печерський районний суд міста києва
Справа № 207/5003/24-ц
пр. № 2-8459/24
про залишення позовної заяви без руху
04 листопада 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
23 жовтня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва, на виконання ухвали Баглійського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2024 року, надійшла вказана цивільна справа за позовною заявою, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано 28 жовтня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до частини першої ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
І. Згідно з частиною сьомою статті 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Положеннями частини першої статті 60, частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката, тобто особи, яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, як представника підтверджуються у тому числі, ордером, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 131-2 Конституції України встановлено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і у порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Тобто, договір про надання правової допомоги визначає взаємні права й обов'язки адвоката (адвокатського об'єднання) та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката (адвокатського об'єднання) при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах.
На підставі договору адвокатом (адвокатським об'єднанням) видається ордер, що є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката (адвокатського об'єднання) на вчинення дій в інтересах клієнта, що узгоджується з пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги № 41.
Отже, договір про надання правничої допомоги (за відсутності ордера, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства) не є достатнім та належним доказом повноважень адвоката (ухвала Верховного Суду від 02 липня 2018 року у справі № 910/17956/17).
Водночас слід відмітити, що особа, яка підписала цю позовну заяву на підтвердження своїх повноважень надала копію ордеру із вказівкою, зокрема, на те, що правова допомога ОСОБА_1 надається у «всіх судах».
Суд відмічає, що тільки належним чином оформлений ордер на надання правової допомоги є належною та достатньою підставою для представництва інтересів довірителя.
З урахуванням того, що відповідно до пункту 2 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12 квітня 2019 року зі змінами, внесеними рішеннями Ради адвокатів України від 14 лютого 2020 року № 29, від 17 листопада 2020 року № 118, ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
Відповідно до пункту 4 Положення ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Ордер встановленої форми є обов'язковим для прийняття всіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Пункт 12 Положення містить вичерпний перелік реквізитів, які мають бути в ордері на надання правової допомоги.
Згідно з підпунктом 2.4 пункту 12 Положення ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18 дійшла висновку, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. Відповідне положення міститься також у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2020 року у справі № 911/2636/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 554/213/19, від 19 серпня 2024 року у справі № 591/6387/21.
Тож ордер про надання правничої (правової) допомоги має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом, при цьому в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган, а конкретна назва такого органу чи групи органів, зокрема судових органів.
Тобто, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду або судові органи, в якому адвокат надає правову допомогу.
З урахуванням зазначеного, вказівка в ордері на те, що правова допомога надається у «всіх судах», у розрізі наведеної позиції ВП ВС, не може свідчити про те, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту ОСОБА_1 та представляти його інтереси у Печерському районному суді м. Києва.
Відтак позивачеві потрібно усунути недоліки шляхом подання належним чином оформлених документів, для представництва його прав та інтересів обраним адвокатом у суді.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У відповідності до частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини третьої ст. 185 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 185, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишити без руху, надавши заявникові строк у десять днів для усунення зазначених недоліків, який починає спливати з дня отримання цього судового рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно після її підписання суддею, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І. В. Литвинова