04 листопада 2024 рокуСправа №160/20802/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 01 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12 червня 2024 року №0414038450 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 16 серпня 2021 року призначення, нарахування та виплату пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХII;
- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з підстав відсутності у позивача на дату звільнення зі служби необхідної календарної вислуги. Зазначає, що питання достатності вислуги років для призначення пенсії позивачу вже було предметом розгляду у справі №160/1305/22. Позивач вказує, що на виконання рішення суду у справі №160/1305/22 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України складено розрахунок від 13.03.2023, з якого вбачається, що вислуга років ОСОБА_1 для призначення пенсії станом на 15.08.2021 становить 25 років 05 місяців 17 днів, що є достатнім для призначення пенсії. Також, позивач звертає увагу суду, що відповідачем помилково застосовується до спірних правовідносин редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, яка не була чинною на дату звернення позивача за призначенням пенсії в грудні 2021 року. На думку позивача, для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393. Вислуга років позивача у пільговому обчисленні на момент виникнення спірних правовідносин в грудні 2021 року становила 25 років 05 місяців 17 днів, що є достатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Необхідність подання повторної заяви про призначення пенсії від 19.07.2023, за наслідком якої прийнято оскаржуване рішення, виникла з незалежним від позивача причин та з огляду на триваючу бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України щодо оформлення та направлення до пенсійного органу у визначений Порядком №3-1 строк необхідних документів для призначення позивачу пенсії. Відтак, просить зобов'язати відповідача призначити пенсію з дати першого звернення - 16 серпня 2021 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
16 серпня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує на те, що для отримання права на призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. Наявна у позивача вислуга років є недостатньою для призначення пенсії. Відповідач заперечує можливість зарахування до календарної вислуги стажу роботи у пільговому обчисленні. Зазначає, що приписи пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції суперечили приписам статті 12 Закону №2262-ХІІ, відтак, застосуванню підлягали положення Закону №2262-ХІІ. З огляду на викладене відповідач заперечує право позивача на призначення пенсії за вислугу років. Також, відповідач вказує, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, що виключає можливість задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію.
26 серпня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує на те, що обставини наявності у нього достатньої для призначення пенсії вислуги років та права на призначення пенсії встановлені рішенням суду від 04.04.2022 у справі №160/1305/22. Відтак, преюдиційно встановлені факти у справі №160/1305/22 не підлягають доказування у цій справі. Позивач звертає увагу суду, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував встановлені вказаним рішенням суду обставини.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , громадянин України, проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України в період з 15.08.2016 по 15.08.2021.
Позивач є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 15.12.2016 Головним управлінням Національної гвардії України (а.с.80).
ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції в м. Маріуполь Донецької області та участь в Операції об'єднаних сил на сході країни ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Донецької області, що підтверджується довідками від 10.03.2023 №627 та від 10.03.2023 №628 (а.с.84-85).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №213 від 16.08.2021 із ОСОБА_1 припинено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2021 №213 вислуга років позивача станом на 15 серпня 2021 року становить:
- час служби в календарному обчисленні - 20 років 10 місяців 29 днів;
- час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 04 роки 06 місяців 18 днів.
15.12.2021 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із письмовою заявою, в якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи для вирішення питання про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Листом від 31.12.2021 №6/36/12-1451 військова частина НОМЕР_1 відмовила позивачу в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів для призначення йому пенсії з підстав відсутності визначеної пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» необхідної календарної вислуги років.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного від 04 квітня 2022 року у справі №160/1305/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2022, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови позивачу в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які оформлені листом № 6/36/12-1451 від 31.12.2021.
Також, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зарахувати до вислуги років позивачу для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці час проходження служби: з 24.08.2016 року по 09.10.2016 року; з 09.12.2016 року по 07.02.2017 року; з 08.04.2017 року по 08.06.2017 року; з 08.08.2017 року по 07.10.2017 року; з 06.12.2017 року по 07.02.2018 року; з 11.05.2018 року по 08.08.2018 року; з 07.11.2018 року по 08.02.2019 року; з 06.05.2019 року по 12.08.2019 року; з 12.11.2019 року по 13.02.2020 року; з 13.05.2020 року по 13.08.2020 року; з 12.11.2020 року по 03.02.2021 року, протягом якого позивача безпосередньо брав участь в антитерористичній операції м. Маріуполь Донецької області та участь в Операції об'єднаних сил на сході країни ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Донецької області, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення Операції об'єднаних сил.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що направлені військовою частиною НОМЕР_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи для призначення пенсії позивачу повернулися від пенсійного органу без виконання, про що позивач через представника був повідомлений листом від 09.06.2023 №6/36/9/1-1635. Із тексту зазначеного листа вбачається, що пенсійним органом документи не були прийняті до розгляду з огляду на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було стороною у справі №160/1305/22 та, відтак, на думку відповідача, не зобов'язано вчиняти будь-які дії щодо отриманих документів для призначення пенсії.
Листом Головного управління Національної гвардії України №27/11/4-М-2693 від 03.07.2023 позивача повідомлено про те, що згідно з наказом командувача Національної гвардії України від 08.02.2019 №85 уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено фінансово-економічне управління Головного управління Національної гвардії України.
З огляду на отриману відповідь позивач в липні 2023 року повторно звернувся із заявою про призначення пенсії до Фінансово-економічного управління Головного управління Національної гвардії України.
Листом №27/11/4-С-3063 від 09.08.2023 Головне управління Національної гвардії України на адвокатський запит представника позивача повідомило про відсутність підстав щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років. Зокрема, відмова мотивована тим, що позивач на дату звільнення з військової служби не набув права на пенсію за вислугу років за відсутності необхідних 25 календарних років вислуги.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного у справі №160/25003/23 від 07 лютого 2024 року визнано протиравними дії Головного управління Національної гвардії України щодо відмови у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення позивачу пенсії. Зобов'язано Головне управління Національної гвардії України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення позивачу пенсії за формою, наведеною у додатку 7 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 та всіх необхідних документів.
На виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/25003/23 від 07 лютого 2024 року Головним управлінням Національної гвардії України було зроблено подання від 27.05.2024 №7103 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ст. 12 Закону №2262-XII.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2024 №0414038450 відмовлено у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до вимог п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ, оскільки календарна вислуга років позивача становить лише 20 років 10 місяців 29 днів попри необхідну вислугу років, яка повинна становити 25 календарних років і більше.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд застосовує чинні на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правові акти та виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Як встановив суд, спір між учасниками справи в частині обрахунку вислуги на військовій службі позивача, яка складає календарна - 20 років 10 місяців 29 днів, пільгова - 04 роки 06 місяців 18 днів. Із зарахуванням часу служби в пільговому обчисленні вислуга років становить - 25 років 05 місяців 17 днів.
Тому для належного вирішення цього спору необхідно з'ясувати, чи має право позивач на призначення пенсії за вислугу років у випадку, якщо календарна вислуга років є меншою, ніж 25 років, а загальна вислуга років, з урахуванням пільгової є більшою, ніж 25 років.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 1 Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту а) статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Статтею 17 Закону №2262 визначені види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а саме, відповідно до частини першої, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч.2 ст. 17 Закону № 2262, а саме, до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах Закону № 2262 додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з ч.4 ст. 17 Закону № 2262 при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що Законом №2262 визначені умови призначення пенсії за вислугою років (ст. 12) та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії (ст. 17).
Відповідно до ст. 17-1 Закону №2262 (в редакції на момент звільнення позивача та набуття права на призначення пенсії) порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262 Кабінетом Міністрів України постановою від 17.07.1992 №393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393).
Порядок №393 визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Відтак, приписи пункту 3 постанови №393 на момент виникнення спірних правовідносин не суперечили положенням статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Так, відповідно до п. 3 Порядку №393 (в редакції на момент звільнення позивача та набуття права на призначення пенсії) до вислуги років для призначення пенсії особам, зазначеним в абзаці 1 п. 1 цієї постанови, зараховується час проходження служби на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби за три місяці - час проходження служби протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, а також час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (абзац 7 та абзац 9 пп. «а»).
Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 16.08.2021 №213 ОСОБА_1 , начальника військового наряду (командира 1-го відділення) 1-го патрульного взводу 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону звільнено зі служби з 15.08.2021 відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінченням строку військової служби за контрактом. Станом на день звільнення (15.08.2021) вислуга років становить: час служби в календарному обчисленні -20 років 10 місяців 29 днів; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 04 роки 06 місяців 18 днів.
Суд звертає увагу, що спір щодо розміру вислуги років в тому числі пільгової вислуги років відсутній, предметом спору у даній справі є саме відмова відповідача зарахувати до календарної вислуги років вислугу років в її пільговому обчисленні.
Як було встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного від 04 квітня 2022 року у справі №160/1305/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2022, серед іншого, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зарахувати до вислуги років позивачу для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці час проходження служби: з 24.08.2016 року по 09.10.2016 року; з 09.12.2016 року по 07.02.2017 року; з 08.04.2017 року по 08.06.2017 року; з 08.08.2017 року по 07.10.2017 року; з 06.12.2017 року по 07.02.2018 року; з 11.05.2018 року по 08.08.2018 року; з 07.11.2018 року по 08.02.2019 року; з 06.05.2019 року по 12.08.2019 року; з 12.11.2019 року по 13.02.2020 року; з 13.05.2020 року по 13.08.2020 року; з 12.11.2020 року по 03.02.2021 року, протягом якого позивача безпосередньо брав участь в антитерористичній операції м. Маріуполь Донецької області та участь в Операції об'єднаних сил на сході країни ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Донецької області, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення Операції об'єднаних сил.
На виконання зазначеного рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Також, з наявного в матеріалах справи грошового атестату №75 від 13.03.2023, виданого військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, вбачається, що вислуга років ОСОБА_1 станом на 15.08.2021 відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 у справі №160/1305/22 в календарному обчисленні складає 20 років 10 місяців 29 днів, в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 04 роки 06 місяців 18 днів, вислуга років для призначення пенсії на 15.08.2021 року становить 25 років 05 місяців 17 днів.
Отже, на думку суду, обґрунтованість вимог позивача щодо зарахування до календарної вислуги років вислуги років на пільгових умовах у загальній кількості 04 роки 06 місяців 18 днів відповідно до Порядку №393 вже була встановлена судом як у цій справі, так і у справі №160/1305/22.
Оскільки, вислуга років позивача, з врахуванням часу служби, який зарахований на пільгових умовах за рішенням суду у справі №160/1305/22, становить більше 25 календарних років, відтак, суд вважає, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Обґрунтовуючи право позивача на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанову суду Касаційної інстанції у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.
Так, вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
При цьому Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17.
Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262 і положенням цього Закону не суперечить.
Як було зазначено вище, ст. 1 Закону № 2262 передбачено, що особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги, зокрема, на військовій службі, мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон №2262 як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262 вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в ч.4 ст. 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262 календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
У свою чергу, передбачені ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262.
Таким чином, для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262 календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Наведені висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.
При цьому, у вказаній постанові з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Водночас, слід врахувати те, що висновок суду касаційної інстанції у справі №805/3923/18-а обумовлений тим, що редакція пункту 3 Порядку №393, що була чинною на момент розгляду справи №805/3923/18-а та на момент спірних правовідносин передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Порядку №393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], то ж суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.
Разом із тим, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» і Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Порядок № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, ґрунтуються на правовому регулюванні, чинному на час виникнення спірних правовідносин та до внесення змін до Порядку №393, а тому повинні бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки є актуальними для цього спору.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Крім того, порушені права позивача підлягають захисту також шляхом зобов'язання відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Крім того, зобов'язуючи відповідача призначити позивачу пенсію, суд виходить із обставин, які стали передумовою для звернення позивача до суду, а саме: необхідність ініціювання ним 2 (двох) окремих проваджень, попри які позивач не зміг реалізувати своє право на отримання пенсії з грудня 2021 року, а також був змушений подати повторну заяву про призначення пенсії з незалежних від нього причин та внаслідок того, що рішення судів у справах №160/1305/22 та №160/25003/23 були поставлені під сумнів як Національною гвардією, так і пенсійним органом.
Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Щодо дати, з якої має бути призначена пенсія за наслідком розгляду цієї справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 50 Закону №2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (ч.3 ст. 50 Закону №2262-ХІІ).
Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 16.08.2021 №213, ОСОБА_1 звільнений зі служби з 15.08.2021.
Із заявою про призначення пенсії до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України позивач звернувся 16.12.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовою накладною та відбитками календарного штемпеля на описі вкладення до поштового відправлення (а.с.32-33).
Відтак, позивач звернувся за призначенням пенсії в межах 12 місяців з моменту виникнення у нього права на пенсію.
Листом від 31.12.2021 36/36/12-1451 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність у нього права на призначення пенсії за вислугу років у зв'язку із чим позивачем було ініційовано судове провадження у справі №160/1305/22.
За наслідком прийнятого рішення у справі №160/1305/22 позивач через представника в лютому 2023 року звернувся до військової частини НОМЕР_1 із дублікатом раніше поданої в грудні 2021 року заяви про призначення пенсії. Так, рішенням суду у справі №160/1305/22 військову частину зобов'язали підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що направлені військовою частиною НОМЕР_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи для призначення пенсії позивачу повернулися від пенсійного органу без виконання, про що позивач через представника був повідомлений листом від 09.06.2023 №6/36/9/1-1635.
Із тексту зазначеного листа вбачається, що пенсійним органом документи не були прийняті до розгляду з огляду на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було стороною у справі №160/1305/22 та, відтак, на думку відповідача, не зобов'язано вчиняти будь-які дії щодо отриманих документів для призначення пенсії.
В подальшому позивачем через свого представника направлялися запити до Головного управління Національної гвардії щодо підготовки та направлення до пенсійного органу подання та необхідних документів для призначення пенсії позивачу.
В липні 2023 року позивач повторно подав заяву про призначення пенсії до Фінансово-економічного управління Головного управління Національної гвардії України.
Листом №27/11/4-С-3063 від 09.08.2023 Головне управління Національної гвардії України на адвокатський запит представника позивача повідомило про відсутність підстав щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років. Зокрема, відмова мотивована тим, що позивач на дату звільнення з військової служби не набув права на пенсію за вислугу років за відсутності необхідних 25 календарних років вислуги. За наслідками отримано відповіді позивачем було ініційоване ще одне провадження у справі №160/25003/23.
На виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/25003/23 від 07 лютого 2024 року Головним управлінням Національної гвардії України було зроблено подання від 27.05.2024 №7103 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ст. 12 Закону №2262-XII.
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2024 №0414038450 відмовлено у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, внаслідок чого позивач був змушений ініціювати провадження у цій справі.
Загалом суд нарахував мінімум 4 адвокатських запити в спірних правовідносинах з питань призначення позивачу пенсії за вислугу років. Також, позивач тричі подавав заяву про призначення пенсії (в грудні 2021 року та в липні 2023 року), включаючи один дублікат раніше поданої заяви. Позивач тричі ініційовував судові провадження з ціллю захистити свої права.
На момент розгляду справи в двох провадженнях судовими рішеннями, які набрали законної сили, було встановлено порушення прав позивача, в тому числі з приводу неналежного розрахунку вислуги років та невчинення дій щодо підготовки та направлення до пенсійного органу подання та документів для призначення позивачу спірної пенсії.
За викладених обставин, суд вважає слушними доводи позивача з приводу того, що пенсія повинна бути призначена з дати першого звернення позивача - 16 грудня 2021 року, оскільки необхідність подання повторної заяви про призначення пенсії від 19.07.2023 виникла з незалежних від позивача причин та була наслідком триваючої протиправної бездіяльності та дій як військової частини, так і Головного управління Національної гвардії України в питанні оформлення та подання до пенсійного органу у визначений Порядком №3-1 строк необхідних для призначення пенсії документів.
Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд керується також ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якшо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
В позовній заяві заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатським об'єднанням «СОЛВЕРС МТКМ» 01.01.2024 року укладено договір про надання правової допомоги №29-24.
Відповідно до пункту 1.1. договору, Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання у відповідності до діючого законодавства України, здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, в тому числі передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України або іншими законами/кодексами, в судах загальної юрисдикції та господарських судах, апеляційних та касаційних інстанціях, Верховному Суді України, в будь-яких правоохоронних органах, Національній поліції, прокуратурі, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в органах державної виконавчої служби, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокатському об'єднанню гонорар за надання правової допомоги та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно з додаткової угодою до договору від 08.07.2024 року внесено зміни до п.4.1. розділу 4. «Порядок здійснення розрахунків» Договору, а саме:
-написання та відправлення листів, звернень, заяв, клопотань тощо з приводу оформлення пенсії за вислугу років становить 1000,00 грн.;
-написання та вручення нарочно листів, звернень, заяв, клопотань тощо з приводу оформлення пенсії за вислугу років становить 1500,00 грн.;
-написання та направлення адвокатського запиту з приводу оформлення пенсії за вислугу років становить 1500,00 грн.;
-підготовка та направлення (з описом вкладення) офіційних документів за встановленою формою, в порядку та спосіб, передбачений діючим законодавством становить 1500,00 грн.;
- вжиття заходів досудового врегулювання спору, а саме оцінка та розробка плану досудового врегулювання спору, написання та відправлення листів, звернень, заяв, клопотань, претензій тощо становить 1500,00 грн.;
- надання консультацій і роз'яснень з пенсійних питань (розгорнуте пояснення з посиланням на чинне законодавство і судову практику, а також з пропозицією варіантів вирішення спору) становить 500,00 грн.;
- надання правової допомоги по збору та підготовці позовних матеріалів, складання до адміністративного суду позовної заяви з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо пенсії військовослужбовця становить 4000,00 грн.;
- вартість послуг щодо підготовки та участі адвоката в одному судовому засіданні в Дніпропетровському окружному адміністративному суді становить 1000,00 грн. або фіксована сума за підготовку та участь адвоката в усіх судових заіданнях в Дніпропетровському окружному адміністративному суді становить 3000,00 грн.;
- вартість транспортних послуг, пов'язаних із відрядженням адвоката до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за одну поїздку в судове засідання становить 500,00 грн.
Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг №1 від 10.07.2024 позивачу надана послуга:
-консультація та роз'яснення з правових питань щодо оскарження протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області в призначені пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ на суму 500,00 грн.;
- збір та підготовка позовних матеріалів, складання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області від 12.06.2024 №0414038450 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання ГУПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 16.08.2021 на суму 4000,00 грн.;
- відрядження адвоката до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для подання позову безпосередньо до канцелярії суду на суму 500,00 грн.
Всього надано послуг на суму 5000,00 грн.
Також, 10.07.2024 АО «СОЛВЕРС МТКМ» виставлено ОСОБА_1 рахунок-фактуру на суму 5000,00 грн.
Матеріали справи містять ордер серії АЕ №1052463 від 29.05.2024 з правом представництва інтересів позивача в суді адвокатом Адвокатського об'єднання «СОЛВЕРС МТКМ» Манукяном Г.Г.
Адвокат Манукяном Г.Г. здійснює професійну діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4523 від 04.10.2019 року.
Вирішуючи питання щодо співмірності витрат суд виходить з наступного.
Пунктом 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, дана справа за позовом ОСОБА_1 до Головного упраління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є справою незначної складності.
Ця обставина вказує на те, що витрати на професійну правничу допомогу у такій справі не можуть бути значними.
Надана адвокатом послуга за Актом прийому-передачі наданих послуг №1 від 10.07.2024 (консультація та роз'яснення з правових питань щодо оскарження протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області в призначені пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ) не є витратами, пов'язаними з судовою адміністративною справою.
Також, невиправданими є витрати щодо відрядження адвоката до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для подання позову безпосередньо до канцелярії суду, оскільки позовна заява могла бути поданою адвокатом через підсистему «Електронний суд».
Таким чином, суд приходить до висновку, що підлягають стягненню з відповідача понесені та заявлені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12 червня 2024 року №0414038450 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХII.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) призначення, нарахування та виплату пенсії за вислугу років з 16 серпня 2021 року відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХII.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ідентифікаційний код: 21910427) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон