04 листопада 2024 року Справа № 440/2862/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Бондаря С.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №440/2862/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на рапорт позивача від 27.12.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 27.12.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Постанови КМУ від 12.06.2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він з 2022 року був мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
27.12.2023 позивач відправив до військової частини НОМЕР_1 рапорт з вимогою звільнити його з військової служби на підставі абзацу 5 абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , оскільки вона є інвалідом III групи.
Проте, відповідь на рапорт не надходила. Таким чином військова частина в супереч законодавству України не розглядає рапорт і не звільняє позивача з військової служби, тому він звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.202 передано справу № 440/2862/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії до Сумського окружного адміністративного суду.
09.04.2024 справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду, автоматизованою системою документообігу суду справа розподілена судді Бондарю С.О.
Ухвалою суду від 12.04.2024 прийнято справу до свого провадження та залишено позов без руху.
У зв'язку з тим, що позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, ухвалою суду від 18.04.2024 відкрито провадження у даній справі.
Військовою частиною подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2023 №369 ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив частину.
Статус військовослужбовця, який самовільно залишив частину позивачу було присвоєно, у зв'язку з тим, що він не повернувся до місця проходження військової служби після лікування у Коменальному некомерційному підприємстві "Котелевськи лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради, звідки позивач був виписаний 15.12.2023, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2887 від 15.12.2023.
До військової частини НОМЕР_1 не надходило рапорта ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби.
Наданий додатком до позовної заяви рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 від 25.12.2023 підписаний адвокатом та не містить підпису позивача. Такий рапорт був надісланий до Міністерства оборони України, а не до військовій частині НОМЕР_1 .
Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2023 №369 ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив частину. Цим же наказом позивача знято з усіх видів забезпечення.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2023 № 4409 було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 .
У ході проведення службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 , був виписаний з КНП "Котелевська Лікарня планового Лікування" 15.12.2023, але в підрозділ не повернувся.
Також в ході розслідування було встановлено, що місцем перебування солдата ОСОБА_1 є невідомим з 18.12.2023, на телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає.
За підсумками службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ з основної діяльності від 24.01.2024 № 413, яким вирішено повідомити Державне бюро розслідувань про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України.
27.12.2023 позивач засобами поштового зв'язку направив до Міністерства оборони України рапорт від 25.12.2023 про звільнення його з лай Збройних Сил України на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорта, не надання відповіді на рапорт та не звільнення його з військової служби, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України строки дії воєнного стану неодноразово продовжувалися.
Станом на час розгляду справи, строк дії воєнного стану в Україні в чергове продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 26 Закону №2232-XII визначено підстави для звільнення з військової служби.
Так, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , але з 18.12.2023 знаходиться у самовільному залишенні військової частини.
Разом з тим, 27.12.2023 позивач засобами поштового зв'язку направив до Міністерства оборони України рапорт від 25.12.2023 про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , оскільки вона є інвалідом III групи.
Відповідно до наданої до суду копії рапорту від 25.12.2023, він не містить підпису ОСОБА_1 , натомість в ньому міститься підпис адвоката Мовчана Р.А.
Згідно з наданої копії опису вкладення у цінний лист, документів на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_3 разом з рапортом до Міністерства оборони України не надавалося.
Також у описі вкладення відсутня інформація і про заяву від 25.12.2023, в якій зазначається про необхідність звернення з рапортом до Міністерства оборони України у зв'язку незнанням юридичної адреси військової частини НОМЕР_1 .
Суд, вирішуючи питання про обов'язок військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача про звільнення за таких фактичних обставин, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 3 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Порядок проходження військової служби у Збройних Силах України врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року за № 1153/2008.
Згідно з п. 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд звертає увагу, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Також варто зауважити, що відповідно положень пункту 1.2. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Начальника Генерального Штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 (далі - Інструкція №124), документ - офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, одержаний чи створений військовою частиною (установою) у процесі її діяльності та мас відповідні реквізити».
За приписами пункту 2.4. Інструкції №124, документ повинен містити обов'язкові для певного його виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування військової частини - автора документа, назву виду документа (крім листів), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис.
Відтак, для звільнення позивача з військової служби, він зобов'язаний звернутися до керівництва військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом, який повинен містити обов'язкові реквізити, зокрема його підпис.
Оскільки ОСОБА_1 не було подано до військової частини НОМЕР_1 підписаного ним рапорту про звільнення з військової служби, суд відхиляє доводи позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо його розгляду, ненадання за результатам його розгляду відповіді відповідачем та звільнення позивач з військової служби.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар