04 листопада 2024 рокусправа № 380/9937/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ" (далі - позивач) звернулося до суд з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 10.04.2024 №UA209000/2024/000174/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2024/000170 від 10.04.2024.
Ухвалою від 14.05.2024 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав для митного оформлення митну декларацію №24UA209190007820U7 від 09.04.2024 з метою ввезення в Україну виробів з суміші на основі азбесту та текстильних матеріалів технічного призначення. Вартість товару була визначена за ціною договору (контракту) № ARRUI-2020 від 24.07.2020 у розмірі 1317294,30 грн. (26663,60 дол. США). Разом із митною декларацією Декларант надав до Львівської митниці ДМС України документи для підтвердження митної вартості товару і обрав метод її визначення (основний метод - за ціною, визначеною у договорі).
Крім того, у відповідь на повідомлення про витребування додаткових документів позивач надіслав лист №1/09/04/2024 від 09.04.2024, у якому повідомив, що всі наявні в декларанта документі, які підтверджують заявлену митну вартість товару були подані разом з МД. Надати інші додаткові документи на даний момент та впродовж наступних 10 діб немає можливості. За результатами проведеного контролю визначення митної вартості Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000174/2 від 10.04.2024. Згідно цього рішення (графа 33) Відповідач здійснив митну оцінку товару за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Це коригування вартості вчинено на підставі наявної цінової інформації за наступним фактом митного оформлення, а саме: МД №901020/2023/006859 від 15.08.2023, де вартість такого товару становить 5,23 дол. США/кг.
Позивач стверджує, що коригування на обсяг партії й комерційні рівні не проводилось. Також Відповідач надав Позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2024/000170 від 10.04.2024. Цю відмову було обґрунтовано невірністю заповнення граф 12, 43, 44, 45, 46, 47 МД та необхідністю подання нової МД із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000174/2 від 10.04.2024 (порушено умови декларування передбачені п.1, п. 8 ст. 257 МКУ, ст. 55 МКУ, ПКМУ від 21.05.12. №450). З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000174/2 від 10.04.2024, Позивач подав скориговану МД №24UA209190007902U3 від 10.04.2024.
Позивач не погоджується з висновками Відповідача, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000174/2 від 10.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2024/000170 від 10.04.2024 такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач посилається на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та просить суд задовольнити позов.
Відповідач у відзиві від 23.05.2024 зазначає, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того, наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та, що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.
Відповідач звертає увагу на те, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. У цій спірній ситуації митниця послідовно застосовувала методи визначення митної вартості імпортованих товарів.
Зважаючи на викладене, відповідач уважає, що в документах, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, поданих ТОВ «Арті» виявлено розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, тож оскаржуване рішення є правомірним, з огляду на що підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
У зв'язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
24.05.2024 представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій не погоджується із висновками митного органу, викладеними у відзиві. Наголошує, що право на витребування додаткових документів, належне митному органу, має базуватися на наявності обґрунтованих, а не будь-яких суб'єктивних сумнівів у достовірності відомостей, поданих Позивачем. Зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено. Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вважає, що надав до митного оформлення разом з МД 24UA209190007820U7 від 09.04.2024 всі основні документи, які підтверджують митну вартість товару, а також більшість документів, які Відповідач витребував повторно.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
24.07.2020 між ТОВ «Арті» (Імпортер) та NINGBO RUIFENG SEALING MATERIALS CO LTD, (Постачальник) був укладений зовнішньоекономічний контракт №ARRUI-2020, відповідно до якого Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність Імпортеру асбезтотехнічні та безасбезтові вироби (далі Товар), а Імпортер зобов'язується прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Контракту.
Найменування, номенклатура, кількість, одиниця вимірювання Товару відображається Імпортером для кожної партії Товару в замовленні. Замовлення та ціна Товару погоджується Сторонами в Інвойсах та/або Проформах інвойсах (п.1.2 Контракту № ARRUI-2020).
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 24.07.2020 № ARRUI-2020 Імпортером придбаний товар згідно Рахунку-фактури (інвойсу) від 05.01.2024 №RF240105C.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 09.04.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209190007820U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: 1. Вироби з суміші на основі азбесті, не для цивільної авіації, призначені для використання як теплоізоляційний або прокладний матеріал в промисловому обладнання; - азбестове плетене набивання сухе (АС): 22х22мм-100кг; 24х24мм - 100кг; - Графитизироване азбестове набивання, просочене жировим антифрикційним складом.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209190007820U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - пакувальний лист (Packing list) №RF240105C від 05.01.2024; - рахунок-проформу (Proforma invoice) №RF231117C від 17.11.2023; - рахунок-проформу (Proforma invoice) №RF231117C від 17.11.2023, перевиданий від 02.01.2024; - рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №RF240105C від 05.01.2024; - коносамент (Bill of lading) №UTRUST24011547 від 12.02.2024; - автотранспортну накладну (Road consignment note) № 5520 від 03.04.2024; - Сертифікат про проходження товару (Certificate of origin) № 23C3302A7747/00003 від 29.03.2024; - банківський платіжний документ, що стосується товару від 23.11.2023; - банківський платіжний документ, що стосується товару від 10.01.2024; - рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1432 від 03.04.2024 ТОВ від «Хіллдом Логістікс»; - рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3154 від 08.04.2024 від ФОП ОСОБА_1 ; - довідку про транспортні витрати №1621 від 08.04.2024 від ФОП ОСОБА_1 ; - довідку про транспортні та складські витрати №0304-2 від 03.04.2024 від ТОВ «Хіллдом Логістікс»; - заявку на перевезення вантажу в міжнародному сполученні №3154 від 01.04.2024; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 01.11.2023; - розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 05.01.2024; - договір №010622-15 від 01.06.2022; - зовнішньоекономічний договір (контракт) №ARRUI-2020 від 24.07.2020; - додаткову угоду №1 від 24.12.2022 до контракту №ARRUI-2020 від 24.07.2020; - додаткову угоду №2 від 26.12.2023 до контракту №ARRUI-2020; - специфікацію №14 від 02.01.2024 ; - Договір про транспортне експедирування організації перевезення вантажів №010424-2 від 01.04.2024; - Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №204018-118 від 04.01.2018; - договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №330-Е від 10.05.2017 ; - Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №55-3 від 29.11.2016; - Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №875- від 20.04.2023; - Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються, не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю №б/н від 09.04.2024; - Лист компанії «Seacall Sp. z.0.0.» від 01.02.2024; - Перепустку №73071 від 09.04.2024; - Копію митної декларації країни відправлення №310120240519601245 від 25.01.2024.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: «Неохідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МКУ, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У свою чергу, Декларант на вимогу митного органу надіслав лист від 09.04.2024 №1/09/04/2024 у якому вказав, що всі наявні в декларанта документи, які підтверджують заявлену витну вартість товару були подані разом із МД.
10.04.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/000174/2, в графі 33 якого було вказано:
«…За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:- відповідно до вимог п. 1.2 зовнішньоекономічного контракту від 24.07.2020 №ARRUI-2020 визначено, що найменування товару його номенклатура, кількість має відображатись у Замовленні. Даний документ декларантом не надано митному органу; - відповідно до вимог п. 3.2 та п. 4.4 зовнішньоекономічного контракту від 24.07.2020 №ARRUI-2020 зазначено, що якість товару має відповідати стандартам та технічним умовам, а також підтверджуватись документом якості від виробника, даний документ декларантом не надано митному органу;- відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 24.07.2020 №ARRUI-2020 Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару не пізніше 40 днів з моменту отримання передоплати за товар. Датою поставки вважається дата завантаження товару на борт корабля. До митного оформлення подано проформу RF231117 від 17.11.2023, згідно коносаменту UTRUST24011547 датою завантаження є 12.02.2024, тобто в термін що перевищує 40 днів;-експортна декларація від 25.01.2024 №310120240519601245 у графі "номер накладної" містить номер коносаменту COSU6374779050, проте до митного оформлення надано коносамент №UTRUST24011547. Також, у графі "номер договору" зазначено №RF231117C, тобто, номер рахунку-проформи. Однак, у графі "додані документи" вказано про подання інвойсу, однак його реквізити у графі "номер договору" не зазначено….
…..Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не надано жодних документів. Необхідно зазначити що надані декларантом документи не містять інформації яка спростовує виявлені розбіжності. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з CT.57 MKУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року N24495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №2 слугувала МД від 15.08.2024 №901020/2023/006859 де митна вартість товару… становить 5,23 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не здійснювалося».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправними та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.
Суд зазначає, що протоколом обробки від 09.04.2024 №718085 витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Щодо зазначених відповідачем в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/000174/2 порушень, необхідно відмітити наступне.
Стосовно твердження митного органу «…відповідно до вимог п. 1.2 зовнішньоекономічного контракту від 24.07.2020 №ARRUI-2020 визначено, що найменування товару його номенклатура, кількість має відображатись у Замовленні. Даний документ декларантом не надано митному органу…» суд зазначає таке.
Відповідно до п.1.1 Контакту №ARRUI-2020 від 24.07.2020 Постачальник зобов'язується виготовити і передати у власність Імпортеру азбестотехнічні та безазбестові вироби (надалі Товар), а Імпортер зобов'язується прийняти та оплатити Товар у відповідності з умовами чинного Контракту.
Найменування, номенклатура, кількість, одиниця виміру Товару відображається Імпортером для кожної партії Товару у замовленні. Замовлення та ціна Товару узгоджуються Сторонами в Інвойсах та/або в Проформах-Інвойсах (п. 1.2. Контракту).
В той час, ціна Товару, що постачається, вказується у Інвойсах та/або Проформах-Інвойсах на кожну партію та включає в собі вартість пакування та маркування Товару (п.5.1 Контракту).
Суд зауважує, що ст.53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, зокрема це:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, серед такого переліку немає замовлень чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Суд зауважує, що умовами Контракту визначено що найменування, кількість, одиниця вимірювання Товару відображаються в Замовленні, проте таке замовлення та ЦІНА Товару погоджується Сторонами в інвойсах та/або проформах інвойсах.
Під час митного оформлення декларантом позивача було подано інвойси, які містять усі відомості про кількість, асортимент та ціну товару що ввозиться. Відтак суд погоджується із позивачем, що замовлення до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у замовленні може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ, і така заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.
У спірному рішенні митний орган зазначає про не подання декларантом документу якості від виробника. Суд зауважує, що сертифікат якості (виробника) - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів.
Відповідно до умов Контракту №ARRUI-2020 від 24.07.2020 відвантаження партії Товару супроводжується, зокрема, сертифікатом якості виробника товару (на вимогу Імпортера) (п.4.4 Контракту).
Суд зауважує, що наявність чи відсутність сертифіката якості жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки не містить вартісних показників.
Щодо твердження митного органу про те, що «відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 24.07.2020 №ARRUI-2020 Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару не пізніше 40 днів з моменту отримання передоплати за товар. Датою поставки вважається дата завантаження товару на борт корабля. До митного оформлення подано проформу RF231117 від 17.11.2023, згідно коносаменту UTRUST24011547 датою завантаження є 12.02.2024, тобто в термін що перевищує 40 днів», суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до п.4.2 Контракту №ARRUI-2020 постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару не пізніше 40 днів з моменту отримання передоплати за Товар. Датою поставки вважається дата завантаження Товару на борт судна, указаного Імпортером.
Згідно із банківським платіжним документом Позивач 23.11.2023 здійснив передоплату за товар на підставі проформи-інвойсу №RF231117 від 17.11.2023.
Проте, Додатковою угодою №2 від 26.12.2023 п. 4.2. Контракту викладено у новій редакції: «Постачальник зобов'язується виготовити товар не пізніше 60 (шістдесяти) днів з моменту отримання передоплати за Товар, отриманої на розрахунковий рахунок Постачальника».
02.01.2024 Постачальником було перевиставлено проформу №RF231117C (остання містить відмітку «re-released Date» (дата перевидання) - 02.01.2024).
Тобто сторони погодили, що Продавець повинен був виготовити додатково замовлений товар до 22.01.2024 (не пізніше 60 днів з дати передоплати).
При цьому, суд зауважує, що в постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.
При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суд зазначає, що у поданій позивачем митній декларації №24UA209190007820U7 позивачем визначено митну вартість товару 26663,60 USD, що повністю відповідає ціні товару за проформою №RF231117C від 17.11.2023 (перевиставленою 02.01.2024) та рахунком-фактурою №RF240105С від 05.01.2024.
Таким чином, суд не бере до уваги вищезазначене посилання відповідача як на підставу для коригування митної вартості, оскільки терміни оплати жодним чином не впливають на числові значення митної вартості товару.
Суд критично ставиться до посилання митного органу на недоліки оформлення експортної декларації як на підставу для коригування митної вартості, оскільки декларація країни відправлення («експортна декларація») - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну- імпортер. Декларантом було надано митну декларацію країни відправлення яка давала змогу ідентифікувати імпортований товар та підтвердити факт постачання товару. При цьому, покупець не несе відповідальності за правильність внесення відомостей в декларацію країни відправлення.
З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/000174/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №2 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 15.08.2024 №901020/2023/006859. Суд зауважує, що митний орган бере до уваги митну декларацію яка датована 15.08.2024,в той час як рішення про коригування митної вартості приймалося 10.04.2024.
З наданої відповідачем копії митної декларація, яка бралась митним органом як джерело, судом встановлено, що товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №2, різні характеристики товару, різні розміри.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
Суд зауважує, що позовні вимоги про скасування картки відмови є похідними від позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості і є способом захисту одного і того ж порушеного права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом.
Картка відмови в прийнятті митних декларацій не має самостійних юридичних підстав прийняття, і прийнята виключно у зв'язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то суд ураховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав договір про надання професійної правничої допомоги №2021/03/03 від 22.03.2021, додаткова угода №44 від 19.04.2024, ордер серії АХ №1185781, рахунок на оплату від 25.04.2024 №48, платіжна інструкція від 26.04.2024 №17798 на суму 10000,00 грн.
Згідно договору про надання правової допомоги №2021/03/03 від 22.03.2021 правова допомога за цим Договором включає:
- надання правової інформації, усних та письмових консультацій і роз'яснень з правових питань;
- підготовку юридичних документів;
- представництво інтересів Клієнта та надання йому правової допомоги у відносинах з будь-якими державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами;
- здійснення представництва у відносинах з правоохоронними органами, зокрема, не обмежуючись: органами Національної поліції України, Прокуратури України, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України;
- надання правової допомоги в наступних категоріях справ: кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних справах, адміністративних справах, господарських справах, в тому числі пов'язаних з кримінальними провадженнями, а також у виконавчих провадженнях;
- складання, підписання, подання, направлення, отримування від імені Клієнта документів правового характеру (заяв, скарг, клопотань, запитів, претензій, вимог, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, рішень, клопотань, заяв про перегляд судових рішень, ухвал, постанов тощо), своїм підписом підтверджувати відповідність копій оригіналам документів без скріплення печаткою Клієнта;
- участь в нарадах Клієнта при прийнятті рішень з робочих питань, підготовці необхідних протоколів, наказів листів, повідомлень та іншої необхідної документації;
- надання інших послуг за домовленістю Сторін.
Згідно із п. 5 додаткової уваги №44 від 19.04.2024 за надання правничої допомоги відповідно до цієї Додаткової угоди Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду у сумі 10000,00 грн.
Відповідач у своєму відзиві заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу. Зазначив, що дана справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення є незначним.
При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; порушення є очевидними; витрати пов'язані з підготовкою, поданням позовної заяви та провадженням справи в суді становлять 10000 грн., тоді як справа є типовою, а правова позиція з даного питання є усталеною та незмінною.
Суд вважає, що обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та співмірним ціні позову розміром витрат на правничу допомогу є сума 3000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 10.04.2024 №UA209000/2024/000174/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209190/2024/000170.
Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Арті» (ЄДРПОУ 25185087, 61038, м.Харків, Салтівське шосе, 67-А) сплачений судовий збір у сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.
Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Арті» (ЄДРПОУ 25185087, 61038, м.Харків, Салтівське шосе, 67-А) витрати на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна