Ухвала від 04.11.2024 по справі 160/28888/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 листопада 2024 року Справа № 160/28888/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Коровай Артема Анатолійовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 28.10.2024 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Коровай Артема Анатолійовича до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року; з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року; з 01.05.2024 року по 24.05.2024 року та з 26.05.2024 року по 31.05.2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за його безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року; з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року; з 01.05.2024 року по 24.05.2024 року та з 26.05.2024 року по 31.05.2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено про те, що позивач не погоджується із такою думкою Відповідача та прийнятими суб'єктом владних повноважень рішеннями у вигляді видання наказів командира військової частини НОМЕР_1 : №101 від 08.04.24; №155 від 17.05.24 та №195 від 14.06.24 року, про виплату у меншому аніж належної позивачу додаткової грошової винагороди, у зв'язку з чим для захисту свого порушеного права, вимушений звернутися до суду. Ключовою умовою для здійснення виплати додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 року зазначена вище справа розподілена та 30.10.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, слід зазначити наступне.

Разом із позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Аргументи даної заяви зводяться до наступного.

ОСОБА_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а також згідно долучених до позовної заяви довідок в період з 01.03.2024 року по 31.05.2024 року, приймав участь у бойових діях, що підтверджується набуттям ним права на отримання додаткової винагороди, та посвідченням НОМЕР_2 , яке було видано 29.07.2024 року. Спірний наказ, за яким було виплачено додаткову грошову винагороду у розмірі меншому аніж належної позивачу: за період з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року наказ №101, датовано відповідачем 08.04.2024 року, наказ №155 датований 17.05.2024 року, а наказ №195 датовано 14.06.2024 року у зв'язку із чим, тримісячний строк встановлений вищевказаним положенням кодексу, пропущений. Позивач, як військовослужбовець, у зв'язку з проходженням військової служби, втратив можливість вільно переміщуватись територією України та не мав можливості своєчасно скористатись правовою допомогою, оскільки не міг покинути територію військової частини, а пізніше і зону бойових дій. Між ОСОБА_1 та адвокатом Короваєм А.А. 10.10.2024 року було укладено договір про надання правової допомоги, після чого представником позивача, 11.10.2024 року з метою захисту його порушених прав та отримання інформації щодо виплат додаткової винагороди, направлявся адвокатський запит до відповідача, в якому зазначалось, в тому числі і про надання копій наказів або витягу з них, про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у періоди з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року; з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року; з 01.05.2024 року по 24.05.2024 року та з 26.05.2024 року по 31.05.2024 року але до відповіді на адвокатський запит, ані копій наказів ані витягів з них долучено не було.

Так, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду підлягає до задоволення з огляду на таке.

Так, згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частин першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, виходячи із вище наведеного суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.

При вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до розгляду суд виходить з такого.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За змістом норм ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом ч. 4 ст. 12 цього Кодексу визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».

Поряд з цим, згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Також нормами ч. 2 і 3 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд вважає, що подана до суду позивачем позовна заява підлягає до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів адміністративного позову порушень строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.

Щодо витребування доказів у даній справі.

Так, у поданій до суду позовній заяві йдеться мова про те, що представником позивача, 11.10.2024 року, було зроблено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 про надання копії документів та інформації щодо невиплати додаткової винагороди позивачу у вищезазначені періоди. У відповіді №2161/3720 від 12.10.2024р., командир військової частини повідомив, що військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 була виплачена додаткова грошова винагорода але в меншому розмірі: 1. Березень 2024 року. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2024 року №101 (з адміністративно - господарської діяльності). Підстава для виплати: довідка військової частини НОМЕР_3 №1039 від 01.04.2024. Додаткова грошова винагорода за березень 2024 року була виплачена у розмірі 29550 грн за період (з 01.03.2024 р. - 31.03.2024 р.). 2. Квітень 2024 року. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2024 р. №155 (з адміністративно - господарської діяльності). Підстава для виплати: довідка військової частини НОМЕР_3 №1399 від 02.05.2024. Додаткова грошова винагорода за квітень 2024 року була виплачена у розмірі 29550 грн. за період (з 01.04.2024 р. - 30.04.2024 р.). 3. Травень 2024 року. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2024 року №195 (з адміністративно - господарської діяльності). Підстава для виплати: довідка військової частини НОМЕР_3 від 01.06.2024 №1732. Додаткова грошова винагорода за травень 2024 року була виплачена у розмірі 29550 грн. за період (з 01.05.2024 р. - 24.05.2024 р.; 26.05.2024 р. - 31.05.2024 р.). Як зазначається в отриманій відповіді, підставами для виплати грошової винагороди у відповідні періоди у сумі 29550 грн., були довідки військової частини НОМЕР_3 №1039 від 01.04.2024 року, №1399 від 02.05.2024 та №1732 від 01.06.2024 року відповідно. Проте, в тексті довідок військової частини НОМЕР_3 №1039 від 01.04.2024 року, №1399 від 02.05.2024 та №1732 від 01.06.2024 року, йшлося про безпосередню участь військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і ОСОБА_1 , в зазначені періоди, у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що надає право зазначеним військовослужбовцям на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн., а не 29550 грн, як було виплачено позивачу у відповідності до наказів командира військової частини НОМЕР_1 : №101 від 08.04.24; №155 від 17.05.24 та №195 від 14.06.24 року. У зв'язку з тим, що означена відповідь була неповною, командиру в/ч НОМЕР_1 було направлено листа з пропозицією повторно розглянути адвокатський запит та надати більш грунтовну інформацію про ненарахування додаткової винагороди позивачу та надання копій документів, на підставі яких були здійснені виплати в меншому розмірі. У повторній відповіді №2161/3744 від 14.10.2024 року було вказано, «За періоди (беруться до уваги періоди, що оскаржуються, а саме: березень, квітень, травень 2024 року) ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійсненню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, це підтверджується відсутністю відповідних рапортів командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових завдань, які повинні були бути однією з підставою для виплат додаткової винагороди. За період березень, квітень, травень 2024 року, тобто при наявності бойового наказу (бойового розпорядження) та журналу бойових дій, за період, що оскаржується не має обов'язкового наступного документу, а саме вищевказаного рапорту відповідного начальника (командира підрозділу). З урахуванням того, що військова частина НОМЕР_1 здійснює нарахування та виплату додаткової винагороди до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу у відповідності до положень Постанови № 168, Наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, накази про встановлення додаткової винагороди за березень, квітень, травень 2024 року не видавались, (у зв'язку з відсутністю відповідних рапортів командира підрозділу про участь у бойових діях або у виконанні бойових завдань, наявності бойового наказу (бойового розпорядження) та журналу бойових дій), необхідно прийти до висновку, що ОСОБА_1 за березень, квітень, травень 2024 року відсутні підстави для задоволення вимог, а саме додаткових грошових виплат в розмірі до 100 000 грн. Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 проведений повний розрахунок по всім видам забезпечення».

Крім того, представник позивача стверджує, що бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3» №1542/4дск від 01.01.2024 року; бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №6/40дск від 03.01.2024 року; наказ командира військової частини НОМЕР_3 №4 від 04.01.2024 року; бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №66/223 від 11.01.2024 року; записи в журналах бойових дій військової частини НОМЕР_3 №15/89 том№8 від 28.10.2023 та №15/97 том 9 від 20.03.2024; рапорт начальника групи сил підтримки військової частини НОМЕР_3 від 01.04.2024 року; бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 №1542/1387 дск від 04.03.2024 року; бойове розпорядження сил підтримки військової частини НОМЕР_4 №6/1866 дск від 26.03.2024 року; записи в журналах бойових дій військової частини НОМЕР_3 №15/97 том 9 від 20.03.2024; рапорт начальника групи сил підтримки військової частини НОМЕР_3 №583 від 01.05.2024 року; бойове розпорядження командира НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.01.2024 року; бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 №1542/1387 дск від 04.03.2024 року; бойове розпорядження сил підтримки військової частини НОМЕР_4 №6/1866 дск від 26.03.2024 року; записи в журналах бойових дій військової частини НОМЕР_3 №15/97 том 9 від 20.03.2024; рапорт начальника групи сил підтримки військової частини НОМЕР_3 №774 від 01.06.2024 року - можуть перебувати у відповідача, а також у військовій частині НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Вирішуючи питання щодо витребування доказів, варто зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з ч. 3 ст.77 КАС України, суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Таким чином, суд вважає за необхідне витребувати у військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 , тел. НОМЕР_9 ) та у військової частини НОМЕР_3 (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_10 , АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ):

належним чином засвідчені копії наступних документів:

- бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3» №1542/4дск від 01.01.2024 року;

- бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №6/40дск від 03.01.2024 року;

- наказ командира військової частини НОМЕР_3 №4 від 04.01.2024 року;

- бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №66/223 від 11.01.2024 року;

- записи в журналах бойових дій військової частини НОМЕР_3 №15/89 том №8 від 28.10.2023 та №15/97 том №9 від 20.03.2024;

- рапорт начальника групи сил підтримки військової частини НОМЕР_3 від 01.04.2024 року;

- бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 №1542/1387 дск від 04.03.2024 року;

- бойове розпорядження сил підтримки військової частини НОМЕР_4 №6/1866 дск від 26.03.2024 року;

- записи в журналах бойових дій військової частини НОМЕР_3 №15/97 том 9 від 20.03.2024;

- рапорт начальника групи сил підтримки військової частини НОМЕР_3 №583 від 01.05.2024 року;

- бойове розпорядження командира НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.01.2024 року;

- бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 №1542/1387 дск від 04.03.2024 року;

- бойове розпорядження сил підтримки військової частини НОМЕР_4 №6/1866 дск від 26.03.2024 року;

- записи в журналах бойових дій військової частини НОМЕР_3 №15/97 том 9 від 20.03.2024;

- рапорт начальника групи сил підтримки військової частини НОМЕР_3 №774 від 01.06.2024 року;

Письмові та вмотивовані пояснення щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за його безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року; з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року; з 01.05.2024 року по 24.05.2024 року та з 26.05.2024 року по 31.05.2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

При цьому, суд вважає за належним звернути увагу на наступне, що положеннями статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене суд зазначає, що за приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно частини четвертої статті 45 КАС України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Із положень статті 144 КАС України випливає, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Згідно пункту 5 частини першої статті 145 КАС України, заходом процесуального примусу є штраф.

Пунктами 1 частини другої статті 149 КАС України, визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом і стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Отже, з огляду на вказане, суд вважає за необхідне попередити учасників справи про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Керуючись статтями 9, 45, 72,77, 80, 144-145, 149, 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.

Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Коровай Артема Анатолійовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та відкрити провадження в адміністративній справі.

Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду з 03 грудня 2024 року за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань № 1.

Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею С. В. Прудником.

Витребувати у військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 , тел. НОМЕР_9 ) та у військової частини НОМЕР_3 (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_10 , АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) належним чином засвідчені копії наступних документів: