04 листопада 2024 рокуСправа №160/14624/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 07.05.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.03.2020 виплаченої 07.05.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 року у справі №420/8368/23;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 07.05.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.03.2020 виплаченої 07.05.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №420/8368/23.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 25.08.2015 по 02.03.2020 проходила військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . 02.03.2020 позивача відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.03.2020 №51 виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , справи та посаду здала, знято із усіх видів забезпечення. Позивач вказує, що у період проходження військової служби їй не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення. 10.01.2022 позивачем направлено заяву до відповідача з проханням виплатити всю наявну заборгованість. Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача. Для вирішення спору позивач звернулась до суду з відповідною позовною заявою. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №420/8368/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу: індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця січень 2008 з урахуванням раніше виплачених сум; індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3997,55 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 02.03.2020 включно, у загальному розмірі 96199,11 грн, у відповідності до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових 2 доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум. 07.05.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №420/8368/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосування базового місяця січень 2008 та індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.03.2020 включно у загальній сумі 178382,49 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%. Проте, позивач вказує, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 06.06.2024 в адміністративній справі №160/14624/24 задоволено; ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 06.06.2024 в адміністративній справі №160/14624/24 скасовано, а справу №160/14624/24 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 03.09.2024 прийнято до провадження адміністративну справу та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
20.09.2024 відповідач надав до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Висновок про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення позивача ґрунтується також на тому, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, а також відомостей зазначених у відзиві на позов, щодо збільшення грошового забезпечення в Мінобороні, та у зв'язку з дією особливого періоду. Виконання зобов'язань покладених на відповідача не можливо здійснити одноосібно керівником установи, так як ВЧ НОМЕР_1 є третьою ланкою розпорядником бюджетних коштів, для виконання рішення судів існує механізм оформлення заявки, отримання коштів, проведення платежів через казначейську службу. Таким чином відповідач не приймає одноосібні рішення щодо виконання зобов'язань покладених на відповідача судами, та перебуває в прямій залежності від вищих органів управління. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Відповідач акцентує увагу, що грошове забезпечення позивача в період проходження військової служби нараховувалось та виплачувалось у відповідності до чинного законодавства на момент проходження військової служби, проте позивачем було доведено в майбутньому не вірне обчислення та нарахування грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) №198 від 25.08.2015 старшого солдата ОСОБА_1 , призначену наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 03.08.2015 №23-рс на посаду діловода тилу, яка прибула із військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , для подальшого проходження військової служби з 22.08.2015 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення - з 26.08.2015. Вважати такою, що з 22.08.2015 справи та посаду прийняла та приступила до виконання службових обов?язків за посадою з посадовим окладом 605,00 грн. на місяць, шик «старший солдат».
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №51 від 02.03.2020 лейтенанта ОСОБА_1 , начальника служби пального і мастильних матеріалів тилу, призначену наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №56 від 11.02.2020 на посаду офіцера обліково-операційного відділу складу пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_2 , вважати такою, що 02.03.2020 справи та посаду здала і вибула до нового місця служби м. Одеса. 3 02.03.2020 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 12 років 03 місяців 25 днів, пільгова 03 років 08 місяців 20 днів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 84899 гривень 85 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 02.03.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3923 гривні 31 копійка в місяць у загальній сумі 94412 гривень 56 копійок за період з 01.03.2018 по 02.03.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі №420/8368/23 позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 - задоволено частково:
- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця січень 2008 з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №420/8368/23 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 - залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково:
- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця січень 2008 з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 відносно невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.03.2020 включно, у фіксованому розмірі - 3997,55 грн в місяць, у відповідності до абзаців 3, 4 та 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3997,55 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 02.03.2020 включно, у загальному розмірі - 96199,11 грн., у відповідності до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2024 у справі №240/8368/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №420/8368/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №420/8368/23 набрала законної сили 09.01.2024.
07.05.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №420/8368/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 178 384,49 грн, що підтверджується банківською випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №PT14AHHLRC2HRJI3 від 07.05.2024.
Позивач вважає, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених строків виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, індексація).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок №159).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
На підставі абзацу 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії, індексації); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата, індексація). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Доводи відповідача про те, що виплата індексації грошового забезпечення компенсації не підлягає, суд відхиляє, оскільки компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованого грошового забезпечення). Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при виплаті грошового забезпечення та інших виплат у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Отже, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду є протиправною.
Тому, для захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 07.05.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №420/8368/23.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.03.2020, виплаченої 07.05.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 року у справі №420/8368/23.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.03.2020, виплаченої 07.05.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №420/8368/23.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар