про залишення позовної заяви без руху
04 листопада 2024 року м. Житомир справа №240/21014/24
категорія 111060000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шуляк Л.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 17.01.2024 року № 000/1021/06-30-24-10 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в повному обсязі.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність її вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
В даній справі позивач оскаржує вимогу від 17.01.2024 року № 000/1021/06-30-24-10 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Відповідно, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання вказаних відносин є Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Зокрема, ч. 1 ст. 25 вказаного Закону № 2464-VI визначено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частина 4 статті 25 Закону № 2464-VI визначає, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку, відповідно, такий строк оскарження, зокрема в судовому порядку визначено - протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги податкового органу.
Таким чином строк на оскарження спірної у даній справі вимоги становить десять календарних днів.
З доданих до позовної заяви доказів слідує, що спірне рішення винесено 17.01.2024.
Доказів на підтвердження цього до позовної заяви не додано.
Позов поданий позивачем до суду засобами поштового зв'язку 30.10.2024.
Згідно із частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративно судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як убачається з частини 1 статті 123 Кодексу адміністративно судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зазначає, що позивачем не подано до позову заяви/клопотання про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Також суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що лише 20.06.2024 вона підписала договір про надання правничої допомоги, оскільки позивач не надала жодних доказів не можливості підписання такого договору в більш раніший строк.
Окрім того, щодо посилання позивача на запроваджений на території України воєнний стан, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.
З огляду на викладене слід відмітити, що запровадження на території України воєнного стану є обставиною, яка могла унеможливити дотримання строку звернення позивача до суду, однак за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку. Вказаних доводів та доказів на підтвердження поважності підстав пропуску строку звернення до суду, суд вважає представником позивача до позовної заяви не додано.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що Житомирський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу в цій справі, можливість реалізації права на судовий захист.
Втім позивачка не навела обставин, за яких вона дійсно не мала можливості у встановлений процесуальним законом строк, у тому числі після введення воєнного стану в Україні, звернутися до суду з цим позовом у будь-який зручний для неї спосіб (у тому числі засобами дистанційного зв'язку), та не надала доказів на їх підтвердження.
Також, відповідно до Діловодства спеціалізованого суду в межах адміністративної справи №240/21014/24 ОСОБА_1 вже зверталась з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення від 17.01.2024року №000/1021/06-30-24-10 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в повному обсязі та вказана позовна заява 04.10.2024 була повернута позивач у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, відповідно позовна заява підлягає залишенню без руху у зв'язку із невідповідністю останньої ч. 6 ст. 161 КАС України.
У зв'язку з цим, позивачу та/або представнику позивача у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та належні докази поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчить про дотримання строку звернення до суду.
Окрім того, відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною четвертою статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частиною другою статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Позивачем до позовної заяви долучено вимогу ГУ ДПС у Житомирській області неналежної якості на в неповному обсязі, оскільки неможливо встановити номер вимоги та дату її винесення.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та документально обґрунтованих доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду;
- належної якості та в повному обсязі копію оскаржуваної вимоги ГУ ДПС у Житомирській області.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд,
ухвалив :
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та у відповідності до положень статей 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає.
Суддя Л.А.Шуляк