна квартира використовується ним та його сім'єю як єдине житло, він є особою з інвалідністю 1-ї групи та потребує, окрім лікування, захисту його прав судом. Залишення його без квартири в такому стані не відповідає ні національному законодавству, ні Конвенції «Про права людини». Зазначає, що виконавець не взяв до уваги, що боржник є особою з інвалідністю та не надав йому можливість погасити заборгованість іншим чином, ніж шляхом незаконного позбавлення квартири.
Крім того, на момент проведення електронних торгів, у провадженні судді Солом'янського районного суду міста Києва перебувала справа за заявою позивача про перегляд заочного рішення від 23 квітня 2013 року, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, в межах якого проведено вищевказані електронні торги. Ухвалу про прийняття заяви про перегляд заочного рішення до розгляду було постановлено 05 вересня 2022 року. У зв'язку з чим, 23 вересня 2022 року, засобами електронної пошти, було направлено до приватного виконавця Іванова І. В. клопотання про зупинення виконавчого провадження, отримавши яке, він повинен був зупинити виконавче провадження та не вчиняти жодних дій до дня вирішення судом справи. Однак таких дій ним вчинено не було.
Також, на момент проведення торгів, позивачем оскаржувались безпосередньо договори іпотеки (справа № 760/21312/21), згідно з якими і відбулося стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру. Наявність вказаної справи свідчить про те, що виконавець не мав права вчиняти жодних виконавчих дій.
Окрім того, при проведенні прилюдних торгів приватним виконавцем не було дотримано положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який не дозволяв примусово звернути стягнення (відчужити без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду, якщо таке майно виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи.
Враховуючи вищевикладене, електронні торги є незаконними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим, підлягає скасуванню і реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 , тому позивач звернувся до суду з указаним позовом та просив його задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2022 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Митрофанову А. О.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року вказану заяву залишено без руху.
05 січня 2023 року позивачем усунуто недоліки.
10 січня 2023 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова А. В. належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 24 травня 2021 року.
10 березня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача - ТОВ «ФК Горизонт», в якому представник заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки ані позовна вимога про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, ані позовна вимога про скасування державної реєстрації нерухомого майна не відповідають належному способу захисту у цій справі. Зокрема, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за іншою особою, то належному способу захисту відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна.
Крім того, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідними є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Водночас, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності зазначених обставин.
Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на порушення якого посилається позивач, втратив чинність.
Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року лише прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року, однак на момент проведення прилюдниз торгів, заочне рішення не було скасовано.
Закон України «Про виконавче провадження» та Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року не містять законодавчої заборони щодо примусової реалізації майна громадян з інвалідністю.
Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначений вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчих дій, з якого вбачається, що оскарження позивачем договору іпотеки не є обов'язковою умовою для зупинення виконавчого провадження або прилюдних торгів.
Враховуючи вищевикладене, просив відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 29 травня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - ТОВ "ФК "Горизонт» про залишення позову без розгляду від 10 березня 2023 року.
27 червня 2023 року до суду надійшли витребувані матеріали виконавчого провадження.
Розпорядженням керівника апарату суду Щерби А. від 02 лютого 2024 року № 36 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/16365/22, провадження № 2/760/5272/24, у зв'язку з відрахуванням головуючого судді Митрофанової А. О. зі штату суду, пов'язаного із закінченням строку відрядження, відповідно до наказу голови суду від 01 лютого 2024 року № 7-К.
На підставі вищевикладеного та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду вказаної цивільної справи визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
13 лютого 2024 року ухвалою суду вищевказану справу прийнято до провадження головуючим суддею Ішуніною Л. М. та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
27 червня 2024 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити. Крім того, зазначив, що оцінку квартири, яка була реалізована на електронних торгах, не було проведено, будь-яких актів не складалося, вартість за якою її було продано не відповідає реальній ціні. Також, йому не було запропоновано викупити цю квартиру, оскільки він як власник має переважне право, та про зняття заборони на продаж спірної квартири йому не було повідомлено.
Представник відповідача - ТОВ "ФК "Горизонт» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідачі: Державне підприємство «Сетам», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов А. В., Фільштінський Л. та третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова О. В. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідачів та третьої особи.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд установив, що 23 квітня 2013 року Солом'янським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення, яким позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нерухоме майно - трикімнатну квартиру, загальною площею 118,80 кв. м, житловою площею - 65.50 кв. м., що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності гр. ОСОБА_1 , за рахунок якого задовольнити вимоги ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 11167654000.
26 січня 2021 року ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва замінено стягувача - ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Горизонт» у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
24 травня 2021 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, де боржником є ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ «ФК «Горизонт», в межах якого цього ж дня було винесено постанову про арешт майна боржника.
03 червня 2021 року приватним виконавцем проведено опис майна боржника - трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
14 червня 2021 року постановою приватного виконавця призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
17 червня 2021 року приватним виконавцем Івановим А. В. було подано до ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна - трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення електронних торгів.
Зі змісту протоколу № 576871 від 26 вересня 2022 вбачається, що він сформований за результатами проведення електронного аукціону, реєстраційний номер лота: 492932; найменування майна: іпотека, трикімнатна квартира, загальною площею 65,50 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; ціна продажу: 2 281 160,00 грн; переможець аукціону Фільштінський Леонід; підстава визначення переможця: найвища цінова пропозиція.
07 жовтня 2022 року приватним виконавцем складено акт № НОМЕР_1/21-1 про реалізацію предмета іпотеки, а також винесено постанову про зняття арешту з такого майна.
Крім того, 07 жовтня 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
18 жовтня 2022 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 497, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В. 18 жовтня 2022 року.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом зазначив, що правочин, укладений за результатами прилюдних торгів, які оформлені протоколом проведення електронного аукціону, підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до положень статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК Україн, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 16/89 зазначено, що реалізація майна боржника на прилюдних торгах (аукціоні) полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів (аукціону). Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів (аукціону) особливості, проведення таких торгів (аукціону) є правочином.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 306/604/20 (провадження № 61-4623св22) відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Так, як на підставу задоволення позовних вимог, позивач посилається на порушення приватним виконавцем положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який не дозволяв примусово звернути стягнення (відчужити без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду, якщо таке майно виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи.
У постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2015 року у справі № 6-483цс15, від 15 квітня 2015 року у справі № 6-46цс15, від 25 травня 2015 року у справі № 6-57цс15 сформовані висновки, згідно з якими Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є правовою підставою, що не давав змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.
Встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачав втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняв його примусове стягнення (відчужувати без згоди власника).
Дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» лише обмежувала в часі примусове стягнення майна до моменту втрати чинності цим Законом.
Згідно з Кодексом України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 16 вересня 2020 року № 895-IX, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність з 21 квітня 2021 року.
23 квітня 2021 року набув чинності Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», відповідно до якого Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який втратив чинність 21 квітня 2021 року) поновлює свою дію на п'ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-IX, тобто діє з 23 квітня 2021 року до 23 вересня 2021 року.
Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність (23 вересня 2021 року), тобто введені цим законом тимчасові обмеження вже не діяли, оскільки вони обмежували в часі примусове стягнення майна лише до моменту втрати цим законом чинності.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про неможливість застосування вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який втратив чинність на момент проведення спірних торгів.
Щодо посилань позивача на наявність на момент проведення спірних торгів ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у справі № 760/3660/13-ц якою було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Горизонт», до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також наявність в провадженні суду справи про визнання договору іпотеки недійсним на підставі якого відбулося стягнення на спірну квартиру, то суд зазначає, що розгляд вищевказаної заяви про перегляд заочного рішення та позову про визнання договору іпотеки недійсним не зупиняє дію рішення суду від 23 квітня 2013 року, а тому доводи скаржника про те, що приватний виконавець Іванов А. В. повинен був зупинити виконавче провадження у зв'язку із їхнім розглядом, не заслуговують на увагу.
Окрім того, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення була залишена без задоволення, а рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання, в тому числі, договору іпотеки недійсним.
Посилання позивача на те, що він є особою з інвалідністю 1 групи та спірна квартира є його єдиним житлом є безпідставними, оскільки чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 не визначено, що вказані обставини є підставами для не проведення примусової реалізації майна боржника, або не визначена заборона на проведення електронних торгів щодо нерухомого майна осіб з інвалідністю або коли таке майно є єдиним житлом.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що станом на момент проведення спірних торгів були чинними вимоги законодавства щодо обмежень на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, обставин, які б унеможливлювали проведення торгів, або вказували на порушення процедури їх проведення, що свідчить про необгрунтованість вимог позивача та не доведеність ним обставин, викладених у позові.
Крім того, частиною першою статті 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Водночас, особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17, постанова від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, постанова від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 ). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Так, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц).
Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів чи самих торгів є неналежними та ефективними способами захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20).
Разом з тим, вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте, ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга цієї статті).
Зазначені висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18.
Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц).
Рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).
Якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України).
Таким чином, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбану квартиру, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 , від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19, 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18).
З огляду на наведене, задоволення заявлених позовних вимог про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами прилюдних торгів, які оформлені протоколом № 576871 проведення електронного аукціону та скасування державної реєстрації на реалізоване нерухоме майно, не призведе до поновлення майнових прав позивача, що свідчить про обрання ним неналежного способу захисту. Належним способом захисту є звернення до суду з позовом про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння (віндикаційним позовом). Саме такий спосіб захисту відповідатиме правовій природі тих відносин, що виникли між учасниками цього спору.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити також і з тих підстав, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту і такий спосіб захисту не матиме наслідком відновлення порушених прав позивача, як власника спірного майна.
Враховуючи вищевикладене, позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частин дев'ятої, десятої статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Судом установлено, що ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05 травня 2023 року було вжито заходів забезпечення вказаного позову. Накладено арешт на квратиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 118,8 кв. м, жилою площею 65,50 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 2647273380000.
З огляду на вищенаведене, що у задоволенні позову відмовлено, підлягають скасуванню і вжиті заходи забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 387, 388, 650, 655, 656 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова Андрія Валерійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова Олена Василівна про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна та скасування державної реєстрації нерухомого майна відмовити.
Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05 травня 2023 року у вигляді накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 118,8 кв. м, жилою площею 65,50 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 2647273380000, скасувати.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна