01 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6111/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги :
визнати протиправним і скасувати рішення від 06.03.2024 №163750027471 Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву і зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 20.07.1987 по 21.01.2002 до пільгового стажу 14 років 06 місяців за Списком 2.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що ГУ ПФУ в Одеській області своїм рішенням від 06.03.2024 №163750027471 відмовило їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного пільгового стажу. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи, однак, у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно поданої заяви відмовлено. Відповідачем до пільгового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 20,07.1987, оскільки відсутня уточнююча довідка згідно додатку №5, визначеного Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637.
Позивач стверджувала про відсутність можливості отримання уточнюючої довідки, оскільки ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" документи з особового складу на зберігання до трудового архіву Полтавської міської ради не надавало. Даний факт підтверджується листом №Я041.1-11/4884-503 від 04.04.2024 виконавчого комітету Полтавської міської ради. Крім того, листом ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" №14-7/25Л від 25.06.2018 повідомлено про відсутність архівних документів ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" за весь період діяльності у зв'язку з її викраденням.
Отже, через відсутність архівних документів надати уточнюючу довідку відповідно до додатку №5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 позивач не має можливості.
Зауважень щодо оформлення записів у трудовій книжці ОСОБА_1 у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не було.
Отже, на думку позивача, рішення відповідача від 06.03.2024 №163750027471 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах винесено протиправно, а тому вона була змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
До суду 10.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В даному відзиві, зокрема, зазначено, що Головне управління рішенням №163750027471 від 06.03.2024 відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи у розмірі 10 років.
Позивачем не було надано до Головного управління виписок із наказу про проведення атестації на відповідних робочих місцях за період з 20.07.1987 по 21.01.2002, не було надано уточнюючої довідки від підприємства, а також не було надано будь-яких інших документів, якими можна підтвердити наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
На думку відповідача, Головне управління правомірно відмовило позивачу у зарахуванні періоду з 20.07.1987 по 21.01.2002 до пільгового стажу за Списком № 2.
Враховуючи те, що позивачем не були виконані обов'язкові вимоги для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачені пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058, своє рішення про відмову у призначенні пенсії відповідач вважав обґрунтованим та правомірним.
Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
Позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058.
За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області.
ГУ ПФУ в Одеській області рішенням №163750027471 від 06.03.2024 відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи у розмірі 10 років.
В рішенні зазначено, що загальний страховий стаж позивача становить 26 років 5 місяців 24 дні, пільговий стаж роботи за Списком № 2 - відсутній.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XI (далі Закон №1788-XI) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону №1788-XIIпередбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
В силу пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637).
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Висновки щодо правозастосування
Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є встановлення факту перебування особи на посаді та виконання нею робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, а також документальне підтвердження відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву наявність пільгового стажу ОСОБА_1 в частині періоду роботи з 20.07.1987 по 21.01.2002 у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп".
Для висновку про відсутність у ОСОБА_1 пільгового стажу відповідач у спірному рішенні №163750027471 від 06.03.2024 визначив підставу - ненадання уточнюючої довідки відповідно до додатку №5 постанови №637.
Надаючи правову оцінку цьому аргументу відповідача, суд зазначає таке.
До заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачем надано копію листа ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 14.06.2018 №13891/02-11, яким ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" повідомив територіальне управління Пенсійного фонду України про відсутність архівних документів за весь період діяльності підприємства у зв'язку з їх викраденням. Також, у листі зазначено про те, що з 01.04.2018 ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" припинило видачу будь-яких довідок колишнім працівникам підприємства.
Однак, припинення видачі довідок про підтвердження пільгового стажу підприємством-роботодавцем не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Судом досліджено копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданої 20.07.1987, зі змісту якої встановлено, що у періоди трудової діяльності позивача з 20.07.1987 по 21.01.2002 ОСОБА_1 працювала заготівником деталей електровакуумних приладів по другому розряду (наказ про прийняття №344 від 14.07.1987).
Відповідно до підрозділу 1 "Електровакуумне виробництво" розділу ХVІІ "Радіотехнічне виробництво" постанови Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 №1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах" професія заготівельника відноситься до списку №2 професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах.
Постанова Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 №10 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення" у розділі 21700000 XVI. "Виробництво виробів електронної техніки та радіоапаратури" пункті 2170100а а) Робітники 2170100а-12064 також містить професію заготівника, яка віднесена до списку №2.
Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" у розділі ХVІ "Виробництво електронної техніки та радіоапаратури" також містить професію 2170200а-12001 заготівника.
Отже, продовж періоду з 20.07.1987 по 21.01.2002 ОСОБА_1 працювала заготівником деталей електровакуумних приладів другого розряду на різних дільницях ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп", та протягом цього періоду її трудова діяльність була віднесена до професій та посад, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
До періоду пільгової роботи до 31.12.1991 судом застосовано Списки №1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 №1173; оскільки пільгова робота продовжилася після 01.01.1992, але не більше як до 11.03.1994, судом застосовано Списки №1,2 затверджені постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 №10; пільгова робота продовжилася після 11.03.1994, але не більше як до 16.01.2003, судом застосовано Списки №1,2 затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
Також позивачем надано:
- копію наказу ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 12.10.1993 №351, яким затверджено списки робочих місць, що підтверджує право на пільги та компенсації, передбачені законодавством;
- копію наказу ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 28.12.1998 №284, яким затверджено доданий Перелік робочих місць, виробництв, робіт, процесій і посад робітників, що підтверджує право на пільги і компенсації, передбачені законодавством.
Відповідно до висновку Державної експертизи умов праці від 19.08.2002 №155 провідним експертом з умов праці ОСОБА_2 зроблено висновок, що експертиза на правильність застосування Списків №1 та №2, згідно яких призначаються пенсії за віком на пільгових умовах, показала, що у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" на робочих місцях та в структурних підрозділах, перелічених у Переліках робочих місць, професій і посад, що є додатками до наказів 12.11.1993 №351, від 28.12.1998 №284 та від 28.11.2001 №19, застосовані правильно.
Таким чином, експертом з умов праці надано оцінку застосування Списків №1 та №2 у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп".
Отже, з урахування вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ПФУ в Одеській області протиправно не враховано досліджені вище спірні періоди роботи позивача до її пільгового стажу.
Трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 , виданої 20.07.1987, підтверджено, що позивач працювала у період з 20.07.1987 по 21.01.2002 на ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп".
Записи про спірний період роботи засвідчено відповідними печатками підприємства.
Періоди роботи на відповідних посадах та сам факт роботи позивача у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" не оспорювалися відповідачем.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано; факт і періоди роботи визначаються відповідачем; професія та посада позивача міститься у списках виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому, на думку суду, період з 20.07.1987 по 21.01.2002 безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні пільгового стажу роботи.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періоду роботи з 20.07.1987 по 21.01.2002 на ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп", до пільгового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Права позивача порушені саме рішенням від 06.03.2024 №163750027471 про відмову у призначенні пенсії.
За таких обставин суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.03.2024 №163750027471 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Це рішення винесено відповідачем необґрунтовано та без урахування фактів, що мають значення для вирішення заяви позивача.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Надавши правову оцінку обставинам справи, а також висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування до пільгового стажу за списком №2 періоду роботи з 20.07.1987 по 21.01.2002 на ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп", враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж ті, що зазначались вище та приймаючи до уваги, що судом обраховано пільговий стаж позивача (який є більшим за 10 необхідних років), - належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 28.02.2024 (дати звернення) з урахуванням пільгового стажу за період з 20.07.1987 по 21.01.2002.
При цьому, визначаючись щодо дати, з якої позивачу має бути призначена пенсія, суд врахував таке.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;"
Отже, у статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для призначення пенсії за віком за списком №2 було встановлено пенсійний вік досягнення жінкою 50 років, а також, страховий стаж роботи для жінок не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-IV.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №2- після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тому позивач помилково вважала, що пенсія може бути їй призначена після досягнення 55 років.
На момент звернення до відповідача зі заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла необхідного віку (50 років) мала необхідний страховий стаж не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.
За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.
У спірному випадку ОСОБА_1 досягла 50 років 20.03.2019, тобто пенсія за віком позивачу має бути призначена з дати звернення - 28.02.2024, оскільки у даному випадку звернення за пенсією надійшло пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, приймаючи до уваги докази, наявні у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 28.02.2024 з урахуванням пільгового стажу за період з 20.07.1987 по 21.01.2002.
Таким чином позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у загальній сумі 1211,20 грн.
Керуючись правилами розподілу судових витрат, встановленими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує цю суму на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Одеській області.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83,м. Одеса, Одеська область, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 06.03.2024 №163750027471.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 28.02.2024 з урахуванням пільгового стажу за період з 20.07.1987 по 21.01.2002 у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп".
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков