Дата документу 29.10.2024
Справа № 334/7884/24
Провадження № 2/334/3065/24
29 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Міщенко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
26.09.2024 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник АТ «ПУМБ» Киричук Г.М. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позові посилалися на те, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 10.10.2017 року на підставі кредитного договору № 200888906301 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 5000 грн., який пізніше було збільшено до 36344.63 грн.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином, в зв'язку з чим заборгованість станом на 01.07.2024 року складає 53166.05 грн., з яких: 33438.44 грн. - заборгованість за кредитом; 19727.61 грн. - заборгованість процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією.
Щодо збільшення кредитних лімітів зазначили, що умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт.
Так, згідно п.4.3.6.4 ч.4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити Кредитний ліміт взагалі за умови інформування Клієнта шляхом направлення смс-повідомлення на номер мобільного телефону. В смс-повідомленні про зміну розміру Кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту новий розмір Кредитного ліміту. У разі незгоди Клієнта із зміненим розміром Кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п.4.2.19 Розділу ІІ цього Договору Клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо Клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру Кредитного ліміту та/або здійснив першу Платіжну операцію після отримання вказаного смс-повідомлення Банку згода Клієнта зі зміною умов Договору вважається підтвердженою.
Щодо порушення Відповідачем зобов'язань зазначили, що Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.
Щодо дотримання Позивачем строків позовної давності зазначили, що кредитний договір укладено між сторонами 10.10.2017 року, однак кредитною карткою Відповідач користувався і здійснював платежі до 11.12.2023 року, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунку. Таким чином, строки позовної давності повністю дотримано.
Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 53166.05 грн.; стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.; розглянути справу за відсутності представника Банку, проти винесення заочного рішення у справі не заперечують.
02.10.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 29.10.2024 року.
15.10.2024 року до суду звернувся представник відповідача: адвокат Підодвірний Т.І. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що на думку Позивача, між ним та Відповідачем від 10.10.2017 року було укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 200888906301, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися (листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо), при цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи відправників.
Позивач зазначає, що істотні умови сторони узгодили під час підписання анкети-заяви, відповідно якої відповідач автоматично погодився з ДКБО. Однак така позиція є безпідставною, оскільки Позивач не довів належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, що Відповідач при складанні анкети-заяви ознайомився саме із цими Правилами надання банківських послуг, а також не відомо на яких умовах та з якими відсотками і штрафними санкціями погодився відповідач під час підписання анкети-заяви. Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Таким чином Позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що між ним та Відповідачем укладено кредитний договір.
Позивачем до суду надана Анкета-заявка, яка була підписана представником Позивача, проте не доведено повноваження особи, якою підписано Анкету-заяву від 10.10.2017 року. У вказаній заявці наявне прохання про відкриття рахунку та встановлення кредитного ліміту в розмірі 5000 грн., але матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, чи було таке прохання задоволено Банком. Зазначена заява не містить жодної інформації щодо розміру відсотків, які нараховує банк, строку дії нібито укладеного кредитного договору. Отже, із наданої позивачем заявки не можливо встановити умови нібито укладеного кредитного договору.
В доданих позивачем додатках до позову відсутні докази ознайомлення Позивачем Відповідача з Умовами публічного договору та надання відповідачу копій цих документів. Також не надані докази отримання відповідачем графіків платежів та розрахунку сукупної вартості кредиту, відкриття банківського рахунку в рамках виконання кредитного договору, відсутні докази надання відповідачу електронного платіжного засобу у вигляді картки, в анкеті-заяві такі дані відсутні, не надано належних первинних фінансових документів про отримання та повернення нібито кредитних коштів.
Надані копії є лише відсканованими копіями невідомого документу, викликають сумнів в їх достовірності, не містять підпису Відповідача про ознайомлення, а тому їх не є можливим вважати складовою укладеного договору, окрім того, в самій анкеті відсутні відмітки про отримання цих Умов та Тарифів.
Підсумовуючи, можна дійти логічного висновку, що Банк та Відповідач не погодили істотні умови договору, а саме: предмет договору (суму кредиту), строк його дії, розмір відсотків, комісій та інших платежів. Окремо звертають увагу, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами самого факту встановлення кредитного ліміту або отримання Відповідачем кредитних коштів в будь-який інший спосіб.
Позивачем, разом з позовною заявою направлено до суду роздруківку невідомого походження, під назвою "Виписка". Вказана виписка не містить підпису особи, що її створила. В кінці виписки зазначено, що її, нібито, виготовив "Начальник Управління стягнення проблемних активів Департаменту стягнення кредитів АТ "ПУМБ" ОСОБА_2". Але, матеріали справи не містять підтвердження повноважень ОСОБА_2 , як і вказана виписка не містить підпису зазначеної особи, що вочевидь не відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів передбачених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». До того ж, виписка починає свої нарахування з 11.11.2018 року. Також виписка не містить інформації про встановлення будь-якого кредитного ліміту від 10.10.2017 року та інформації про збільшення кредитного ліміту.
Щодо стягнення заборгованості 53166.05 грн., з яких: 33438.44 грн. - заборгованість за кредитом; 19727.61 грн. - заборгованість процентами, звертають увагу, що подана позивачем заява не містить розміру відсотків, отже вимоги щодо стягнення 19727.61 грн. є необґрунтованими. У своєму розрахунку позивач зазначає про сплату Відповідачем відсотків у сумі 27692,03 грн. Враховуючи той факт, що подана позивачем Анкета-заява не містить розміру та порядку нарахування відсотків, вважають, що 27692,03 грн. Банком повинні зараховуватись у «тіло кредита», а не на надумані Банком відсотки.
Прохали відмовити у задоволенні позовних вимог, стягнути з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу 6000 грн.
21.10.2024 року до суду звернувся представник АТ «ПУМБ» Шумілова Н.І. з відповіддю на відзив, в якій посилалися на те, що 10.10.2017 року Відповідач звернувся до Банку з метою отримання кредиту. Підтвердженням надання Відповідачу кредиту є: Заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 200888906301 від 10.10.2017 року, яка була підписана Відповідачем; Паспорт споживчого кредиту від 10.10.2017 року, який також був підписаний Відповідачем. Банк належним чином виконав свої зобов'язання - надав відповідачу грошові кошти у повному обсязі, ліміт кредитування 5000 грн., який був збільшений до 36344.63 грн. Відповідач погодився із запропонованими умовами кредитування, підписав Заяву, Паспорт споживчого кредиту та фактично отримав грошові кошти. Відповідач у розділі Заяви «Кредитна картка» зазначив: «Прошу Банк встановити на мій поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією Заявою Кредитний ліміт у сумі 5 000 гривень. Підписанням Заяви підтверджую, що мною отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також, що з правилами користуванням платіжною карткою ознайомлений та зобов'язуюсь їх дотримуватися». Відповідач, підписавши Заяву, погодився з її умовами, жодних заперечень щодо умов Заяви Відповідач Банку не висловлював.
Протягом дії договору Відповідач користувався кредитними коштами, неодноразово здійснював операції покупки через РОS-термінал, отримував готівкові кошти, що підтверджується Випискою з особового рахунку Відповідача.
Між Банком і Відповідачем було укладено у письмовій формі договір, згідно якого Відповідач отримав кредит. Відповідач зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит в порядку та строки, обумовлені договором. Кредит наданий, а договір укладений шляхом підписання Заяви, яка містить усі суттєві умові, притаманні кредитному договору згідно ЦК України. Окрім того, Відповідач, поряд із Заявою, підписав «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит». Паспорт споживчого кредиту був підписаний до моменту підписання Відповідачем Заяви. Паспорт споживчого кредиту був наданий Відповідачу на ознайомлення і підписання на виконання вимог ст.9 Закону України «Про споживче кредитування». У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови.
Факт отримання Відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими у якості доказів матеріалами - заявою, виписками по рахунку, паспортом споживчого кредиту, розрахунком заборгованості.
Відповідно постанови Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»: банківські виписки за рахунками позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку. Аналогічна позиція наведена у Постанові ВГСУ від 13.11.2014 року № 908/4154/13, постанові Верховного Суду від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15-ц.
Прохали відхилити доводи відповідача за змістом відзиву як безпідставні та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
29.10.2024 року в судове засідання представник позивача не з'явився, в тексті позовної заяви прохали розглянути справу за відсутності представника позивача, подали відповідь на відзив.
29.10.2024 року в судове засідання відповідач та її представник: адвокат Підодвірний Т.І. не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутність не надали, подали відзив на позов.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя народилася відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 05.10.2013 року та довідкою Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 01.10.2024 року.
Судом встановлено, що 10.10.2017 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 була підписана заява № 200888906301 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
10.10.2017 року відповідач ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, відповідно якого: тип кредиту - кредитна лінія; ліміт кредиту: 5000 грн.; строк кредитування: 12 місяців (зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін); процента ставка: 49 % річних; тип процентної ставки: фіксована; реальна річна процентна ставка: 59,59%.
Заява відповідача про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Паспорт споживчого кредиту, Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - становлять укладений між сторонами кредитний договір, що підтверджується підписами в заяві, за умовами якого відповідачу надано кредит на суму 5000 грн., який в подальшому було збільшено до 36344.63 грн.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.208 ЦК України за загальним правилом у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною і юридичною особою, а договір між сторонами не становить виключення з цього правила.
Відповідно ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Законом до договору кредитування встановлено обов'язковість письмової форми, про дотримання якої свідчить підпис сторін. У зв'язку з викладеним є очевидним, що у разі укладення договору у письмовій формі усі його умови повинні бути викладеними в договорі та підписаними сторонами.
Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.
У ст.599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач виконав свої зобов'язання шляхом надання відповідачу кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту 10.10.2017 року в сумі 5000 грн., який в подальшому 28.12.2021 року було збільшено до 36344.63 грн., що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту.
Відповідач взяті на себе зобов'язання виконувала неналежним чином, внаслідок чого станом на 01.07.2024 року у неї виникла заборгованість за договором в сумі 53166.05 грн., з яких: 33438.44 грн. - заборгованість за кредитом; 19727.61 грн. - заборгованість процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №200888906301 від 10.10.2017 року.
Із наданих позивачем доказів, зокрема виписки з особового рахунку ОСОБА_1 з 10.10.2017 року по 01.07.2024 року, видно, що остання отримала кредитні кошти, користувалася кредитними коштами, а також здійснювала повернення кредитних коштів позивачу, що свідчить про те, що відповідач отримувала кредитні кошти та користувалася ними з частковим поверненням.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність укладеного між сторонами кредитного договору №200888906301 від 10.10.2017 року та обов'язку відповідача повернути кошти, які фактично отримані нею та використані, та відсотків за користування кредитними коштами, оскільки відповідач порушила зобов'язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування, так як сплачувала його несвоєчасно і не в повному обсязі, тому суд погоджується з позовними вимогами позивача стосовно наявності у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 01.07.2024 року в сумі 53166.05 грн., з яких: 33438.44 грн. - заборгованість за кредитом; 19727.61 грн. - заборгованість процентами.
З огляду на викладене, суд вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, необґрунтованими, та такими, що не підтверджені встановленими обставинами справи та наданими суду доказами.
Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18, провадження № 61-10222св19), виписка про рух коштів по рахунку, свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.
В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).
Згідно п.1-3 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
А тому позов підлягає задоволенню, як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
А тому у зв'язку з задоволенням позову судовий збір у сумі 2422,40 грн., який був сплачений позивачем при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, інші судові витрати суд залишає за відповідачем.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська буд.4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 200888906301 від 10.10.2017 року у розмірі 53166,05 грн. (п'ятдесят три тисячі сто шістдесят шість гривень 05 копійок), з якої: заборгованість за кредитом - 33438,44 грн.; заборгованість за процентами - 19727,61 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська буд.4, код ЄДРПОУ 14282829) витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 05 листопада 2024 року.
Суддя: С.М.Телегуз