04 листопада 2024 року Справа № 480/7353/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7353/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного Пенсійного фонду України в Сумській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №183250007724 від 25.03.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до пільгового стажу період роботи в колгоспі ім. Калініна с. Калинівка Веселівського району Запорізької області з січня 1987 року по лютий 1992 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію з моменту настання права на пенсію.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про призначення їй пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, проте листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за № 183250007724 від 25.03.2024 року “Про відмову в призначенні пенсії» її було повідомлено, що їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного стажу роботи.
Одночасно повідомлено, що до страхового стажу заявника не зараховано період роботи відповідно записів трудової крижки НОМЕР_1 від 23.08.1982р. №3-4, оскільки має розбіжність в даті звільнення та дати наказу при звільненні з роботи та період роботи в колгоспі імені Калініна з січня 1987 по лютий 1992р. відповідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , оскільки записи про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів не містить повну підставу внесення запису. В архівній довідці №05-07//II-371 від 03.03.2023р. за вказаний період роботи також відсутня інформація про виконання трудової участі у вищевказаному господарстві.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивачка звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 26.08.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронного кабінету 27.08.2024 (а.с. 36, 37).
У встановлений судом строк відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) відзив не надав.
Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 25.03.2024 № 183250007724 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи
Крім цього, відповідно до ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідач зазначив, що згідно вимог діючого законодавства, період роботи у колгоспах підтверджується відповідними документами (трудова книжка колгоспника, архівні довідки), із зазначенням встановленого колгоспом річного мінімуму трудової участі, результатів його виконання тощо.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.03.2024 звернулась за призначенням пенсії за віком згідно ст.26 Закону 1058.
Відповідно Закону 1058 пенсійний вік становить 60 років, необхідний страховий стаж 31 рік. Вік позивача 59 років 11 місяців 4 дні. Страховий стаж згідно наданих документів складає 25 років 9 місяців 28 днів.
Внаслідок розгляду наданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 23.08.1982 № 3-4, оскільки має розбіжність в даті звільнення та дати наказу при звільненні з роботи та період роботи в колгоспі імені Калініна з січня 1987 по лютий 1992 відповідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , оскільки записи про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів не містить повну підставу внесення запису. В архівній довідці № 05-07//11-371 від 03.03.2023 за вказаний період роботи відсутня інформація про виконання трудової участі у зазначеному господарстві.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що рішення прийнято відповідно до чинного законодавства та просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 38-41).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 18.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про призначення їй пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 183250007724 від 25.03.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного стажу роботи (а.с. 9).
Також у рішенні зазначено, що відповідно Закону № 1058 пенсійний вік становить 60 років, необхідний страховий стаж 31 рік. Вік позивача 59 років 11 місяців 4 дні. Страховий стаж згідно наданих документів складає 25 років 9 місяців 28 днів.
Внаслідок розгляду наданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 23.08.1982 № 3-4, оскільки має розбіжність в даті звільнення та дати наказу при звільненні з роботи та період роботи в колгоспі імені Калініна з січня 1987 по лютий 1992 відповідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , оскільки записи про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів не містить повну підставу внесення запису. В архівній довідці № 05-07//11-371 від 03.03.2023 за вказаний період роботи відсутня інформація про виконання трудової участі у зазначеному господарстві.
Не погодившись з відмовою, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7, згідно з яким, до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії доярка та свинарка, запроваджена в 1961 році.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання роботи доярки, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 701/1232/16-а.
Суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість, необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Щодо посилання відповідача що до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи в колгоспі імені Калініна з січня 1987 по лютий 1992 відповідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 оскільки записи про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів не містить повну підставу внесення запису, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За приписами п.26 Порядку №637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974р. №162 (зі змінами) (далі Інструкція №162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудових книжок НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв'язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.
Пунктом 2.5 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інші виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з п.2.7 Інструкції №162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.
Аналогічні приписи містяться і у п.п.1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110.
При цьому, п.1.2 Інструкції №58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком надано трудову книжку НОМЕР_3 від 23.08.1982 та трудову книжку серії НОМЕР_4 від 30.07.1987 року (а.с. 9).
Так, в трудовій книжці НОМЕР_3 наявний запис №9 від 17.01.1987 про звільнення позивачки згідно ст.40 м.4 КЗпП УРСР за самовільне залишення робочого місця (а.с. 14 звор.бік).
В трудовій книжці серії НОМЕР_4 наявний запис №1 від 14.01.1987 про прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу ім. Калініна. Підстава наказ №1 від 22.01.1987(а.с.15 звор.бік).
Отже, суд зазначає про наявність суперечностей в трудових книжках ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 та НОМЕР_3 щодо розбіжностей в даті звільнення та дати наказу при звільненні з роботи та періоді роботи в колгоспі імені Калініна з січня 1987 по лютий 1992.
Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна Архівна довідка Державного Архіву Запорізької області від 03.03.2023 №05-07/П-371.
Так, згідно змісту наведеної довідки зазначено, що ОСОБА_2 (так у документі російською мовою) на заяву про прийняття в члени колгоспу прийнято рішення «повременить» (так у документі російською мовою) протокол засідання правління від 22.01.1987 №1 (а.с.8).
Аналізуючи наведені документи суд приходить висновку, що 14.01.1987 року не може бути вірною датою прийняття позивачки на посаду оскільки з минулої посади її було звільнено лише 17.01.1987 та наказ №1 від 22.01.1987 прийнятий пізніше.
Отже, суд вважає за можливе визначити дату початку роботи ОСОБА_1 на посаді доярки саме з 22.01.1987 року.
Також, судом встановлено зі змісту трудової книжки, що в період з 1987 по 1992 рік позивачкою виконувалися річні мінімуми трудової участі в суспільному господарстві (а.с. 19 звор.бік).
Виходячи з вищевикладеного суд приходить висновку, що період роботи ОСОБА_1 на посаді доярки з 22 січня 1987 по 05.02.1992 підлягає включенню до пільгового стажу роботи позивачки.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивачки про необхідність зарахування спірного періоду до пільгового стажу.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №183250007724 від 25.03.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 , до пільгового стажу період роботи в колгоспі ім. Калініна с. Калинівка Веселівського району Запорізької області з 22 січня 1987 по 05.02.1992 року, підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 , суд зазначає, що обов'язковою ознакою рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій.
З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.
Враховуючи вказане, приймаючи до уваги, що судом дано правову оцінку дій відповідача на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення під час винесення оскаржуваного рішення, визнання протиправним та скасування даного рішення є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 відмовити.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію з моменту настання права на пенсію, суд виходить з наступного.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Пенсійного фонду.
Отже, суд вважає, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження відповідача та вчинить дії поза встановленою чинним законодавством процедурою. Поряд з цим, суд пам'ятає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
У той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п.4 ч.3 ст.2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності його бездіяльності щодо належного розгляду заяви позивача від 18.03.2024 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, суд приходить висновку, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2024 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, суму судового збору в розмірі 493,20 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №183250007724 від 25.03.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т Свободи, 185-Б, ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до пільгового стажу період роботи в колгоспі ім. Калініна с. Калинівка Веселівського району Запорізької області з 22 січня 1987 по 05.02.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т Свободи, 185-Б, ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2024 про призначення пенсії за віком.
В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пров. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) судовий збір у розмірі 493,20грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук