Справа № 420/33352/24
04 листопада 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Аракелян М.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про забезпечення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
28 жовтня року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення Головного управління ДПС в Одеській області, ЄДРПОУ 44069166 № 1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року, у зв'язку із чим поновити з 01.10.2024 року реєстрацію у якості платника Єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 ;
стягнути з відповідача на його користь судові витрати у сумі 3028 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
31.10.2024 року позивач подав клопотання, у якому просить суд:
застосувати забезпечення позову у вигляді зупинення дії Рішення Головного управління ДПС в Одеській області, ЄДРПОУ 44069166 № 1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року на період до набрання законної чинності рішення по судовій справі;
додатково до суми судових витрат, зазначених у позовній заяві стягнути з відповідача на його користь судові витрати у сумі 908,4грн. судового збору за подання клопотання про забезпечення позову.
В обґрунтування клопотання, зокрема, зазначено, що у разі незупинення дії оскаржуваного рішення не залишиться іншої можливості, ніж зупинити застосування Єдиного податку та перейти до сплату податку на дохід фізичних осіб та Податку на додану вартість (ПДВ). Рішення є очевидно незаконним, оскільки було видано 30.09.2024 року, а анулювання реєстрації позивача у якості платника Єдиного податку - 01.10.2024 року, такий стан справ прямо протирічить положенням п. 5 ст. 298.2.3. ПКУ. Таким чином за текстом оскаржуваного рішення воно підлягає застосуванню з дати, що передує даті винесення оскаржуваного рішення. Початок сплати ПДВ, враховуючи те, що більшість Абонентів позивача не є платниками ПДВ, а основні його витрати полягають у сплаті орендної плати особам -неплатникам ПДВ та у виплаті заробітної плати співробітникам, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ, приведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 відсотків від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою Єдиного податку у розмірі 5 відсотків від суми доходу, викликає у позивача додаткове навантаження у розмірі 15 відсотків від всієї суми доходів. Реєстрація позивача платником ПДВ є невідворотним обов'язком для нього відповідно до вимог ст. 181.1 ПКУ, оскільки за три квартали 2024 року його оборот склав 1961573,99 грн. Внаслідок оподаткування ПДВ виникне ситуація втягування у стан податкової та фінансової невизначеності багатьох його Абонентів. Незастосування забезпечення позову безумовно потурає розповсюдженню «метастазів» Оскаржуваного рішення та це зробить об'єктивно неможливим повне виконання рішення суду у разі задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення. Позивач, ставши платником ПДВ, почне генерувати податковий кредит для контрагентів (абонентів), який, відповідно буде впливати на фінансові та податкові результати контрагентів, а у разі скасування оскарженого рішення зазначені контрагенти втратять право на податковий кредит за весь період слухання справи та будуть завантажувати саме ж ГУ численними уточнюючими деклараціями з ПДВ. Таким чином баланс інтересів сторін у випадках застосування чи незастосування забезпечення неможливо підтримати, оскільки у разі незастосування забезпечення постраждають від фінансової та податкової невизначеності додатково абонентів. Незастосування мір щодо зупинення дії оскаржуваного рішення приведе до того, що позивача буде зобов'язано весь час розгляду справи вести податковий облік та сплачувати Податок на доходи фізичних осіб та ПДВ, а не Єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду про скасування оскаржуваного рішення, про що позивач просить у позовній заяві, та робить неефективним захист та поновлення його порушених прав або інтересів, за захистом яких він звертається до суду.
Ухвалою суду від 04.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України); витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення; запропоновано позивачу уточнити позовні вимоги.
Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За приписами ч.ч.4,6 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема: зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії; зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії; зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення. Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.
Отже в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.
За Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року, негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.
Згідно Рекомендацій, термін «адміністративний акт» означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21, від 31.01.2023 у справі № 140/8709/21.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України (постанова Верховного Суду від 11.01.2023 року по справі № 640/10679/22).
У випадку, якщо йде мова про забезпечення примусового виконання рішення суду у випадку задоволення позову, то така підстава забезпечення позову має застосовуватись судами у випадку, коли подано адміністративний позов, що підлягатиме примусовому виконанню.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18, така підстава для вжиття заходів забезпечення як гарантування ефективного захисту чи поновлення прав особи, яка звернулась або має звернутись до суду за захистом своїх прав, застосовується при вирішенні спорів, які носять немайновий характер та застосовується у випадку, коли позивач, отримавши задоволення первісного позову, не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Убачається, що рішенням Головного управління ДПС в Одеській області №1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року реєстрацію ФОП ОСОБА_1 у якості платника Єдиного податку 3 групи із ставкою 5 відсотків без сплати ПДВ анульовано з 01.10.2024 року.
Суд бере до уваги, що у випадку невжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, у разі реалізації відповідачем рішення про анулювання та пред'явлення його до виконання, позивач буде зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, крім того, у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку третьої групи, та штрафні (фінансові) санкції.
За переконанням суду, ФОП ОСОБА_1 в обґрунтування заяви про забезпечення позову наведено достатні аргументи, які підтверджують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності.
Суд погоджується з доводами позивача, що незастосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення призведе до того, що ФОП ОСОБА_1 буде зобов'язаний весь час розгляду справи вести податковий облік та сплачувати ПДВ, а не Єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду у разі задоволення його позову.
Вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року на період до набрання законної сили рішенням у справі не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований виключно на збереження існуючого становища суб'єкта господарювання до ухвалення рішення у справі, відповідає принципу збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин.
Запропонований позивачем спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та водночас вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед зберігає існуюче становище до вирішення спору. Суд вважає, що незалежно від результатів вирішення цього спору, вжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову не може завдати істотної шкоди відповідачу та третім особам, тоді як протилежне вирішення клопотання позивача однозначно завдасть більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У зв'язку із цим суд вважає, що клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з метою запобігання настання для позивача негативних наслідків та з урахуванням необхідності дотримання балансу інтересів сторін, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1043/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Відповідно до ч.ч.8,9 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.
Суддя М.М. Аракелян