Справа № 420/21935/24
04 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
11.07.2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.09.2024 року, просить суд:
- визнати протиправними дії та рішення Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в особі її командира - підполковника ОСОБА_2 по перешкоджанню у звільненні старшого солдата ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 п.3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», викладені в листі за вих. № 1362/01/1312 від 27.06.2024 р., про відмову у звільненні з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) підполковника ОСОБА_2 , викладене в листі за вих. № 1362/01/1312 від 27.06.2024 р., про відмову у звільненні з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» п; 2 ч. 4 ст. 26 та п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) в особі її командира повторно розглянути рапорт від 17.06.2024 року старшого солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та направити даний рапорт для його розгляду командиром Військової частини НОМЕР_2 , як посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) в особі її командира розглянути рапорт від 17.06.2024 року старшого солдата ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби і звільнити з військової служби у запас старшого солдата за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
16.07.2024 суд ухвалив відкрити спрощене позовне провадження у справі.
21.08.2024 суд ухвалив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та залучив до участі у справі другого відповідача ВЧ НОМЕР_2 .
27.09.2024 суд ухвалою прийняв заяву позивача про зміну предмету позову та витребував у відповідачів докази.
31.10.2024 сторони у судове засідання не з'явилися, відповідачі просили відкласти розгляд справи у зв'язку з виконанням бойових завдань. Позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
На підставі п.9 ст.205 КАС України суд ухвалив розглянути справу в письмовому провадженні. Підстав для відкладення суд не вбачає.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що має дружину інваліда ІІ групи, а тому відмову відповідача у звільненні з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю вважає протиправною. Просить задовольнити позовні вимоги.
04.10.2024 від відповідача військова частина НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, із урахуванням зміни предмету позову у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами та просить суд відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що ВЧ НОМЕР_1 є структурним підрозділом та знаходиться в прямому підпорядкуванні військової частини ВЧ НОМЕР_2 . Вважає, що саме командир Військової частини ВЧ НОМЕР_2 наділений повноваженням щодо звільнення позивача зі служби за сімейними обставинами. Тобто, саме наказ про звільнення позивача міг бути виданий та підписаний тільки командиром ВЧ НОМЕР_2 . Також відповідач зазначає що, на підтвердження наявності підстав звільнення з військової служби позивач надав висновок ЛКК №2 від 13.05.2024 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Одеської міської ради, однак вказана довідка ЛКК, на думку відповідача, не може бути визнана документом, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби. Також відповідач зазначає, що додатково для підтвердження наявності підстав для звільнення позивач надав довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 28.04.2024, однак вказана довідка, не містить рекомендацій та умов, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_3
08.10.2024 від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами та просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки, позивач разом з рапортом про звільнення подав не належні докази на підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за хворою жінкою. Також на думку відповідача, що за наявності інформації про не направлення ВЧ НОМЕР_1 документів на звільнення до ВЧ НОМЕР_2 , позивач за необхідності повинен реалізовувати свої права самостійно, шляхом подання рапорту до наступного прямого начальника, тобто до командира ВЧ НОМЕР_2 . У зв'язку із чим вважають звернення позивача до суду передчасним.
У відповіді на відзив представник позивача з доводами відповідачів не погоджується, просить задовольнити позов в повному обсязі.
Судом встановлені такі обставини по справі.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації, наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 28 серпня 2012 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено шлюб.
Довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 950352 від 29.04.2024 ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності з огляду на загальне захворювання. Вказане підтверджується також пенсійним посвідченням серії НОМЕР_6 .
Позивач зазначає, що 17.06.2024 року ним було подано рапорт про звільнення до командування військової частини НОМЕР_1 , безпосередньому командиру на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», але 27.06.2024 року було відмовлено у звільненні з військової служби у формі листа від командира військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи протиправною бездіяльність, що полягає у не розгляді за встановленою процедурою поданого рапорту про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено на території України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. В подальшому дія воєнного стану була неодноразово продовжена та була чинною на час спірних правовідносин.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, передбачені частиною 4 статті 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що під час дії воєнного стану підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII передбачена можливість звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за сімейними обставинами, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Позивач вважає, що в нього наявні підстави для звільнення з військової служби за вказаними приписами Закону, у зв'язку з чим, звернувся до командира з відповідним рапортом, який, на думку позивача, не був розглянутий командуванням у належний спосіб.
10.12.2008 Президент України Указом № 1053/2008 затвердив Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).
Військовий рапорт - це документ, за допомогою якого військовослужбовець може звернутися до командування щодо тих чи інших питань.
За п. 233 Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця
У свою чергу, подання рапорту «по команді», передбачає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, та далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Пунктом 2 Розділу І «Загальні положення» Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2015 року № 1000/5, визначено, що служба діловодства - структурний підрозділ, що забезпечує реєстрацію, облік, організацію документообігу службових документів, зберігання документаційного фонду або його частини до передавання на зберігання до архіву установи, або відповідальна особа установи, на яку покладено виконання завдань і функцій цієї служби.
Пунктом 1 підрозділу 1 Розділу ІІІ, пунктом 5 підрозділу 2 Розділу ІІІ вказаних Правил, визначено, що служба діловодства здійснює первинне опрацювання документів, що надійшли до установи, їх попередній розгляд, реєстрацію, передачу керівництву на розгляд, передачу виконавцям. Після виконання документи долучаються до справ. Факт надходження документа до установи обов'язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду.
Судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 є окремим батальйоном, який входить до складу Військової частини НОМЕР_2 .
При цьому, наказ про звільнення позивача міг бути виданий та підписаний тільки командиром в/ч НОМЕР_2 , а командир в/ч НОМЕР_1 повинен був рапорт ОСОБА_1 , направити командиру в/ч НОМЕР_2 , який і має право приймати рішення щодо звільнення, чи відмови у звільненні.
Доказів реєстрації вказаного рапорту, а також того, що командир військової частини НОМЕР_1 передав рапорт позивача "по команді" до військової частини НОМЕР_2 , тобто за належністю до військової частини, командир якої наділений повноваженнями приймати рішення щодо звільнення позивача зі служби, матеріали даної справи не містять, як і не містять доказів розгляду рапорту позивача по суті належним та уповноваженим на це суб'єктом.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що не розгляд відповідачем рапорту позивача про звільнення з військової служби у передбачений законом спосіб свідчить про допущення протиправної бездіяльності.
Що стосується вимог зобов'язати військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами, то ці вимоги є дискреційними повноваженнями відповідача в які суд не може втручатись.
Тільки після прийняття будь-якого рішення суб'єктом владних повноважень, суд може надати оцінку його відповідності вимогам закону.
Отже, беручи до уваги наведене, суд вказує про передчасність заявлених позивачем позовних вимог в цій частині.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачем частково доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з п. 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнений, тому судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду у належний спосіб рапорту про звільнення з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути у належний спосіб рапорт старшого солдата ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та направити для його розгляду командиром Військової частини НОМЕР_2 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт старшого солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняте відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов