Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2024 року Справа№200/5416/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним виконавчого листа та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - ВДВС, відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 (в подальшому ВЧ НОМЕР_1 , третя особа), про:
- визнання протиправним виконавчого листа Франківського ВДВС у м. Львові щодо відрахування аліментів з додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та виплачується на період дії воєнного стану;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 відрахування аліментів здійснювати без врахування додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та виплачується на утримання малолітнього сина - ОСОБА_2 , у період дії воєнного стану.
Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з червня 2020 року на підставі судового наказу військовою частиною НОМЕР_1 протиправно здійснюється відрахування аліментів на користь ОСОБА_3 , на утримання малолітнього сина з грошового забезпечення позивача з урахуванням додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 28.02.2022 №168 та виплачується в період дії воєнного стану.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року відкрито провадження у справі № 200/5416/24, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Відзив з боку Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду не надходив.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_1 (надалі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач-2).
Відзив з боку Військової частини НОМЕР_1 до суду не надходив.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі в військової частини НОМЕР_1 , учасник бойових дій.
22.05.2020 року судовим наказом Франківського районного суду м. Львова №465/2762/20 наказано стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН - НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 в/ч, на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН - НОМЕР_3 ), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 в/ч, аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , виданого 03.07.2019 року, актовий запис №240) у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі заяви про видачу судового наказу і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що починаючи з червня 2020 року на підставі судового наказу військовою частиною НОМЕР_1 здійснюється відрахування аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина з грошового забезпечення позивача з урахуванням додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 та виплачується у період дії воєнного стану, що не заперечується відповідачем.
Позивач вважає, що додаткова грошова винагорода виплачується в період дії воєнного стану та не має постійного характеру, тому не підлягає включенню до грошового забезпечення, з якого підлягають утримуватись аліменти.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє і на даний час.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 12 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У статті 2 Закону №2011-XII акцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) згідно зі статтею 19 Закону №2011-XII можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до статті 23 Закону №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд враховує, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України виніс постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), редакція якої неодноразово змінювалася.
Пунктом першим вказаної Постанови встановлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплату додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
За пунктом 1-1 Постанови №168 військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
На виконання статті 9 Закону №2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Міністерство оборони України видало наказ від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, яким затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), редакція якого змінювалася (зміни внесені 31.03.2023 шляхом доповнення Порядку №260 розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану").
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Отже, додаткова винагорода на період дії воєнного стану входить до складу одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас відповідно до Постанови КМУ від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» (у редакції, яка діяла до 16.11.2022 року), зокрема п.п 2 п.1 утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати.
При цьому, пунктом 8 цієї ж постанови (у редакції, яка діяла до 16.11.2022 року) передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Разом з тим, постановою КМУ від 11.11.2022 року № 1263, яка набула чинності 16.11.2022 року, внесено зміни до пункту 8 Постанови КМУ від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», якою передбачено стягнення аліментів з інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану.
Отже, законодавством чітко визначено, що утримання аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України провадиться в тому числі і з додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, тому доводи позивача суд вважає необґрунтованими.
При цьому, суд зазначає, що з січня 2022 року по грудень 2022 року включно з додаткової винагороди, виплаченої позивачу, яка передбачена постановою від 28 лютого 2022 року №168, аліменти не утримувалися, що підтверджується довідкою про доходи.
Крім того, з січня 2020 року виплата додаткової винагороди не здійснювалась, оскільки вона передбачена постановою від 28 лютого 2022 року №168 на період дії воєнного стану.
Щодо посилань позивача на те, що він, розуміючи, що має право на відрахування аліментів лише з постійного доходу, вирішив звернутися до суду, аби в майбутньому мати рішення, яке буде зобов'язувати уповноважені органи стягувати з нього аліменти інакше ніж зараз, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Отже, суд не надає правовий захист щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Відносно позовних вимог про визнання протиправним виконавчого листа Франківського ВДВС у м. Львові щодо відрахування аліментів з додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та виплачується на період дії воєнного стану, суд зазначає, що доказів існування такого листа суду не надано, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач здійснивши утримання аліментів з усіх видів грошового забезпечення позивача, зокрема з додаткової винагороди, яка виплачується йому на період воєнного стану, у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним виконавчого листа та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судове рішення складено та підписано 04 листопада 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко