04 листопада 2024 року м. Київ № 320/46526/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
28 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2023 року №0061749-2408-1027.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами 27 лютого 2023 року Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0061749-2408-1027, ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 57 811 грн. Позивач вважає вказане рішення необґрунтованим та таким, що не базується на нормах чинного законодавства та таким, що складено з перевищенням повноважень, у зв'язку із чим підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року відкрито провадження у справі №320/46526/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 03 січня 2024 року по справі №320/46526/24 доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Дубовика В.В. та ГУ ДПС у Київській області 03 січня 2024 року.
26 січня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у Київській області надійшов відзив на позов.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним оскаржуваного рішення з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.
Правом надання відповіді на відзив відповідно до вимог статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач не скористався.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця (дата державної реєстрації - 07 квітня 2015 року, номер запису: 23530000000034318).
Видами економічної діяльності позивача (КВЕД) згідно із ЄДРПОУ є: 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (основний); 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.09 Виробництво інших меблів; 46.65 Оптова торгівля офісними меблями; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19 серпня 2015 року ОСОБА_1 належить нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1336га.
Право власності на нежитлову будівлю зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 29 жовтня 2008 року згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20734761 наданого, КПІ КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» 29 жовтня 2008 року та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 серпня 2015 року, згідно витягу про реєстрацію права власності (номер 42536820), виданого державним реєстратором Савчук Н.І., приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області 19 серпня 2015 року: номер запису про право власності: 10864595, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 706851532103.
Нежитлова будівлі розташована на земельній ділянці площею 0,1336га, наданої для розміщення та експлуатації основних, кадастровий номер: 3210300000:02:029:0019, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-32010300000:02:029:0019, наданого ОСОБА_2 , державним кадастровим реєстратором відділу Держкомагенства у м. Білій Церкві Київської області 18 травня 2015 року.
Згідно із технічним паспортом та Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копії додаються) об'єкт складається з наступних нежитлових виробничих приміщень:
1) Склад (цех) №1 площею 171,30 кв. м;
2) Склад (цех) №2 площею 622,50 кв. м;
3) Навіс площею 95,60 кв. м.
Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до розрахунку податку на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 889,4 кв. м, що належить позивачу, за 2022 рік, прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2023 року №0061749-2408-1027 на суму 57 811 грн.
Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 25 липня 2023 року №202096/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2023 року №0061749-2408-1027 залишено без змін, а скарга без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки).
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України ("Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки") платниками зазначеного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з абз.2 пп. «ґ» пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України).
Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що у разі наявності об'єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов'язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Порядок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем та розрахунок нарахованого податку не оспорюється, водночас ставиться під сумнів визначення об'єкту оподаткування як такого, з приводу чого суд зазначає таке.
Перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінних від земельної ділянки, визначено у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Вказаний перелік є вичерпний.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції чинній у 2023 році ) не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
За положеннями пп.14.1.1291 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").
Відповідно до п.5.3 ст.5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Разом з тим, з аналізу пп. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України слідує, що не лише цільове призначення будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об'єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вказані висновки стосовно застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.10.2023 у справі №160/11472/19, від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 25.03.2020 у справі №280/5332/18, від 20.02.2020 у справі №819/1537/17, від 15.05.2018 у справі №806/2461/17.
Законодавець визначає три критерії застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України:
1)об'єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
2)використовується за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;
3)не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об'єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи позивачу на праві власності належить: нежитлове приміщення, стрічкова пилорама з сушарнею, загальною площею 889,4 кв. м Опис: склад (цех)№1 площею 171,30м2, склад (цех) №2 площею 622,50м2, навіс площею 95,60м2.
Відповідно до ДК 018-2000, будівлі підприємств легкої промисловості віднесено до класу будівель промисловості за кодом класифікатора 1251.4. Зазначене свідчить, що нежитлове приміщення, 2 виробничо-складських приміщення та навіс, загальною площею 889,4 кв.м. за своїм функціональним призначенням відноситься до класу будівель промисловості.
Ураховуючи викладене суд дійшов висновку, що об'єкт оподаткування належить до будівель промисловості групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Також у ході судового розгляду судом встановлено, що в 2022 році позивач здійснював господарську діяльність, зокрема за видом діяльності віднесеним до виробництва меблів. Однак позивачем не надано доказів, що цей вид господарської діяльності був основним у 2022 році.
Окрім того суд наголошує, що законодавець пов'язує можливість звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі, яка не перебуває в оренді, лізингу, позичці, з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням, зокрема, у даному випадку для виготовлення продукції.
Підтвердженням використання будівель протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності є первинні документи бухгалтерського обліку. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинними документами, серед інших, можуть виступати: акт введення будівлі промисловості в експлуатацію; акт введення в експлуатацію основних засобів (обладнання), яке використовується у процесі промислового виробництва; акт приймання-передачі; розрахунки амортизації; товарно-транспортна накладна; накладна; платіжне доручення; внутрішні акти на переміщення сировини/товару між цехами (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV). Зазначеними документами, за умови ідентифікації їх з будівлею, підтверджується процес промислового виробництва у ній.
Доказів на підтвердження використання об'єкта оподаткування за призначенням у господарській діяльності позивача матеріали справи не містять.
Також суд ураховує, що згідно з п. 8.1 розд. VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі Порядок №1588), платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку шляхом подання Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. №20-ОПП (далі Повідомлення за ф. №20-ОПП) (додаток № 10 до Порядку №1588) у порядку, встановленому розд. VIIІ Порядку №1588.
Доказів подання позивачем станом на час виникнення спірних правовідносин відомостей про об'єкти оподаткування (Повідомлення за ф. № 20-ОПП) до контролюючого органу матеріали справи не містять.
Також суд зауважує, що позивачем на підставі пп.266.7.3 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, заява на проведення звірки щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та права на користування пільгою (пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України) зі сплати податку не подавалась.
Вказане свідчить про недоведеність використання об'єкта нерухомого майна, нежитлових приміщень, загальною площею 889,4 кв. м, за призначенням у господарській діяльності позивача за КВЕД 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.09 Виробництво інших меблів, як основних видів господарської діяльності.
Отже, підстави для визнання протиправними та скасування спірного рішення відповідача з огляду на те, що відповідний об'єкт нерухомості, який належить позивачеві, не відносився до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно в 2022 році, відсутні.
Ураховуючи викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2023 року №0061749-2408-1027 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік, є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відтак, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.