04 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/108/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні мені пенсії за віком на умовах, визначених ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку на 6 років у відповідності 13 Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01 січня 1993 року прожила в цій зоні не менше 3-х років, яка викладена в повідомленні від 13.11.2023 року;
- зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити мені ОСОБА_1 пенсію за віком з 03 листопада 2023 року, на умовах, визначених ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку на 6 років у відповідності із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01 січня 1993 року прожила в цій зоні не менше 3-х років.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії.
Ухвалою судді Липи В.А. від 12.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що позивач проживала в зоні гарантованого добровільного відселення 8 днів.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 18.07.2024 № 134 та витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024, у зв'язку з призовом на військову службу судді Липи В.А., справу передано на розгляд судді Семенюку М.М., яким ухвалою від 31.07.2024 прийнято до провадження.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою від 03.11.2023 про призначення пенсії за віком (а.с. 47).
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви позивача прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 09.11.2023 № 262240012438, в якому зазначено, що період постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 8 днів (а.с. 45).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом "Повідомлення про відмову у призначенні пенсії" від 13.11.2023 повідомив позивачу про причини відмови в призначенні пенсії (а.с. 13-15).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до довідки Коростенської РДА Житомирської області від 08.03.2023 № А-172 (а.с. 8) ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в с. Сухарівка Народицького району Житомирської області на момент аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по 21.09.1990.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" с. Сухарівка Народицького району Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Тобто, позивач має право на початкову величину - 3 роки.
Враховуючи правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 21.11.2006 у справі №21-1048во06 та від 04.09.2015 у справі №690/23/15 та підтверджена Верховним Судом у постанові від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17 та від 20.02.2018 у справі №599/564/17, від 21 листопада 2019 р. у справі № 572/47/17, від 15 січня 2021 р. у справі № 520/7846/17, від 16.10.2024 у справі № 140/14380/23, позивач станом на 1 січня 1993 року прожив або відпрацював у цій зоні не менше 3 років, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони добровільного гарантованого відселення 3 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796, є відповідне посвідчення.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 17.03.2015 (а.с. 66).
Однак, суд наголошує, що також одним з критерієм для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років є факт проживання/роботи на радіоактивно забрудненій території:"... додатково 1 рік за 2 роки проживання".
Так, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 25.07.1986 (а.с. 52-55), позивач працювала:
- з 25.07.1986 по 19.11.1996 в ОП Дарницькому шовковому комбінаті "Дарниця";
- з 20.02.1997 по 19.11.1997 отримувала допомогу по безробіттю в Дарницькому центрі зайнятості;
- з 21.11.1997 по 20.08.2001 в ТОВ ООО "Медекс", яке розташоване в м. Києві;
- з 23.08.2001 по 31.10.2007 в ВАТ "Галактон", яке розташоване в м. Києві;
- з 07.12.2007 отримувала допомогу по безробіттю в Дарницькому центрі зайнятості;
- з 05.12.2018 по 09.07.2019 в ТОВ "ТАС-ФАРМА", яке розташоване в м. Києві;
- з 11.07.2019 по 12.06.2020 в ТОВ "Аптека низьких цін К", (місце розташування невідомо);
- з 16.06.2020 по 30.10.2020 в ТОВ "Галафарм", яке розташоване в м. Києві;
- з 23.11.2020 по 19.05.2021 в ТОВ "Благо дія", яке розташоване в м. Києві;
- з 25.05.2021 працює в ТзОВ "Подорожник Київ"
При цьому сторонами не оспорюється, що місцезнаходження вказаних підприємств/установ та організацій, знаходилось в населеному пункті, яке не відносяться до зон радіоактивно забруднених територій.
Крім того, позивач до суду не надав доказів реєстрації в зоні радіоактивно забруднених територій з 22.09.1990.
Суд також звертає увагу, що зазначені у довідці Коростенської РДА Житомирської області від 08.03.2023 № А-172, містять розбіжності із записами, внесеними до трудової книжки позивача.
Варто зазначити, що записи в трудовій книжці позивача за вказані вище періоди трудової діяльності ніким не оскаржувалися, не визнавалися недійсними та підтверджують реальність трудового стажу позивача.
Тобто згідно матеріалів справи, наданих позивачем доказів та правової позиції Верховного Суду підтверджено факт проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення лише за період з (26.04.1986) по 21.09.1990, що дає право позивачу на зменшення пенсійного віку на 5 років (3 роки початкова величина та 2 роки за 4 роки проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
В рішенні про відмову пенсійний фонд зазначив, що документально підтверджено період роботи (проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення 8 днів.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (03.11.2023) вона досягла віку 55 років, а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач досяг необхідного віку для призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, а тому позов підлягає задоволенню.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів (по 536,80 грн з кожного).
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код 20551088) задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.11.2023 № 262240012438 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03.11.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк