Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
01 листопада 2024 року Справа №200/7598/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у ненарахуванні на невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення з 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 28 лютого 2018 року, обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 152,10 грн з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала в ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації - різниці відповідно до абз.абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за періоди з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно), з 1 січня 2024 року по 26 травня 2024 року (включно);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю відповідно до абз.абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 465,15 грн щомісячно за періоди з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно), з 1 січня 2024 року по 26 травня 2024 року (включно), з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали в визначенні розміру підйомної допомоги в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2018 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: […] позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); […].
Вирішуючи питання щодо дотримання/не дотримання позивачем при зверненні до суду із даним позовом строку, установленого законом, суддя виходить з наступного.
Згідно зі ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 4 даної статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, де вказав, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. […] Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
За висновком Верховного Суду, поняття «грошове забезпечення», «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію Верховний Суд висловлював, зокрема, у постановах від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17, від 4 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 420/13606/21, від 8 червня 2023 року у справі № 240/15540/20, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших.
У постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22, від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 8 лютого 2024 року у справі № 640/22254/21, від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23 Верховний Суд зазначив, що заявлення до суду позовних вимог стосовно стягнення заробітної плати/грошового забезпечення (в тому числі окремих складових), на яку працівник мав право станом на 19 липня 2022 року, не обмежується будь-яким строком звернення.
Таким чином, право позивача на звернення до адміністративного суду з приводу нарахування та виплати всіх складових заробітної плати (грошового забезпечення, в тому числі індексації цього грошового забезпечення) за періоди до 19 липня 2022 року не було обмежено будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни, зокрема до КЗпП України.
Так, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 6 квітня 2023року у справі № 260/3564/22, від25квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших справах за подібних правовідносин.
Заробітна плата (грошове забезпечення) є періодичним платежем.
Відповідно до п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий.
Отже, про виплату грошового забезпечення в неналежному розмірі за період з 19 липня 2022 року позивачу мало бути відомо не пізніше останнього календарного дня наступного місяця після проведення виплати за попередній місяць, а про виплату у 2024 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги у та грошової допомоги на оздоровлення - під час отримання даних одноразових складових грошового забезпечення.
Таким чином, суддя дійшла висновку, що про порушення прав стосовно нарахування та виплати йому грошового забезпечення за періоди з 19 липня 2022 року позивач мав дізнатись не пізніше: 31 серпня 2022 року (за липень 2022 року), 30 вересня 2022 року (за серпень 2022 року), […] 31 червня 2024 року (за травень 2024 року), а про порушення виплати у 2024 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги та грошової допомоги на оздоровлення - під час отримання даних одноразових складових грошового забезпечення - у місяці їх виплати (але не пізніше 31 червня 2024 року.
Позовну заяву подано позивачем до суду 29 жовтня 2024 року.
Отже, позовну заяву в частині позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення за періоди з 19 липня 2022 року подано до Донецького окружного адміністративного суду із пропуском строку для такого звернення.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Разом із позовними вимогами у позові заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, яке обґрунтовано тим, що позивач з 28 лютого 2018 року по теперішній час проходить дійсну військову службу в період дії режиму воєнного стану та виконує функції із захисту Батьківщини, у зв'язку із чим він не мав можливості своєчасно звернутися до суду із даним позовом.
Також у клопотанні зазначено, що пропущений позивачем процесуальний строк є незначним і що позивач за першої ж можливості вчинив необхідні дії та подав дану позовну заяву до суду.
Розглядаючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом та вирішуючи питання стосовно поважності/неповажності пропуску цього строку, суддя виходить з того, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28 лютого 2018 року по 26 травня 2024 року.
Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 26 травня 2024 року № 747-РС позивача призначено на посаду старшого бойового медика роти охорони другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до м. Глобине Полтавської області.
Отже, з 27 травня 2024 року позивач проходить військову службу на посаді старшого бойового медика роти охорони другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ).
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 зазначено, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України […] суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, […] м о ж е мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.» (п. 81).
При цьому у вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що:
сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (п. 49);
причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування (п. 30);
поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом (п. 31).
Велика Палата Верховного Суду у п. 58 постанови від 8 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 також висловила правову позицію щодо дії воєнного стану як обставини поновлення строку, зокрема, на касаційне оскарження, та зазначила, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 990/277/24 Велика Палата Верховного Суду знов наголосила, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
При цьому у клопотанні про поновлення строку не зазначено про те, які саме обставини були об'єктивно непереборними, тобто, такими, що унеможливили звернення позивача до суду із позовними вимогами стосовно грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 26 травня 2024 року у встановлений процесуальним законодавством строк, не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення позивачем всіх необхідних і можливих дій, які б вказували на бажання ОСОБА_1 реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку.
Як вбачається з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно до наказу № 267 від 4 вересня 2024 року), м. Глобине Полтавської області не віднесено до зазначеного переліку; ІНФОРМАЦІЯ_2 не є військовою структурою, яка здійснює воєнні дії в умовах воєнного стану.
Враховуючи наведене, суддя приходить до висновку про недоведеність позивачем станом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо його грошового забезпечення за періоди з 19 липня 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів після отримання даної ухвали шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення позивача за періоди з 19 липня 2022 року - із наведенням поважних причин пропуску зазначеного строку.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна